Буття людини як особистості

Особистість – індивідуальна людина як суб'єкт суспільного життя, спілкування й діяльності, а також своїх власних сил, здатностей, потреб, інтересів, устремлінь і т. д.

Людина стає особистістю лише тоді, коли вона як би «всмоктує» у середину себе велике різноманіття соціальних зв'язків і відносин. Але ж це можливо тільки у суспільстві.

Властивості особистості, крім того, не зводяться лише до її індивідуальних особливостей. Особистість тим значніша, чим більше в її індивідуальному бутті знаходять своє специфічне розкриття загальнолюдські характеристики. В новонародженій людині вже можемо побачити більш-менш яскраву індивідуальність, бо з перших же днів життя формується свій особливий стиль поведінки дитини.

Становлення особистості відбувається в процесі засвоєння людиною досвіду й ціннісних орієнтацій суспільства, у якому людина виховується. І ніяк інакше. Поза суспільством і його культурою особистість сформуватися не може. Людина стає особистістю:

- коли в неї зосереджуються певні суспільні відносини;

- коли вона виступає як суб'єкт пізнання й перетворення навколишнього світу, відповідних громадських прав і обов'язків, а також етичних, естетичних і всіх інших соціальних норм і цінностей.

Особистість – продукт біологічного й соціального розвитку людини. М атеріальним носієм особистісного початку є тіло. Але особистість за своїми властивостями перевищує тіло. Чим більш розвинутою є особистість, тим більше і виразніше в ній явлений саме духовний вимір людського буття.

Соціально-відповідальна особистість формується в змістовному спілкуванні людей, у самоствердженні в професії, в коханні, дружбі і т. д. Одночасно формується й духовний «полюс» особистості, як своєрідний над-матеріальний стрижень, на якім тримається вся наша особиста неповторність, у тому числі і ядро нашого власного «Я».

Буття людини як особистості є вельми складний і суперечливий процес реалізації потенційних можливостей людини на основі її біогенетичних задатків, впливу різних соціальних факторів, а також унікально-неповторного розвитку її власного духовного „Я”. Особистість – то є поняття, у якому виражають цілісність людини.