Основні визначення та поняття в природокористуванні. Предмет економіки природокористування

Природокористування визначається як процес використання людиною природних благ для задоволення своїх потреб. Природокористування як наука розглядається в кількох взаємопов’язаних аспектах: екологічному, соціальному, економічному, філософському, технологічному, медико-гігієнічному.

Природокористування як комплексна наукова дисципліна досліджує загальні принципи раціонального (для даного історичного проміжку часу) використання природних ресурсів суспільством.

З економічної точки зору природокористування розглядається як наукова дисципліна, що вивчає комплекс соціально-економічних методів та інструментів впливу на людину, групу людей, населення регіону, країни тощо для забезпечення найефективнішого використання обмежених природних благ необхідних для задоволення біологічних та соціальних потреб людини, для забезпечення виживання людини як біологічного виду та її гармонійного інтелектуального і соціального розвитку, що не призводить до порушень та деградації екосистем.

Основними завданнями економіки природокористування як науки є:

1. Вивчення стану екосистеми планети і її ресурсів.

2. Визначення порогу стійкості живої природи по відношенню до антропогенних навантажень і виявлення ступеню оборотності змін, що сталися в природі.

3. Розробка прогнозів зміни біосфери і стану навколишнього природного середовища при різних сценаріях економічного і соціального розвитку людства.

4. Формування нової ідеології, спрямованої на екологізацію економіки, виробництва, політики, освіти.

5. Формування такої стратегії поведінки суспільства, такого рівня розвитку економіки і технологій, які відповідатимуть екологічній стійкості екосистеми і зупинять екологічну кризу.

Предметом економічної теорії природокористування та охорони оточуючого середовища є суспільні відносини з приводу природних благ, що визначають стан екосистеми, раціональне споживання природних благ та охорону екосистеми.

Процес природокористування припускає наявність об’єкта та суб’єкта користування. Об’єктом користування в процесі реалізації суспільних відносин виступають екосистема землі, її компоненти (природні умови, природні ресурси). У ролі суб’єкта користування виступає людське суспільства, підприємства, організації, група людей, окрема особа.

В економічній теорії природокористування виділяють дві великі групи суспільних відносин з приводу споживання та розподілу природних благ:

- Перша група – це відносини з приводу раціонального природокористування;

- Друга група – це відносини з приводу охорони оточуючого навколишнього середовища (екосистеми).

Раціональне природокористування представляє собою економічно доцільне та ефективне використання природних благ у відповідності із екологічними принципами, правилами та законами.

Економічно ефективне використання природних благ передбачає перевищення доходів від їх споживання над витратами по залученню природних благ у господарській обіг та попередження деградації екосистеми.

Охорона навколишнього природного середовища (екосистеми) – діяльність спрямована на збереження та попередження деградації екосистеми (її функцій, природних благ тощо), зниження негативного впливу на оточуюче природне середовище як наслідку людської діяльності (антропогенний вплив) та ліквідації наслідків від антропогенної діяльності.