Мистецтво як форма естетичної діяльності. Знакова сутність мистецтва

Методологічною основою при опрацюванні першого питання повинна стати ідея марксистської філософії про культуру як процес опредметнення та розпредметнення соціальних змістів, тобто передання на наслідування соціальної інформації в знакових системах. З цієї позиції, головна суспільна функція мистецтва розуміється у зберіганні та наслідуванні соціальної інформації через її відтворювання в безпосередньо-чуттєвій формі. Саме мистецтво зберігає соціальний досвід людської життєдіяльності в його концентрованому та об'єктивованому вигляді і транслює його іншим поколінням. Трансляція мистецтвом культурної інформації відбувається за посередництво знаків та символів.

Зрозуміти знаковий характер мистецтва допоможе історичний метод, спираючись на який можна дослідити становлення знакової свідомості людини. Так, з розвитком суспільства на стадії розподілу праці та відчуження людини від безпосередньо-практичної діяльності виникає необхідність виділити та утримувати в соціальній пам’яті досвід успішної суспільної життєдіяльності, соціально значущих форм поведінки, суспільно корисних емоційних реакцій на явища природи та соціального життя - найбільш повторюваного, типового та загального в суспільному бутті. На більш високому рівні суспільства складається мімесис такого характеру, коли засвоєння соціального досвіду здійснюється не через безпосередню діяльність, а через свідоме регулювання поведінки на основі образу практичної дії, тобто, почуття виникають уже не тільки через безпосередні об’єкти відчуттів, але й через їхні замісники – знаки. Отже, знаковість свідомості – якісно новий щабель у її розвитку. З цього етапу виникає здатність людини реагувати на соціальний подразник, створений культурою – знакові системи мов спілкування (мову, мистецтво та ін.). Здійснюється практична можливість свідомо та цілеспрямовано викликати переживання словами, знаками, емоційно забарвленими образами, тобто, можливість соціальної регуляції емоційної діяльності індивідів через знаковий характер образу.

Проблема мистецтва як знакової системи для сучасної естетики залишається в певній мірі суперечливою. З одного боку вважається, що знак є матеріально встановленою позначкою, з допомогою якої фіксується об’єктивно існуючий предмет, явище чи ідея. З цієї позиції мистецтво як знакова система повинне було б фотографічно відбивати предмети реального світу, але це не так – мистецтво правдиве, але не обов’язково правдоподібне. В творі мистецтва художній знак не повинен сприйматися як копія реальності. Важливо запам’ятати, що особливість мистецтва як знакової системи полягає не стільки в репрезентації предметів чи явищ дійсності, скільки у відтворенні почуттів. Естетичне в такому розумінні постає як сфера знакового регулювання почуттєвим світом людини.