ТЕМА 1.3. Поняття (2 год.)

Мета

Освітня (навчальна): поглиблення та систематизація знань про головні форми мислення логіки, можливості логічного аналізу та контролю понятійної форми мислення та пізнання в сфері права.

Розвивальна: розвиток логічного мислення курсантів, студентів, набуття ними умінь працювати з логічними формами мислення, формування умінь і навичок аналізу понятійної форми мислення в сфері права.

Виховна: виховання культуриспілкування і мислення, прищеплення інтересу до вивчення засад функціонування інтелекту людини, формування потреби раціоналізації навчально-пізнавальної діяльності та організації дозвілля.

Основні поняття: поняття, зміст і обсяг понять, термін, термінологія, сумісність і несумісність понять.

ПЛАН

1.Поняття як форма мислення. Структура понять (зміст та обсяг понять).

2.Види понять та відношення між поняттями

3.Операції з поняттями (визначення, поділ понять)

4.Місце понять в правовому мисленні та пізнанні.

ЛІТЕРАТУРА

Базова література

1. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х., 1996.

2. Ивин А.А. Основы теории аргументации. − М., 1997.

3. Ивин А. А. Логика для юристов. – М., 2005.

4. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М., 1998.

5. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. 3-тє вид. перероб. та доп. – К., 2012.

6. Логіка: словник-довідник /авт.- уклад. М.Г. Тофтул. − К., 2012.

7. Логіка: Хрестоматія /Авт.- упор. С.Д. Цалін. - Х., 2006.

8. Логический словарь: ДЕФОРТ /Под ред.. А.А. Ивина. – М., 1994.

9. Переверзев В.Н., Логистика: Справочная книга по логике. – М., 1995.

10. Тягло А.В. Логика с элементами критического мышления. Материалы к курсу лекцій по логике для юристов. - Х., 1999.

11.Фурса С., Цюра Т. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. – К., 2005.

12. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

13. Щербина О.Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. – К., 2007.

Додаткова література

1.Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления: Логико-гносеологический анализ. М., 1989.

2.Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании. М., 1987.

Головні положення лекційних питань (огляд).

1.Поняття як форма мислення. Структура понять (зміст та обсяг понять).

Поняття — це форма мислення, що відображає предмети та явища об'єктивного світу в їх суттєвих і специфічних ознаках, а також зв'язки і відношення між предметами та явищами.

Поняття, як і інші форми думки, нерозривно пов'язане з мовою. Мовною формою виразу понять є слова і словосполучення (загальні імена, терміни, речення). Одні і ті ж поняття можуть мати різні мовні форми виразу. Смисл пов'язує слово з відповідним предметом, і слово виступає як безпосередній представник цього предмета, несучи в собі певне значення. Оскільки поняття поза словом не існує, може скластися думка, ніби вони перебувають у винятково жорсткому взаємозв'язку, навіть у відношенні тотожності. Проте поняття і слово відрізняються за своєю природою (слово матеріальне, а поняття ідеальне), і зв'язок між ними певною мірою умовний. Про це свідчить і те, що одні й ті самі поняття в різних національних мовах позначаються різними словами; і наявність таких явищ, як омонімія та синонімія; і те, що одне поняття нерідко виражається не одним словом, а цілим словосполученням.

Кожний предмет чи явище володіє множиною ознак, властивостей, які в процесі практичної діяльності суб'єкт пізнає і фіксує за допомогою слів і словосполучень.

Структура будь-якого поняття складається з двох основних компонентів: змісту та обсягу.

Зміст поняття — це сукупність суттєвих ознак предметів, на підставі яких предмети узагальнюються і виділяються в класи.

Треба зазначити, що під ознакою розуміють як властивості предметів, так і відношення між ними. З'ясуємо, що являють собою суттєві ознаки предметів.

Обсяг поняття — це клас предметів, які виділяються і узагальнюються в понятті. Кожному з цих предметів притаманні ознаки, що складають зміст поняття.

Наприклад, обсягом поняття «крадіжка» є всі злочини, яким притаманні суттєві ознаки цього поняття: 1) таємне; 2) викрадання; 3) чужого майна.

Предмети, що входять до обсягу поняття, називаються елементами обсягу поняття.

Предмет, сутність якого являє собою сукупність певних ознак символічно (формально) можна позначити так: А (а, б, в, г, д,.. п], де "А" - певний предмет чи множина предметів, "а, б, в, г, д,.. п" сукупність ознак.

2.Види понять та відношення між поняттями (графічне зображення в колових схемах).

За обсягом, тобто за кількістю предметів, які в них мисляться, поняття поділяють на загальні й одиничні.

Загальне поняття — поняття, в якому мислиться два чи більше предметів.

