Тема 1.2. Сучасні підходи до управління

На сучасному етапі розвитку науки менеджменту існує декілька підходів до управління:

1. Процесний підхід пов’язаний з розумінням управління як універсального процесу, який складається із визначених управлінських функцій. Таке розуміння управління і його функцій вперше дали представники адміністративної школи. Анрі Файолем вихідними функціями були названі планування, організація, розпорядження, координація та контроль. В подальшому перелік функцій значно розширився.

До п'яти названих вище функцій різні автори відносять сьогодні також мотивацію, комунікацію, дослідження, оцінку, прийняття рішень, підбір персоналу, ведення переговорів, укладання угод і т.п.

Процес управління є просто загальною сумою усіх його функцій, в той час як організація розглядається незалежно від її окремих частин і від навколишнього середовища.

Головний недолік процесного підходу до управління – відсутність системності. Усунути його покликаний системний підхід.

2. Системний підхід передбачає, що організацію розглядають як сукупність взаємопов'язаних елементів.

Системний підхід усунув головний недолік підходів різних шкіл до управління, який полягав в зосередженні уваги на якійсь одній частині (елементі) організації.

Він дозволив побачити організацію в єдності її складових. А оскільки будь-яка організація в суспільстві є відкритою системою, то і в єдності із зовнішнім по відношенню до неї світом.

Системний підхід краще за інших дозволяє наблизитись до розуміння розбіжностей підходів в менеджменті від його шкіл чи концепцій.

Як підхід він дозволяє інтегрувати внески всіх шкіл і концепцій, які до нього існували в теорії та на практиці управління і дозволить синтезувати знання нових шкіл (концепцій), які з'являться в майбутньому.

При системному підході цілі, задачі або системи, що аналізуються, представляються в структурно-показовій формі, при цьому будується дерево мети, яка розкладається на підсистеми, визначається їх належність до кожного з визначених рівнів підлеглості (рис. 1.1). Завдяки визначеній структурі можливо найбільш ефективно та досконало проаналізувати об’єкт чи процес, виявити напрями його подальшого розвитку та знайти необхідне рішення.

Рис. 1.1. Дерево мети

Таким чином система розбивається на підсистеми (організація на підрозділи), при цьому виявляються існуючі структурні елементи і аналізується їх взаємний вплив і зв'язок.

Керівники повинні розглядати організацію як сукупність взаємозалежних елементів, таких як люди, структура, завдання й технологія, які орієнтовані на досягнення різних цілей в умовах середо­вища, яке змінюється.

3. Ситуаційний підхід виник в кінці 60-х років.

При ситуаційному підході аналізуються результати діяльності організації в різні періоди часу, досліджується динаміка змін цих результатів.

Застосування необхідного методу управління організацією в даний період часу виз­начається результатом аналізу ситуації. Оскільки існує багато факторів як у самій організації, так і в навколишньому середовищі, то й не можливо відокремити єдиний найкращий метод управління організацією у будь-яких ситуаціях і в різні періоди часу. Найефективнішим у конкретній ситуації є метод, який найбільш відповідає даній ситуації.

Під ситуацією розуміється конк­ретний набір обставин, які впливають на функціонування організації в да­ний час.

Використовуючи ситуаційний підхід, керівники можуть зрозуміти, які методи і засоби будуть найкраще діяти, щоб досягти цілей організації в конкретній ситуації.

В науці і літературі існує різноманітна система поглядів на значення менеджменту.

Необхідно назвати існуючі протилежні аспекти визначення Менеджменту:

1. Менеджмент як організація управління фірмою, яка здійснює будь-які види підприємницької діяльності, що направлені на одержання прибутку (підприємницького доходу). Зміст менеджменту полягає в досягненні фірмою певних результатів у ході підприємницької діяльності.

2. Менеджмент як орган управління підприємством. Під органом управління розуміють керівництво, яке представ­ляє фірму і діє від її імені.

3. Менеджмент як різні рівні апарату управління. Велика фірма має в своєму апараті три рівні, кожен з яких у своїй назві англійською мовою має слово "менеджмент".

На західних підприємствах розрізняють:

- топ-менеджмент — вища ланка управління (генеральний директор та інші члени правління);

- мідл-менеджмент — середня ланка управління (керівники управлінь та самостійних відділів);

- ловер-менеджмент – нижча ланка управління (керівники підвідділів та інших аналогічних їм підрозділів).