Позакласні заходи з історії

При підготовці позакласного заходу слід враховувати, що позакласна робота є досить різноманітною. У методиці навчання історії розрізняють такі її види:

1) масова (історичні вечори, лекції, бесіди, екскурсів, конкурси, вікторини, олімпіади, конференції, перегляд фільмів та вистав, “тиждень історії” в школі тощо);

2) групова (історичні групи, історичні товариства та клуби, походи та екскурсії, випуск газет та журналів, лекторії, факультативи тощо);

3) індивідуальні (читання історичної літератури, робота в архіві та музеї, написання рефератів і докладів, виконання творчих завдань);

На думку Ф. Левітаса основними напрямками та ефективними формами позакласної роботи є

Краєзнавча робота в школі;

–шкільні конкурси з історії;

–історичні вечори,

-екскурсії з історичної тематики;

–політичний клуб;

–зустрічі з відомими політичними діячами;

–дослідницька робота;

–розробка та створення проектів за історичною тематикою;

–проведення дискусій,історичних вікторин, конференцій [26, с. 63].

2.4. Оцінювання результатів навчання учнів історії

Необхідно оцінювати знання, а також сформовані уміння та навички:

–знання дат, хронологічних меж, періодів найбільш важливих історичних подій і процесів;

–знання фактів – місця, обставин, учасників, результатів подій;

–співвіднесення одиничних фактів і типових загальних явищ;

– визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

–групування (класифікація) фактів за вказаною ознакою;

–знання історичних понять термінів, їх визначень;

–розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями.

Для перевірки таких елементів підготовки учнів з історії, як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, співставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки щодо історичної події, явища, діяча, тести виступають лише як частина прийомів контролю. Для підсумкової атестації учнів потрібно використовувати також такі форми контролю, як розгорнуті усні та письмові відповіді, есе, твори, дослідження, учнівські проекти тощо.

Розробити диференційовані завдання для тематичного оцінювання означає створити такі завдання, які передбачають виявлення в учнів певного (початкового, середнього, достатнього, високого) рівнів навчальних досягнень учнів. Рівень навчальних досягнень визначається за наступними критеріями.

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початковий		Учень може назвати одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об’єкти.
	Учень називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об’єктів; вибирає правильний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні “так – ні”); має загальне уявлення про лічбу часу в історії, визначає послідовність однієї події (на рівні “раніше-пізніше”).
	Учень може двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; впізнати історичну подію, постать за описом; співвіднести рік зі століттям, століття – з тисячоліттям (на рівні “так – ні”); має загальне уявлення про історичну карту.
II. Середній		Учень може репродуктивно відтворити (у межах чотирьох-шести простих речень) частину навчального матеріалу теми; дати визначення історичних термінів, поданих у тексті підручника або вчителем; назвати одну-дві основні дати; показати на карті історико-географічний об’єкт.
	Учень може відтворити основний зміст навчальної теми, відповідаючи на запитання вчителя; визначати окремі ознаки історичних понять, назвати основні дати; за допомогою вчителя може показати на історичній карті основні місця подій.
	Учень у цілому самостійно відтворює фактичний матеріал теми; може дати стислу характеристику історичній постаті (за алгоритмом); встановити послідовність подій на основі знання їх дат; у цілому правильно вживає історичні терміни; може показати на карті місця основних подій, користуватись за допомогою вчителя (зразок, пам’ятка, алгоритм) джерелами історичної інформації (наочними та текстовими, що подаються у підручнику).
III. Достатній		Учень у цілому послідовно і логічно самостійно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, дає загальну характеристику події (причини, наслідки, значення), виокремлює окремі ознаки явищ та процесів; “читає” історичні карти і картосхеми з опорою на їх легенду; встановлює послідовність і тривалість історичних подій; використовує наведені у підручнику документи як джерело знань.
	Учень володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає у цілому правильне визначення історичних понять, аналізує історичні факти на основі їхнього опису і наочного відображення, порівнює однорідні історичні події та явища, характеризує причинно-наслідкові зв’язки між історичними явищами у межах теми, встановлює синхронність подій у межах теми; використовуючи легенду карти, супроводжує показ історичних об’єктів їх словесним описом.
	Учень у достатній мірі оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти і формулює нескладні висновки, обґрунтовує свої висновки конкретними фактами, залученими з підручника (наочних посібників, історичних документів); може дати порівняльну характеристику історичних явищ, визначення поняттям; у цілому самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки; встановлює синхронність подій у межах курсу; може аналізувати зміст історичної карти, узагальнювати та застосовувати ці знання.
IV. Високий		Учень володіє набутими знаннями та використовує їх для розв’язання нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки; характеризує історичні явища і процеси, використовуючи різні джерела інформації; рецензує відповіді учнів; співставляє і систематизує дані історичних карт і застосовує їх під час характеристики подій, явищ, процесів; встановлює синхронність подій вітчизняної та всесвітньої історії.
	Учень володіє глибокими і міцними знаннями, може вільно висловлювати власні судження і переконливо їх аргументувати; може аналізувати історичну інформацію, співвідносити історичні процеси з періодом (епохою) на основі наукової періодизації історії; має достатньо міцні навики роботи з історичною картою.
	Учень у повному обсязі опанував програмовий матеріал; має глибокі й міцні знання, здатний, відповідно до вікових особливостей, презентувати власну інтерпретацію (версію, розуміння, оцінку) історичних явищ.

