Філософія про сенс і мету життя людини

Питання про те, для чого людина живе на Землі, цікавило багатьох мислителів на всім шляху розвитку філософії. У різні часи філософи відповідали на це питання по-різному.

З позицій релігійного світогляду життя людини продовжується в потойбічному світі, де з душею відбуваються надприродні трансформації. Праведні люди набувають нових можливостей через вільну творчість їхньої душі, не обтяженої тілом, і реалізують себе як блаженні жителі «Царства Божого».

З атеїстичної точки зору Бога не існує, тому життя може виглядати як таке, що не має сенсу, як абсурдне за своїм змістом. Але відмовитися від питання про сенс життя не може навіть і атеїстична філософія. Бо людина, що втратила сенс свого життя стає нежиттєздатною.

У загальному плані можна сказати, що сенс життя полягає в розвитку людини як самоцілі і вищої цінності.

Оскільки людина по своїй суті істота суспільна, тому сенс її життя може бути знайдений тільки на шляху з'єднання інтересів і цілей суспільства й особистості.

Сенс життя – це екзистенціальний вибір кожної окремої особистості. Це самостійно усвідомлене обрання тих цінностей і ідеалів, які орієнтують людину на те, щоб бути і служити їм. Іншими словами сенс життя людини – у максимальній самореалізації особистості, у задоволенні духовної потреби людини творити, віддавати, ділитися з іншими, жертвувати заради інших.