Мова як знакова система

1. Истинные и ложные ответы.

Ответ является истинным, если выраженное в нём суждение правильно отражает действительность. Ответ является ложным, если суждение, выраженное в нём, неверно отражает действительность.

2. По области поиска ответы делятся на:

а) прямые - берутся непосредственно из области поиска ответа, при формулировке их не прибегают к дополнительным сведениям и рассуждениям: "Когда состоялись ХХII Олимпийские игры?" - "ХХII Олимпийские игры состоялись в 1980 году"; "Является ли кит рыбой?" - "Нет, кит не является рыбой".

б) косвенные - ответы, получаемые из более широкой области, нежели область поиска ответа: "Когда состоялись XXII Олимпийские игры?" - "ХХII Олимпийские игры состоялись за два года до ХII Чемпионата мира по футболу"; "Является ли кит рыбой?" - "Кит относится к млекопитающим животным".

3. По грамматической форме ответы могут быть краткими и развёрнутыми.

а) краткие - односложные утвердительные или отрицательные ответы "да" или "нет". Краткие ответы дают на простые вопросы: "Ты будешь ужинать?" - "Да".

б) развёрнутые - ответы, в которых повторяются все элементы вопроса: "Был ли Р. Декарт философом и математиком?" - "Да, Р. Декарт был философом и математиком".

4. По объёму представленной в ответе информации ответы делятся на полные и неполные.

а) полный - ответ, включающий информацию по всем элементам сложного вопроса: "Кем, когда и в связи с чем было написано стихотворение "На смерть поэта"?" - "Стихотворение "На смерть поэта" было написано М.Ю. Лермонтовым в 1837 году в связи с трагической гибелью А.С. Пушкина".

б) неполный - ответ, включающий информацию по отдельным (не всем) элементам вопроса: "Кем, когда и в связи с чем было написано стихотворение "На смерть поэта"?" - "Стихотворение "На смерть поэта" написано М.Ю. Лермонтовым в связи с трагической гибелью А.С. Пушкина". Ответ не указывает времени написания стихотворения.

5. По содержанию и структуре ответ должен соответствовать поставленному вопросу. Только в этом случае ответ расценивается как ответ по существу (релевантный): "Сколько лет длилась Вторая мировая война?" - "Вторая мировая война длилась шесть лет".

Если в качестве ответа приводят истинные по содержанию, но не связанные с вопросом суждения, то их расценивают как ответы не по существу поставленного вопроса (нерелевантные): "Сколько лет длилась Вторая мировая война?" - "Вторая мировая война была начата Германией и была очень жестокой".

Контрольные вопросы

1. Что называется вопросом? Каковы условия осмысленности вопроса?

2. Что называется корректностью вопроса?

3. Какие вопросы называются сильными, какие слабыми? Приведите примеры.

4. Какие виды вопросов вы знаете?

5. Какие вопросы называются простыми, какие сложными? Приведите примеры.

6. Какие существуют наиболее распространённые ошибки в вопросах? Приведите примеры.

7. Что такое ответ? В чём состоит логическая связь ответа и вопроса?

8. Какие существуют виды ответов и по каким основаниям их выделяют?

9. Что такое косвенный ответ, когда он используется?

10. Чем краткий ответ отличается от неполного?

11. Чем полный ответ отличаетсяот развёрнутого?

12. Какой ответ можно считать неправильным и на каких основаниях?

Мета

Освітня (навчальна): засвоєння та систематизація знань про предмет логіки, її метод, головні форми і норми мислення логіки, можливості використання логічного аналізу та контролю міркувань в сфері права (теоретичний та практичний аспекти взаємодії логіки та права).

Розвивальна:: розвиток логічного мислення курсантів (студентів), набуття ними умінь визначати логічні аспекти (схеми міркувань), формування умінь і навичок аналізу використання логічних форм і норм мислення та пізнання в сфері права.

Виховна: виховання культуриспілкування і мислення, прищеплення інтересу до вивчення засад функціонування інтелекту людини, формування потреби раціоналізації навчально-пізнавальної діяльності та організації дозвілля.

Основні поняття: логіка, предмет логіки, метод логіки, юридична логіка, форми мислення та пізнання, норми мислення, розвиток логічного знання.

