Характеристика внутрішнього банківського контролю

Система внутрішнього контролю — це важлива складова управління комерційним банком, яка є основою безперебійного його функціонування. Суб'єктами внутрішнього контролю банку е: спостережна рада; ревізійна комісія; правління (рада директорів); функціональні підрозділи; служба внутрішнього аудиту.

Акціонери здійснюють прямий контроль за діяльністю банку шляхом отримання необхідної інформації від його керівництва про результати діяльності установи за звітний період. Рада банку контролює діяльність правління, а ревізійна комісія — фінансово-господарську діяльність банку.

Ревізійна комісія:

• контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України;• отримує для попереднього розгляду звіти внутрішніх та зовнішніх аудиторів;• виносить на загальні збори акціонерів або засідання спостережної ради банку пропозиції щодо будь-яких питань, з компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

Ревізійна комісія складає акти щодо перевірки звітів і балансів банку і доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам акціонерів чи спостережній раді банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників (акціонерів) не мають права затверджувати фінансовий звіт банку.

Крім того, діяльність банку контролюється з боку Правління (Ради директорів) банку та його функціональних підрозділів. Цей контроль називається внутрішньотехнологічним. Його постійно здійснює головний бухгалтер.Згідно з Положенням "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" внутрішньотехнологічний контроль визначено як "внутрішній контроль у банку", що є сукупністю процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, що передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій банку, збереження активів банку та його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку для досягнення мети, поставленої в стратегічних та інших планах банку.

Він поділяється на бухгалтерський та адміністративний.

Бухгалтерський контроль — це сукупність процедур що забезпечують збереження активів банку та достовірність звітності, яка складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від функціональних підрозділів. Такий контроль включає:• заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної сутності; • продуктивність системи документообігу; • наявність операційних процедур, елементами яких є: опис операцій встановлення відповідальності осіб, які їх здійснюють; розподіл обов'язків між виконавцями в процесі проведення банківської операції; • контроль за здійсненням операцій; внутрішні перевірки до моменту виконання операцій автоматизованого контролю тощо.

Адміністративний контроль — це сукупність процедур, які дають змогу визначити законність здійснюваних операцій, ступінь виконання стратегічних і поточних планів, ефективність залучення та використання ресурсів. Його мета — забезпечення відповідної стандартизації внутрішньобанківських процесів, координація дій підрозділів, удосконалення організаційної структури управління, комплексний аналіз тощо. Адміністративний контроль дає можливість виявити ризики і вжити ефективні заходи, спрямовані на їх мінімізацію. До системи адміністративного контролю належать:• методи закріплення повноважень та обов'язків;• методи контролю, які застосовує керівництво для моніторингу результатів роботи;• принципи та практика у сфері трудових ресурсів тощо.

Є взаємозв'язок між системою внутрішньотехнологічного банківського контролю та внутрішнім аудитом.

Внутрішній аудит спрямований на перевірку стану внутрішньотехнологічного контролю в усіх підрозділах банку. Внутрішній аудитор надає рекомендації щодо удосконалення систем внутрішньотехнологічного контролю, але не може безпосередньо його змінити, оскільки ці рекомендації керівництво може прийняти чи відхилити. Тому внутрішній аудитор не несе відповідальності за стан систем внутрішньотехнологічного контролю в банку. Чим ефективніше працює ця система, тим менше часу потрібно витрачати на проведення внутрішнього аудиту.