Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Як уже відзначалося, філософія виникає на певному етапі розвитку суспільства. Які ж причини її виникнення? Виділимо дві основні – гносеологічну і соціокультурну.
Гносеологічна причина пов'язана з незадоволеністю прийнятими прийомами пояснення світу. З гносеологічної точки зору філософія виникає як своєрідне «подолання» міфу за допомогою зміни способів пояснення навколишньої дійсності. На відміну від міфологічного, філософське пояснення не зв'язане з приписуванням світу не властивих йому якостей і ознак, а наказує пояснювати світ, виходячи з нього самого, таким, яким він є насправді. У цьому способі вже проглядаються елементи наукового підходу, наукового пояснення світу.
Із соціально-культурної точки зору філософія виникає в процесі розкладання первісно-общинного ладу і становлення рабовласницького суспільства, у якому після поділу праці, що відбувся раніше, сформувалися умови, що забезпечили існування і розвиток особливої верстви людей (вільних громадян), які займалися переважно інтелектуальною працею і любили мудрість (тобто філософів).
Першою формою філософського знання була натурфілософія, що містила міфологічні і релігійні уявлення про світ. В міру розширення й удосконалювання знань відбувалася спеціалізація натурфілософських знань. З натурфілософії поступово стали відокремлюватися конкретні наукові дисципліни – математика, астрономія, фізика. Як не парадоксально, у процесі такої диференціації знань філософія не тільки не «розгубила» свій предмет, але, навпаки, уточнила його. Наприклад, вивчаючи рух, філософія тепер не розглядає його конкретні прояви, а займається обговоренням його загальних, фундаментальних питань – про загальні причини руху, його суперечності, про співвідношення руху і розвитку і т.п.
Становлення філософського знання в процесі такої трансформації натурфілософії супроводжується також раціоналізацією світогляду. При цьому перевага віддається не думкам (поглядам), а знанням, одержуваним із самоціллю доказу, аргументації, критичного осмислення дійсності і висловлюємим мовою особливих, дуже загальних понять – філософських категорій (докладно про категорії мова йтиме далі, у темі 7). Тим самим відбувається переорієнтація на теоретичний спосіб освоєння світу.
Філософський світогляд як теоретична форма відношення людини до світу, що виражає орієнтацію людського розуміння і діяльності, піддається змінам. Наприклад, арістотелівсько-теологічний погляд на світ епохи Середньовіччя змінився в Новий час детерміністським поглядом на світ, у формуванні якого велику роль зіграли наукові знання (про детермінізм - див. далі в темі 6.).
Окрім відзначеної ознаки теоретичності філософії (що означає: пріоритет знання у порівнянні з думкою (поглядом); раціональність; аргументованість; доказовість; розвинута концептуальна мова), вкажемо ще на одну її специфічну рису – її особливий зв’язок з практикою. Звичайно теоретичне протиставляється практичному; однак це не означає, що філософія не пов’язана із життям, з практикою, хоча вона і не потребує, наприклад, експериментальної перевірки власних положень. Практика трактується нею частіше у більш широкому сенсі, ніж це має місце, наприклад, у марксистській філософії (детальніше про практику див. у ч. 2, темі 11).
У сучасному, надзвичайно складному динамічному і суперечливому світі людині дуже важливо мати розвитий, цілісний і стійкий світогляд. Особливо це важливо людині, діяльність якої пов'язана головним чином із суспільною роботою (керування, політика, бізнес і т.п.). Зокрема, дійсний політик – той, світосприймання і світорозуміння якого підлягає соціально значимим цілям і цінностям, а не особистим, приватновласницьким (влада заради особистого збагачення).
Таким чином, філософія – це теоретична форма світогляду, яка має такі фундаментальні властивості:
а) універсальність;
б) орієнтація на корінні питання буття, на граничні його підвалини;
Дата публикования: 2014-11-29; Прочитано: 283 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!