2.5. Кабінет історії в школі (в имоги до навчально-методичного забезпечення кабінету).

Основними умовами ефективності роботи кабінету історії на думку Ф. Левітаса та О. Салати є:

1. Укомплектованість кабінету навчальним обладнанням, навчально-методичним комплексом, комплектом засобів навчання, необхідних для виконання освітньої програми.

2. Відповідність навчально-методичного комплексу i засобів навчання вимогам стандарту освіти.

3. Наявність комплекту дидактичних матеріалів типових завдань, тестів, контрольних робіт, есе, творів та інших матеріалів для діагностики якості навчання та освітнього процесу.

4. Укомплектованість засобами навчання для забезпечення варіативної програми, програми додаткової освіти в рамках функціонування кабінету.

Забезпеченість умов для успішного виконання учнями вимог до освітньої підготовки на базі навчального кабінету:

1. Забезпеченість підручниками, дидактичними матеріалами, роздатковим матеріалом відповідно до освітньої програми школи.

2. Відкрите i наочне пред’явлення учням мінімально необхідного змісту освіти i вимог до рівня обов’язкової підготовки (стандарту ocвіти).

3. Відкрите i наочне пред’явлення учням зразків прикладів виконання вимог освітнього стандарту.

4. Забезпеченість типових завдань, учнів комплектами тестів, есе, контрольних poбіт та іншого для діагностики виконання вимог базового i додаткового рівнів освітнього стандарту.

5. Стендовий матеріал навчального кабінету: зразки успішного виконання учнями вимог ocвітніх стандартів, аналіз типових помилок, результати інтелектуального марафону, олімпіад, конкурсів, виконання учнями творчих завдань та ін.

6. Стендовий матеріал навчального кабінету: рекомендації для учнів щодо проектування їх навчальної діяльності з виконання програми розвитку суспільних умінь і навичок, з організації і виконання домашньої роботи, з підготовки до різних форм навчально-пізнавальної діяльності (практикум, семінар, лабораторна робота, тестування, залік, колоквіум, співбесіда, іспит та ін.)

7. Екран результативності виконання учнями освітнього стандарту.

8. Розклад роботи навчального кабінету за обов’язковою програмою, програмою факультативних занять, додаткової освіти, індивідуальних занять з тими учнями, що відстають, з обдарованими дітьми, консультації та ін.

9. Зразки індивідуальних навчальних планів, програм учнів, результати та аналіз їх виконання [26, с. 80 – 83].

Вимоги до кабінету історії:

Обладнання кабінету історії в школі складається з трьох основних частин:

• спеціальних меблів і пристосувань;

• технічної апаратури;

• навчальних посібників.

У кабінеті повинні бути представлені:

• настінні історичні карти;

• демонстраційні картини і таблиці;

• роздаткова наочна допомога;

• аплікації;

• моделі, макети.

Кабінет повинен мати:

• фонотеку, відеотеку;

• мультимедіа, допоміжні матеріали.

Сучасні кабінети історії мають також власну бібліотеку. Наявність історичної бібліотеки допомагає організувати позакласне читання з історії.

Особлива частина кабінету – дидактичні роздавальні матеріали:

• картки для отримання конструктивних відповідей;

• картки-тести;

• демонстраційні картки;

• програмовані матеріали [26, с. 83].

ОРІЄНТОВНА СХЕМА ПЛАНУ-КОНСПЕКТУ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