Під світоглядомзвичайно мається на увазі система поглядів на світ і місце в ньому людини. Предмет будь-якого світогляду – відношення людини до світу

Відношення людини до світу – винятково різноманітне і багатоаспектне, що впливає на складність світогляду як системи. У цій системі можна виділити такі найбільш важливі компоненти (підсистеми):

а) буттєвий компонент(у філософії його називають онтологічним). Предметом обговорення тут виступають такі питання, як: Світ існував вічно, чи був кимсь створений? Світ кінцевий чи нескінченний? Що лежить в основі теперішньої світобудови? Яке джерело руху у світі (що рухає світом?)? Чим визначається розвиток? та ін.

б) пізнавальний компонент(відповідно, гносеологічний), що припускає розгляд не стільки самого світу, скільки його пізнання. Це питання типу: чи є границі пізнання (чи все у світі пізнається?)? Які існують способи збагнення світу людиною і які з них найбільш ефективні? Що значить знати? Що таке істина? Яке співвідношення знання і віри? і ін.

В) практичнийкомпонент,який відбиває ту сторону відношення людини до світу, що пов'язана з предметною діяльністюлюдини, а не з його духовно-теоретичним способом освоєння світу (наприклад, мисленням). Це і життєвий досвід людини (навички, норми, рецепти і т.п.). Тут важливіше не слово, а справа, практичне застосування знань і досвіду.

г) ціннісний компонент(чи мовою філософії – аксіологічний), що визначає значимість для людини якого-небудь об'єкта чи події у світі. Це питання типу: Що краще (важливіше, гарніше, цікавіше і т.п.) – А чи В? Вчинок А – злий чи добрий? Відкриття атомної енергії – це благо для людства, або шкода? та ін. У цьому плані світогляд включає норми, ідеали і цінності, що програмують життєві світоорієнтації людей.

Необхідно відзначити, що ці чотири основних компоненти світогляду тісно взаємозалежні і забезпечують йому цілісність. Однак світогляд – не статичне утворення, і тому можна говорити про різні рівні його зрілості, досконалості. На більш низькому рівні (його часто називають світовідчуттям) мають на увазі чуттєво-емоційну сферу людського буття, соціально-культурні традиції і соціально-психологічні стереотипи, думки, оцінки, однак без належного їхнього осмислення. Коли ж наші думки, оцінки і вчинки ґрунтуються на знаннях,коли судження наші аргументовані, обґрунтовані (наприклад, посиланнями на наукові теорії чи закони), коли ми здатні критично осмислити свій досвід і знання – такий рівень світогляду звичайно називають світорозумінням. Забігаючи вперед, відзначимо в цьому зв'язку, що одна з задач (і орієнтацій) філософії – допомогти людині в удосконалюванні свого світогляду, у доведенні світогляду до рівня світорозуміння.