А) Пролог до поеми "Мойсей"

- Франко показує, що, обравши біблійний сюжет, він має на увазі, безумовно, свою сучасність.

- Висловлює свій погляд на історичну долю українського народу, якому й присвячує твір.

Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, ' Людським презирством, ніби струпом вкритий! Твоїм будущим душу я тривожу...

- Поет стверджує віру у сили народу і його історичну перспек­тиву:

Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольнім колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

123.

Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі.

"І звідси, з прологу поеми його голос сягає вершин, незнаних від часів Шевченка. Він показує візію змученого народу, паралітика на роздоріжжі, що, проте, призначений повстати силою свого Духа і стати господарем України, землі від Карпат по Кавказ і зайняти належне місце в колі інших народів.

Моисей у Франковій поемі завіщає своєму народові "печать Духа", що має завдання вести його почерез століття. В українському житті печать Франкової духовної сили є величезною творчою потугою, що порушує маси і спонукає їх до нових жертв, з візією Обіцяної Країни..." Святослав Гординський.

6) Біблійне першоджерело поеми. В основі твору лежить біблійна'розповідь про давньоєврейського пророка Мойсея, який говорив з Богом і за його велінням вивів давньоєврейський народ з єгипетської неволі. Сорок років блукали євреї під проводом Мойсея пустелею, аби дістатись землі обітованої. Проти нього почалася смута, втомлені люди, підбурювані Датоном і Авіроном, проганяють його. Змучений Мойсей сумнівається, чи правильно він вів свій народ. Знесилений фізично й духовно, Мойсей помирає неподалік Палестини. На чолі народу стає новий ватажок - Єгошуа. Смерть Мойсея стала стимулом, який надав нових сил людям, що не лише змели зі своєї дороги лжепророків, а й продовжили шлях далі - до оновлення і соціальних змін.

В) "В "Мойсеї" нас цікавить не так тема (герой і юрба, Мойсей і старозаповітний Ізраїль, Франко і галицька інтелігенція), як спроба поетова підвести підсумки своєї творчості, сказати своє оснаннє слово, вкоронувати своє життьове мандрівництво. Отже, ліквідація Азазеля, духа сумніву і зневіри". Микола Зеров.

На цей прихований, але істинний зміст поеми: підбиття підсумків свого життя, подолання сумнівів, чи правильно він пройшов його, чи правильно вчинив, віддавши горіння душі і титанічну працю на благо народу, котре прийде невідомо коли, -вказували чисельні цінителі цього видатного утвору.

- "Народ, що породив висловника своїх думок і настроїв, чи поета, чи діяча на громадській ниві, наділяє його рисами свого я". І ця спадщина, яку передав народ своєму синові, яскраво виявля­ється особливо в дні терпінь ("дні проби і міри") або, навпаки, в моменти напруження і злетів народних сил. Франко чудово висловив цю думку в одному з найдосконаліших своїх творів - поемі "Мойсей", що замикає коло його творчості. Характеризуючи героя

цієї поеми, котрий, майже досягнувши мети свого важкого життя, вже стоїть "на краю могили", поет говорить про нього.

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

Із неволі в Міцраїм свій люд

Вирвав він, наче буря,

І на волю провадив рабів

Із тіснин передмур'я.

Як душа їх душі, підіймавсь

Він тоді миогі рази

До найвищих піднебних висот

І відхнення, й екстази.

І на хвилях бурхливих їх душ

У дні проби і міри

Попадав він із ними не раз

У безодню зневіри.

Симон Петлюра.