Наприклад: «полюс Землі», «планета Сонячної системи», «елементарна частка», «відьма», «вічний двигун».

Одиничне поняття — поняття, в якому мислиться один предмет.

Наприклад: «найдовша на Землі річка», «найповноводніша ріка на Місяці», «злочин скоєний громадянином Івановим».

Конкретне поняття — поняття, в якому мисляться ознаки з їх носіями, тобто відповідними предметами (злочинна група).

Абстрактне поняття — поняття, в якому мислиться ознака, ізольована від її носія (злочинність).

У логіці всі поняття за змістом розрізняються як порівнянні і непорівнянні.

Порівнянні поняття поділяють на: сумісні і несумісні.

Несумісні поняття - це поняття, які не мають спільних елементів обсягу, тобто їх обсяги не співпадають. Сумісні поняття мають спільні елементи в своїх обсягах.

Відповідно до цього поділу понять виділяють типи відношень сумісних та несумісних понять.

Типи відношень сумісних понять.

Графічне зображення відношення сумісних понять понять в колових схемах

Типи відношень несумісних понять

Існує два головних типи відношень несумісних понять

а) відношення протилежності;

б)відношення протиріччя.

Слід пам'ятати, що два суперечні поняття вичерпують обсяг відповідного їм родового, а обсяг двох протилежних понять не вичерпує обсягу родового стосовно них поняття. В останньому мислиться ще одна, «проміжна», множина предметів, яка не відображається в жодному з протилежних понять.

Так, поняття «важкі тілесні ушкодження» і «неважкі тілесні ушкодження» являються суперечними і знаходяться в відношенні протиріччя, а поняття

«важкі тілесні ушкодження» і «легкі тілесні ушкодження» - це протилежні поняття, а їх відношенням є відношення протилежності.

Графічне зображення відношення несумісних понять в колових схемах

А

Визначення понять — логічна операція, за допомогою якої розкривається зміст поняття, тобто робиться перелік ознак, які в ньому мисляться, або з'ясовується ім'я відповідного денотата. (Навести декілька прикладів).

Поняття, зміст якого визначається (ліва частина визначення), називається визначуваним, а поняття, за допомогою якого розкривається зміст визначуваного, — визначаючим. Об'єктивною основою визначеності понять є чітко визначене місце речей у системі матеріального світу, їх реальна виокремленість.

Види визначення понять

Реальне визначення — визначення, що розкриває істотні та загальні ознаки визначуваного поняття.

Номінальне визначення — визначення, завдяки якому з'ясовується ім'я, яким позначаються відповідне поняття і денотат. (Наводяться приклади цих видів визначень).

Поділ поняття — логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг родового поняття через перелік його видів або елементів.

Так, обсяг поняття «кут» у результаті операції поділу буде представлений сумою обсягів понять «гострий кут», «прямий кут» і «тупий кут», а обсяг поняття «планета Сонячної системи» — поіменним переліком усіх планет, що обертаються навколо Сонця.

Поняття, що ділиться, називається поділюваним, а результати поділу — відповідні видові поняття — членами поділу. Поділюване поняття і члени поділу перебувають у відношенні підпорядкування (першому підпорядковані другі), а члени поділу між собою — у відношенні співпідпорядкування.

Ознака (чи сукупність ознак), з огляду на яку здійснюється поділ, називається його основою. Основу поділу іноді називають принципом поділу понять. Та чи інша ознака може виступати основою поділу тільки за тієї умови, що вона характерна для кожного елемента обсягу поділюваного поняття, але по-різному виявляється в підмножинах цього обсягу.(Наводяться приклади виконання операції поділу).

4.Місце понять в правовому мисленні та пізнанні.

Правове мислення юриста в логічному аспекті полягає в оперуванні правовими (юридичними) поняттями, в процесі якого, він визначає їх структуру, встановлює відношення між поняттями та емпіричними і абстрактними об'єктами, які відображаються в даних поняттях.

Основою виникнення і розвитку мис­лення юриста є його конкретна професійна діяльність, яка класифі­кується як правова діяльність. Правова діяльність як синтез практич­ної і теоретичної діяльності регламентується законом (нормами пра­ва). Різновидами правової діяльності є правотворчість, правозастосувування, правотлумачення і т.д., а залежно від спеціалізації — слідча, судова, експертна, консультативна і т.д.

У процесі правової діяльності юриста розвивається професійна інтуіція, професійне мислення як єдність практичного і теоретичного розуму, що дозволяє більш раціонально, системно й доцільно вирі­шувати задачі та проблеми, які стоять перед ним.

Професійне мислення юриста за змістом визначається правом, тому його ще називають правовим мисленням.

Розглянуті положення щодо понятійної форми думки, виконання операцій з поняттями знаходять широке використання в процесах правового мислення т пізнання.

лекційне заняття №4