Голова ПК О.В.Галаган

Анотація

Посібник укладений відповідно до програми дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», затвердженої МОН України 21.12.2009.

Опорний конспект включає всі 5 розділів програми: «Культура фахового мовлення», «Етика ділового мовлення», «Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні», «Нормативність і правильність фахового мовлення», «Складання професійних документів».

Призначений для викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться культурою мовлення.

Рецензія

У добу творення незалежної української держави питання культури мови набувають особливої ваги. Ширшає коло тих, хто пише, читає та розмовляє української мовою як рідною. За т аких умов дуже важливо озброїти знанням про ділові папери, етику ділового спілкування студентів вищих закладів освіти.

Посібник укладений відповідно до програми дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», затвердженої МОН України 21.12.2009.

Опорний конспект включає всі 5 розділів програми: «Культура фахового мовлення», «Етика ділового мовлення», «Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні», «Нормативність і правильність фахового мовлення», «Складання професійних документів».

У посібнику широко представлений розділ «Етика ділового спілкування», який є нововведенням, у попередніх програмах аналогічних тем не було, тому вони відсутні у базових підручниках з дисципліни.

Кожна тема має план, поділена на підрозділи, таким чином матеріал структурований і його легше сприймати, знайти відповідь на конкретне питання.

Методична розробка виконана у доступній формі, що дає можливість викладачам легко застосувати її на заняттях, а студентам під час самостійної підготовки.

Рекомендовано для застосування викладачами літератури, студентами.

Викладач української мови,

Викладач-методист коледжу Г.М.Макаренко

Пояснювальна записка

Перед вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації поставлено завдання підготувати висококваліфікованих, грамотних, з належним інтелектуальним потенціалом спеціалістів. До майбутніх фахівців ставляться високі вимоги, які полягають не лише в досконалих знаннях фаху, а й у високому рівні володіння українською мовою, вільному користуванні нею у всіх сферах і особливо у професійній та офіційно-діловій.

Предметом вивчення практичного курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є мова фахової галузі. Тому велика увага під час вивчення всіх тем приділяється засвоєнню мовних стереотипів комунікацій певного фаху. Робота над культурою мови студентів проводиться з урахуванням двох аспектів: підвищення загальномовної культури майбутніх спеціалістів та їх фахової мовної культури.

Нова програма з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» була введена у 2010 році. За цей час так і не був надрукований єдиний підручник, який би представляв теоретичні положення з усіх тем, розділів курсу для ВНЗ І-ІІ р.а.

Метою створення даного посібника є узагальнення та систематизація відомостей курсу.

Актуальність. У сучасному суспільстві багато уваги приділяється підготовці кваліфікованого фахівця, який може не тільки вільно оперувати знаннями зі спеціальності, а при цьому грамотно висловлюватися, будувати зв’язний текст, використовувати лексичні засоби відповідно до ситуації мовлення, мати уявлення про етичні нормативи, психологічні особливості роботи в колективі.

Новаторство посібника у тому, що інформація зібрана в одному місці, студент не повинен вибирати її з декількох джерел, це вивільняє час для відпрацювання практичних навичок з теми. Широко представлений розділ «Етика ділового спілкування», який є нововведенням, у попередніх програмах аналогічних тем не було, тому вони відсутні у базових підручниках з дисципліни.

Ефективність. Під час користування посібником студенти легше і швидше засвоюють інформацію, якість знань підвищилася на 10 %., кількість тих, хто не підготувався до заняття зменшилася.

Зміст

Тема Мова і професія. Державотворча роль мови.

Функції мови. Стилі мовлення ………………........................................................... 6

Тема Літературна мова. Мовна норма. Культура мовлення …………………… 9

Тема Види підготовки до виступу. Культура мовлення

під час дискусії. Майстерність публічного виступу…………………………………11

Тема Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми,

прийоми розумової діяльності……………………………………………………….13

Тема Основні закони риторики……………………………………………………….15

Тема Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.

Етичні норми і нормативи. Професійна етика.

Вчинок як першоелемент моральної діяльності…………………………….………17

Тема Структура ділового спілкування. Бар'єри в спілкуванні, його рівні.

Соціальні типи особистості. Сучасні теорії міжособових стосунків………………23

Тема Основні види ділового спілкування: публічний виступ,

ділова бесіда, службова нарада та переговори.

Основні правила ділового спілкування. Мовленнєвий етикет………………….….31

Тема Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей,

переговорів, прийомів та по телефону……………………………………………….39

Тема Терміни і термінологія. Лексика за сферою вживання.

Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.

Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики……………….41

Тема Типи термінологічних словників ……………………………………………...45

Тема Багатозначні слова і контекст. Синонімічний вибір слова.

