Окупація Східної Галичини та Північної Буковини російськими військами

1. На завойованих територіях було утворено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство у складі чотирьох гу­берній — Львівської, Перемишлянської, Тернопільської і Чернівецької.

2. Військовим генерал-губернатором призначено Георгія Бобринського.

3. Усюди насаджувалася військова адміністрація. На чолі повітів поставлено повітових начальників, на чолі міст — городоначальників, сільські общини очолили старости з офіцерів царської армії.

4. Проводилася політика русифікації.

5. Насильно насаджувалося православ'я.

6. Закривалися українські школи, гімназії, видання україн­ських газет та журналів.

7. Розпочалася «інвентаризація» (фактично грабунок) га­лицьких банків, музеїв.

8. Проведено 1200 арештів.

9. Практикувалися висилки інтелігенції вглиб Росії (висла­но понад 12 тис. місцевої інтелігенції).

10. Вислано митрополита А. Шептицького і 34 греко-
католицькйх священики.

А. Шептицького вивезено у Суздаль і він перебував у в'язниці місцевого монастиря аж до революції.

11. Грабіжницькі реквізиції і депортації практикувалися ро­сійськими військами і у 1916 р., коли Галичину й Буковину знову було окуповано російськими військами.

12. Не краще становище було й у Східній Україні, де теж закривалися всі українські організації та газети. Чимало українських політичних діячів було заарештовано, зокрема й М.Трушевського.

Воєнні дії на території України
___________ в 1915 - 1917 pp. __________

Березень 1915 р. Російські війська взяли фортецю Пере­мишль, захопивши великі запаси зброї і багатотисячний гарнізон - 120 тис. солдатів і офіцерів австрійської армії. Початок квітня 1915 р. До Львова приїхав російський імпе­ратор — Микола II, який відвідав і Перемишль. 19 квітня 1915 р. Початок контрнаступу німецько-австрій­ських військ у Галичині. Вісім армій під командуванням генерала Макензена прорвали фронт і змусили російську армію відступити. Контрнаступ було зупинено лише во­сени 1915 р. на лінії Кам'янець-Подільський - Терно­піль - Кременець - Дубно. Осінь 1915 р. Російська армія змушена була залишити Поль­щу, Литву, Буковину, Східну Галичину, частину Латвії та Білорусі, п'ять повітів Волині. Кінець 1915 р. - початок 1916 р. Фронт стабілізувався. Війна стала позиційною. Вивести Росію з війни Німеччина та її союзники не спромоглися. Росія скористалася з пере­починку, бо на початку 1916 р. німецьке командування активізувало бойові дії на Західному фронті. ■ Австро-угорська влада звинуватила у своїх невдачах українців і почала проти них кампанію терору та' репре­сій. Чинила розправу над українцями за їхнє прагнення до возз'єднання з тією частиною українського народу, що про­живала під владою Російської імперії:

• тисячі українців кинуто до в'язниць;

•українців запроторювали у концентраційні табори (створено 21 концентраційний табір). Жорстоким конц­табором був Талергоф, де в жахливих умовах утримува­ли ЗО тис. українців, які гинули від хвороб і голоду. Зго­дом у австрійському парламенті вибухнув скандал щодо ув'язнених і в 1917 р. концтабори наказано закрити;

• запідозрених у шпигунстві відправляли на шибеницю (у
вересні 1914 р. в Мукачевому повішено трьох чоловіків —
священика, писаря, селянина);

• у Закарпатті влада проводила мадяризацію українців, пе­ревівши всю шкільну освіту на угорську мову навчання.

22 травня — початок червня 1916 р. Контрнаступ російських військ («Брусиловський прорив»). Фронт австрійських військ було прорвано. Вони втратили вбитими і поране­ними понад 500 тис. осіб. Російська армія знову зайняла Буковину і Південну Галичину. Загальна площа окупова­ної під час операції території становила 2,5 тис. кв. км. Ні­мецьке командування перекинуло частину своїх військ із Західного фронту і зупинило російський наступ. Це була остання успішна операція російських вшськ. Ре­зервів, щоб закріпити успіх, у російського командування не було і війська були змушені знову перейти до оборони. Наприкінці 1916 р. війна знову стала позиційною. Лінія фронту залишалася незмінною до літа 1917р.

Червень 1917 р. Наступ російської армії на Південно-Західному фронті, який закінчився повною її поразкою.

Посилення економічної й політичної кризи в Російській та Австро-Угорській імперіях

Політична криза в Російській та Австро-Угорській імперіях

1.3 початком війни царська влада оголосила на більшій частині території військовий стан.

2. Зростала недовіра народу до державних органів влади як у Росії, так і в Австро-Угорщині.

3. Державні органи влади погано контролювали ситуацію в країні, були нездатними досягти позитивних змін ні на фронті, ні в тилу.

4. У ході війни все більше українців переконувалися в тому, що Російська й Австро-Угорська імперії не враховують на­ціональних інтересів українців.

5. Посилювалася страйкова боротьба робітників за свої
права. Усього з серпня 1914 р. по вересень 1915 р. в Україні

відбулося близько 100 страйків, у яких взяло участь 43 тис. робітників, аві9І6р. — 218 страйків, у яких чисельність учасників зросла до 193 тис.

6. Активізувало свою боротьбу і селянство. Усього у 1914— 1916 pp. було 160 селянських заворушень.

7. Активізувалися антиурядові й антивоєнні виступи в армії. У 1916 р. почастішали випадки братання воїнів ворожих ар­мій, дезертирство в тилу і на фронті, відмова йти в бій, роз­права над ненависними офіцерами. Наприклад, у жовтні 1916 р. близько 6 тис. солдатів Кременчуцького розподіль­чого пункту відмовилися йти на фронт. Збройний виступ було придушено, а 12 його учасників розстріляно.

8. Посилювалися опозиційні настрої в Державній думі, у
відповідь цар розпустив Думу.