Дебіторська заборгованість, її види

Методичні основи бухгалтерського обліку дебіторської забор­гованості та вимоги до розкриття її у фінансовій звітності визна­чено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебі­торська заборгованість», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237.

Дебіторами можуть бути юридичні і фізичні особи, які в ре­зультаті подій, що минули, винні підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи.

Як і будь який актив, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економіч­них вигод і може бути достовірно визначена її сума.

Дебіторська заборгованість згідно зі Стандартом 10 «Дебітор­ська заборгованість» поділяється на довгострокову і поточну.

Поточна дебіторська заборгованість — це заборгованість яка або виникає у ході нормального операційного циклу, або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Заборгованість, що не виникає у ході нормального операцій­ного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати бала­нсу, відноситься до довгострокової.

Одним із критеріїв класифікації заборгованості на поточну і довгострокову є операційний цикл.

Визначення операційного циклу наводиться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінан­сової звітності», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87.

Операційний цикл — це відрізок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і отриманням коштів від реалізації виго­товленої з них продукції або товарів та послуг. Поняття операцій­ного циклу набирає чинності, коли за часом цей цикл для даного підприємства перевищує 12 місяців з дати складання балансу.

Таким чином, поточна дебіторська заборгованість виникає при здійснені господарських операцій, які складають операційну дія­льність підприємства. Інакше кажучи, це дебіторська заборгова­ність, яка виникла при здійснені будь-яких видів діяльності під­приємства, крім інвестиційної і фінансової, а також крім такої, яка виникла внаслідок надзвичайних подій.

До поточної дебіторської заборгованості відноситься:

• відвантаження продукції (товару) покупцю;

• виконання робіт (надання послуг) для замовника;

• видача авансів постачальникам та підрядникам за виробничі запаси (роботи, послуги);

• видача авансів підзвітним особам на поточні виробничі по­треби та ін.

Довгострокова дебіторська заборгованість виникає при здійснені інвестиційної, фінансової діяльності, а також внаслідок надзвичай­них подій. Наприклад, при передачі майна у фінансовий лізинг, при наданні фінансової допомоги іншим особам, при одержані векселів у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості та ін. У всіх цих випадках, але за умови, що очікуваний строк погашення заборгованості складає більше дванадцяти місяців, виникає довго­строкова дебіторська заборгованість. Якщо ж очікуваний строк по­гашення менше року, ця заборгованість відноситься до поточної.

У зв'язку з тим що дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову, у балансі вона відображається відповідно у розділі І «Необоротні активи» за статтею «Довго­строкова дебіторська заборгованість» (ряд. 050) та у розділі II «Оборотні активи» за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (ряд. 160-162), «Дебіторська заборгова­ність за розрахунками» (ряд. 170-200), Інша поточна дебіторська заборгованість» (ряд. 210).