Пароніми та омоніми у мові фаху ……………………………………………………46

Тема Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення……………..47

Тема Особливості використання граматичних

форм іменників, прикметників…………………………………………………….…...50

Тема Особливості використання числівників у ділових паперах…………………....53

Тема Особливості використання дієслівних форм

у ділових паперах……………………………………………………………..…..…..55

Тема Синтаксичні норми сучасної української

літературної мови………………………………………………………..…………….56

Тема Загальні вимоги до складання документів………………………………….…61

Тема Укладання документів щодо особового складу (автобіографія,

характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява)………………….65

Тема Службовий лист. Телеграма…………………………………………………….70

Тема Оформлення довідково-інформаційних документів …………………….…..73

Тема Особливості складання розпорядчих та організаційних документів……...77

Тема Укладання обліково-фінансових документів………………………………….81

Тема Трудова угода. Договір………………………………………………………….84

Список рекомендованої літератури………………………………………………….86

Тема Мова і професія. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі мовлення

План

1. Особливості професійного спілкування. Завдання курсу

2. Мова і професія

3. Функції мови

4. Стилі і типи мовлення

Особливості професійного спілкування

У добу творення незалежної української держави, коли прийнято закон про надання українській мові статусу державної, питання культури мови набувають особливої ваги. Ширшає коло тих, хто пише, читає та розмовляє української мовою як рідною. Писемне спілкування в державному. Суспільному, господарському житті, в ділових відносинах між організаціями та установами, в органах управління переходить на українську мову. Часто недосконале володіння українською мовою спричиняє появу чималої кількості типових помилок, хибних висловів, слів-покручів і знижує рівень культури мовлення у загальнонаціональному вимірі.

За таких умов дуже важливо озброїти знанням про ділові папери студентів вищих закладів освіти, адже саме за допомогою ділових документів, листів установлюються офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між закладами, підприємствами, державами, а також налагоджуються приватні стосунки між людьми.

Завдання курсу:

1. Дати студентам грунтовні і систематичні знання з усіх розділів курсу ділової української мови.

2. Сформувати уміння й навички складання, написання та оформлення організаційної, розпорядчої документації щодо особового складу, довідково-інформаційної, обліково-фінансової документації.

3. Забезпечити оволодіння нормами української літературної мови та дотримання вимог культури усного та писемного мовлення. А також оволодіння навичками комунікативно виправданого використання засобів мови в різних життєвих ситуаціях.

Мова і професія

Мова нації – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. “По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність” (К.Паустовський). На повістці дня сьогодні – розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх, оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями й процесами, із соціальними відносинами, вона – елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії “інтелігентні” та “неінтелігентні” зникає. Основний критерій – знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються й вимоги до мови.

У зв’язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

Функції мови

1. Комунікативна (мова як засіб спілкування між людьми)

2. Номінативна (функція називання: усе пізнане людиною одержує назву. Завдяки цій функції кожна мова – це картина світу, що відображає національне світобачення і світовідчуття)

3. Мислетворча (людина мислить у мовних формах)

4. Експресивна (виражає почуття, емоції, волю людини)

5. Естетична (мова фіксує естетичні смаки, уподобання своїх носіїв. Мова є першоелементом культури, вона лежить в основі розвитку всіх інших видів мистецтв)

6. Пізнавальна (людина пізнає світ також через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ)

7. Культуроносна (людина через мову засвоює культуру народу, сприймаючи разом з мовою казки, історію, традиції)

8. Ідентифікаційна (мова виступає засобом вияву належності мовця до певної спільноти)

9. Магічно-містична (люди вірили, що слово здатне зупинити небажаний хід подій, побороти сили зла, підкорити природу своїй волі)

Питання для контролю

1. Які вимоги до мовлення існують?

2. У чому особливості ділового спілкування?

3. Назвіть функції мови.

