Подорожі та великі географічні відкриття в другій половині хv-хvі столітті

4.1. Соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Відродження

З кінця XV ст. в багатьох країнах Європи прискорилися зміни ладу, що панував в епоху Середньовіччя. Відбувалося небачене піднесення науки, літератури та мистецтва, змінювався світогляд людей.

В містах збільшувалася кількість людей, які займалися інтелектуальною працею (їх у подальшому почали називати інтелігенцією).

Відроджувалася, посилювалася віра в силу та здібності людини, тому світогляд епохи Відродження називають гуманізмом. Період між античною добою та Відродженням гуманісти називали часом темним, вони перші дали йому назву «середні віки».

Раніше всіх процеси відродження почали відбуватись в Італії. В багатьох містах там з'явилася нова соціальна верства — буржуазія, яка по-новому дивилася на світ. Буржуазія намагалась наживати капітал торгівлею та підприємницькою діяльністю.

Бажання заробити більше грошей вело купців у ризиковані подорожі до далеких країн.

Основними чинниками, що вплинули на розвиток подорожей в епоху Відродження, були

• морські дослідницькі експедиції, які носили організований характер;
• військові походи;
• пізнавальні мандрівки;
• розважальні;
• прочанство, яке носило як стихійний, так і організований характер;
• дипломатичні міси політичних та релігійних діячів;
• мандрівки з метою оздоровлення;
• мандрівки з метою отримання освіти.
• Значення подорожей епохи Відродження полягало в тому, що:
• були відкриті нові землі та морські шляхи до них;
• з'явилась світова торгівля;
• відбувався швидкий культурний та економічний обмін між різними країнами та народами;
• подорожі стали носити більш організований характер;
• вдосконалювалися транспортні засоби та розвивалась інфраструктура для подорожуючих.