Основні методи аналізу витрат конкурентоспроможної продукції

Аналіз витрат підприємства на виготовлення конкурентоспроможної продукції включає аналіз звичайної діяльності, операційних витрат, виробничої собівартості продукції. При аналізі витрат звичайної діяльності встановлюється структура, рівень і її динаміка за оцінкою витрат і тенденцією їх змін. Аналіз операційних витрат передбачає визначення витрат на одну гривню вартості продукції за економічними елементами й статтями калькулювання, а виробничої собівартості продукції – за прямими матеріальними витратами, витратами на оплату праці та непрямими витратами (накладні видатки).

На сучасному етапі розвитку виробництва виготовляти вироби можна по-різному, застосовуючи різні методи, різноманітне обладнання, технологічне оснащення і т. д. При цьому продукція одержується однакової якості, в однаковій кількості та в задані терміни, відрізняються лише витрати виробництва. Для виявлення найбільш економічно ефективних варіантів виготовлення продукції, тобто вибору серед можливої кількості варіантів технологічних процесів найвигідніших, або як його називають оптимального, проводиться комплексний аналіз вибраних засобів і способів виробництва. Комплексний аналіз складається з аналізу технічної, організаційної та економічної доцільності застосування вибраних засобів і способів виготовлення продукції.

Витрати виробництва по виготовленню виробів, розробці процесів і наданні послуг можна класифікувати за різними критеріями. По відношенню до процесів виробництва та реалізації продукції витрати бувають виробничі та позавиробничі, по відношенню до видів виробничих процесів – основні та накладні, по ступеню залежності від обсягів виробництва – умовно-змінні та умовно-постійні, за змістом призначення витрат – економічні елементи і калькуляційні статті, за однорідністю економічного змісту витрат – прості та комплексні, за

способом віднесення на собівартість – прямі та непрямі, за послідовністю формування та сфери виникнення витрат – технологічна собівартість, цехова собівартість, виробнича собівартість і повна собівартість.

Аналіз технічної доцільності застосування вибраних засобів і способів виготовлення продукції полягає у визначенні можливості виготовлення згідно з заданими технічними умовами, виявленні переваг і недоліків можливих варіантів виготовлення з врахуванням передових досягнень науки і техніки. Технічна доцільність застосування вибраного варіанту виготовлення оцінюється багатьма технічними показниками, що є вихідними при розгляді можливих варіантів виготовлення, тому що їх аналіз дає змогу оцінити позитивні та негативні сторони і зробити попередні висновки. Але тільки за їх допомогою не можна оцінити порівняльну економічність того чи іншого варіанту і тому вони носять частковий характер, до того ж якісно розрізняються і не можуть порівнюватись між собою.

Аналіз організаційної доцільності застосування вибраних засобів і способів виготовлення продукції заданої кількості в задані терміни при вибраній структурі дільниці цеху, переваг і недоліків можливих варіантів виготовлення з точки зору прискорення підготовки виробництва, скорочення виробничого циклу, забезпечення безперервності та ритмічності виробництва проводиться після аналізу технічної доцільності. Організаційні показники разом з технічними також є вхідними при розрахунку економічності порівнюваних варіантів виготовлення і носять частковий характер. Вони характеризують рух елементів продукції у виробничому процесі та взаємодію чинників цього процесу. Коли застосування нових способів і засобів виготовлення поліпшує деякі організаційні показники при незмінності решти, то організаційні показники при достатній кваліфікації виробничників дають змогу оцінити ефективність порівнюваних варіантів.

Аналіз економічної доцільності застосування вибраного варіанту виготовлення продукції дає змогу визначити склад і величину витрат праці та економічного ефекту, що досягається при застосуванні вибраних способів і засобів виготовлення, виявити склад, величину додаткових засобів і виробничих ресурсів, їх ефективність, зумовлених вибраним варіантом. Склад і величина економічного ефекту та додаткових витрат, зумовлених застосуванням вибраного варіанту виготовлення, в кожному окремому випадку визначаються для порівнювальних засобів і способів в конкретних умовах виробництва. Тому вони мають відносний характер і застосовуються лише у випадках вибору оптимального (раціонального) варіанту з декількох можливих. За наявності лише одного варіанту виготовлення такий аналіз не проводиться, тому що його застосування не викликає сумніву і економічного обґрунтування не потребує.

Критерієм економічності вибору засобів і способів виготовлення є досягнення мінімуму всіх затрат праці, затраченої при виробництві виробу, тобто досягнення мінімальних витрат продукції за певний період. Критерієм господарсько-розрахункової ефективності вибору засобів і способів виготовлення є досягнення найбільш можливого чистого прибутку від випуску всієї продукції виробництва. Економічне обґрунтування вибору варіанту виготовлення продукції проводиться на основі якісного та кількісного аналізу відносної-економічної ефективності. Якісний аналіз - це визначення складу та практичного значення економічного ефекту, що досягається при застосуванні даного варіанту, виявленні складу та практичного значення додаткових капітальних витрат, оцінці економічного ефекту. Якісний аналіз дає змогу за зовнішніми ознаками ефективності відібрати можливі варіанти виготовлення. Такий вибір проводиться не на основі конкретних величин, а на основі оцінки «краще-гірше», і тому значною мірою залежить від кваліфікації інженерів і носить суб'єктивний характер.

При кількісному аналізі економічності виготовлення продукції за можливими варіантами встановлюються часткові (виражають величину лише окремих витрат) та загальні (виражають різні затрати праці) показники, що характеризують величину економічного ефекту. Це дає змогу вивести узагальнюючу, однозначну та об'єктивну оцінку при виборі варіанту виготовлення виробу. Застосовуються такі часткові техніко-економічні показники: зниження працемісткості виготовлення чи росту продуктивності праці, зменшення потреби в робочій силі, зниження верстатомісткості та потреб в обладнанні, зниження матеріаломісткості, енергомісткості, зменшення потреби у виробничій площі. Часткові показники визначаються на основі відповідних технічних і організаційних показників. У деяких випадках економічне обґрунтування варіантів виготовлення може проводитись лише на основі часткових показників. Наприклад, вибір ефективного варіанту виготовлення на основі мінімальної працемісткості за умови, що він має очевидні переваги щодо інших елементів витрат і капітальних вкладень.

До загальних показників належать: економія по собівартості виготовлення, капітальних вкладеннях, зведених виробничих витратах, порівняльна економічна ефективність додаткових капітальних вкладень, термін окупності додаткових капітальних вкладень, економія по собівартості виготовлення. Загальні показники виражають зміну різних витрат у грошових одиницях і тому є універсальними. Вибір варіанту виготовлення проводиться на основі одного загального показника, що відповідає характеру вибору. Його розрахунок за порівнюваними варіантами і наступний аналіз дають змогу обґрунтовано вибрати найкращий варіант.

Основною умовою правильного визначення економічності порівнюваних варіантів виготовлення конкурентоспроможної продукції є їх зіставлення, що досягається однаковістю умов порівняння. Однакові умови порівняння різних варіантів технологічного процесу виготовлення забезпечуються тоді, коли відбувається виготовлення виробів одного і того ж складу відповідно до заданої номенклатури, однакової якості, що відповідає технічним умовам виготовлення, однакової кількості і в одні і ті ж визначені терміни виготовлення при подібних умовах праці та техніки безпеки, однаковій достовірності вихідних даних, однакових методах і ступенях точності розрахунків. При різних умовах результати порівняння будуть помилковими.