СТИЛІ МОВИ

Назва стилю	Жанри, в яких реалізується	Мета мовлення, призначення	Сфера спілкування	Ознаки	Мовні засоби	Підстилі
Науковий	Дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція. Відгук, анотація, рецензія.	Повідомлення про результати наукових досліджень, доведення теорій, роз’яснення явищ, систематизація знань.	Наука, техніка, освіта.	Понятійність, предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, лаконічність, переконливість, аналіз, аргументація, висновки.	Терміни, схеми, таблиці, графіки, наукова фразеологія, цитати, посилання, складні синтаксичні конструкції, повні речення.У реченннях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів.	Власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь); науково- популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті в неспеціальних журналах; науково-навчальний (підручники,бесіди).
Офіційно- діловий	Закон, кодекс, наказ, акт, розписка, протокол, лист, оголошення	Регулювання офіційно-ділових стосунків мовців у державно-правовій і виробничо-професійній сферах.	Спілкування в державно-політичному,громадському,економічному житті, адміністративно-господарська діяльність.	Документальність стабільність (довго зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту.	Канцелярська лексика, складні речення, безособові й наказові форми дієслів, чітка будова тексту, обсяг основних частин. Відсутність мовної індивідуальності автора.	Законодавчий (закони, укази, статути); дипломатичний (міжнародні угоди, повідомлення, звернення, протоколи); адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, довідки, заяви, звіти).
Публіцистичний	Виступ, нарис, стаття, фейлетон.	Обговорення, відстоювання та пропаганда суспільно-політичних ідей, вирішення різних питань, активний вплив на слухача, спонукання до діяльності.	Громадсько-політичне життя, суспільно-культурна діяльність, навчання.	Поєднання логічності доказів, точності висловлення з емоційно-експресивною образністю, використання художніх засобів.	Суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні питання, вигуки повтори, пристрасний тон мовлення; точні найменування подій, дат, учасників; а також багатозначна образна лексика, здатна привернути увагу слухача.	Стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо); художньо-публіцистичний (памфлети, нариси); науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди).
Художній	Трагедія, комедія, драма, роман, повість, оповідання, вірш, поема.	Різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів, формування моральних якостей та смаків.	Мистецтво слова, культура, освіта.	Образність, поетичність, метафори, епітети, порівняння.	Застосовуються всі мовні засоби, особливо широко слова в переносному значенні, синоніми, антоніми, застаріла лексика, діалектизми, всі типи речень; стилістичні фігури.	Епічні (роман, повість, оповідання); ліричні (поема, балада, пісня); драматичні (драма, трагедія, комедія).
Розмовний	Бесіда, приватний лист.	Обмін інформацією, думками, прохання чи надання допомоги, виховний вплив.	Побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими, спілкування на виробництві.	Усна форма спілкування, невимущеність, непідготовленість, використання жестів, міміки, лаконізм, емоційні реакції.	Побутова лексика, емоційно забарвлені та просторічні слова, звертання. Вигуки. Неповні речення; багатство інтонацій, суфіксів суб’єктивної оцінки діалектизми, скорочені слова.

Тема Літературна мова. Мовна норма. Культура мовлення

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка використовується в усіх сферах суспільної діяльності.

Українська мова існує: а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові; б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя. Зачинателем нової української літературної мови був І.П.Котляревський. Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Т.Г.Шевченка.

Культура мовлення – це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання. Неабияке значення має і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно і доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість – основні вимоги мовного етикету.

Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими ознаками:

- правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють в певній системі;

- змістовністю, що передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією на дану тему; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;

- послідовністю, т.б. логічністю та лаконічністю думок;

- багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у рамках відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій;

- точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу;

- виразністю. Слід виділяти найважливіші місця свого висловлення і виражати своє ставлення до предмета мовлення;

- доречністю та доцільністю, яка залежить від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.

Мовна норма – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи.

Мовні норми

Норми	Що регулюють	Приклади
Акцентуаційні	Наголошування слів	Замок - замок
Орфоепічні	Правильну вимову звуків	Грати - грати
Орфографічні	Написання слів	Уживання апострофа, великої літери тощо
Лексичні	Слововживання	Слідуючий наступний
Граматичні	Творення слів, уживання форм слів, побудову словосполучень і речень	Звіту, пане професоре
Пунктуаційні	Вживання розділових знаків	Заява – це письмове повідомлення...
Стилістичні	Добір мовних засобів залежно від умов спілкування	Посідати призові місця

Питання для самоконтролю

1. Що таке мовна норма? На яких рівнях вона проявляється?

2. Що регулюють орфоепічні норми? Наведіть приклади

3. Що ви розумієте під лексичними нормами?. Наведіть приклади.

4. Назвіть словники, які фіксують лексичні норми.

5. Зясуйте, про які норми йдеться: а) охоплюють правила написання слів та їх частин, б) регулюють постановку розділових знаків?

Тема Види підготовки до виступу. Культура мовлення під час дискусії. Майстерність публічного виступу

Роди красномовства	Жанри красномовства
Академічне красномовство	Лекція, наукова доповідь, науковий огляд, наукове повідомлення
Судове красномовство	Прокурорська (звинувачувальна) та адвокатська (захисна) промови. Самозахисна промова.
Соціально-політичне красномовство	Звітна доповідь на конференції, парламентська та мітингова промови, промова під час дипломатичного акту. Військово-патріотична промова. Політичний огляд.
Соціально-побутове красномовство	Ювілейна, вітальна, застільна (тост), поминальна промови. Виступ на прийомі.
Церковно-богословське красномовство	Церковна проповідь, промова на соборі, офіційне звернення до пастви

Тема має бути:

- доступна за вашими знаннями та інтересами;

- доцільна

- враховувати:

а) основні інтереси, зацікавлення аудиторії;

б) групові інтереси;

в) злободенні інтереси;

г) конкретні інтереси.

- з елементом новизни та сенсаційності;

- певною мірою конфліктна.

Мета (цільова установка):

- Розважальна.

- Інформативна:

- Заклична до дії:

- Переконлива:

- Заохочуюча.

Види промов:

1. Написані і завчені напам’ять.

2. Написані і зачитані з рукопису.

3. Сказані експромтом.

4. Сказані з підготовкою, але не вивчені.

Назва промови:

1. Коротка.

2. Наводить на мету промови.

3. Доцільна.

4. Конкретна.

5. Цікава.

Джерела збору інформації:

1. Особистий досвід.

2. Роздуми й спостереження.

3. Інтерв’ю та бесіди.

4. Читання.