ПЛАН

1. Мислення, його абстрактні об’єкти та їх зв’язок як предмет логіки (логічні форми і норми мислення). Метод сучасної класичної логіки. Відношення теоретичної і юридичної логіки.

2. Основні етапи розвитку логіки

3.Значення логіки для юридичної науки і практики.

ЛІТЕРАТУРА

Базова література

1. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х., 1996.

2. Ивин А.А. Основы теории аргументации. − М., 1997.

3. Ивин А. А. Логика для юристов. – М., 2005.

4. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М., 1998.

5. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. 3-тє вид. перероб. та доп. – К., 2012.

6. Логіка: словник-довідник /авт.- уклад. М.Г. Тофтул. − К., 2012.

7. Логіка: Хрестоматія /Авт.- упор. С.Д. Цалін. - Х., 2006.

8. Логический словарь: ДЕФОРТ /Под ред.. А.А. Ивина. – М., 1994.

9. Переверзев В.Н., Логистика: Справочная книга по логике. – М., 1995.

10. Тягло А.В. Логика с элементами критического мышления. Материалы к курсу лекцій по логике для юристов. - Х., 1999.

11.Фурса С., Цюра Т. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. – К., 2005.

1. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

13. Щербина О.Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. – К., 2007.

Додаткова література

1.Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании. М., 1987.

2.Маковельский А.О.История логики. - М., 1967.

3.Попов П.С., Стяжкин Н. И. Развитие логических идей от антично­сти

до эпохи Возрождения. - М., 1974.

4.Попович М.В. Очерк развития логических идей в культурно-

историческом контексте. - М., 1979.

Головні положення лекційних питань (огляд).

1. Мислення, його абстрактні об’єкти та їх зв’язок як предмет логіки (логічні форми і норми мислення). Метод сучасної класичної логіки. Відношення теоретичної і юридичної логіки.

1.1. Для визначення логіки потрібно звернутися до вихідного значення цього терміну. Термін «логіка» походить від давньогрецького багатозначного слова «logos», який позначав слово (ім’я), смисл, поняття, думку, міркування (рос. «размышление», «рассуждение»), закон та інше. Такі вихідні значення вказують на практику застосування його з моменту появи в об'єктивованих мовних актах перш за все в різноманітних сферах інтелектуальної (розумової та мовленнєвої) діяльності людини.

Вичерпне та задовільне в усіх відношеннях визначення логіки як науки неможливе, оскільки логічні поняття являються більш фундаментальними в порівнянні з тими поняттями, за допомогою яких надається визначення того, що таке власне логіка. Наприклад, визначення «Логіка – це наука про форми та методи правильного мислення» безвідносно до логічного аналізу не може врахувати, що таке правильне мислення, що таке форми та методи мислення, що характеризується як правильне. Мислення (рос. «мышление») знаходить прояв в здатності людини оперувати абстрактними об'єктами, що використовуються в процесах виявлення властивостей емпіричних об'єктів, здійснення аналізу та синтезу, формулювання концепцій та теорій, надання пояснення наявному знанню та отриманні нового знання, проведення обґрунтування (рос. «обоснование») і доведення (рос. «доказывание»). Такими особливими абстрактними об'єктами для логіки являються поняття, судження, умовивід, якими активно оперує людина в актах абстрактного мислення. Під абстрактним мисленням будемо розуміти цілеспрямоване, опосередковане, узагальнене пізнання істотних (важливих) властивостей, зв'язків і відношень предметів дійсності (зовнішніх або внутрішніх [психічних, ментальних] по відношенню до суб'єкта пізнання). Абстрактне мислення як цілеспрямоване, опосередковане, узагальнене відрізняється від чуттєвого пізнання (пізнання в формі відчуття,сприйняття, уявлення).

1.2. Конструктивний шлях полягає в визначенні тих об’єктів, вивченням яких займається логіка. Логіка спирається на такі фундаментальні абстрактні об’єкти як властивості ( рос. «свойства») та відношення ( рос. «отношения») різноманітних речей, які утворюють підстави та знаходять свій вираз в інших абстрактних об'єктах, що утворюють власне логічні форми мислення – поняття,судження, умовивід. Ось чому логіку можливо визначити як науку, що вивчає загальнозначимі форми та норми раціонального мислення. Вивчення цих форм та норм утворює предмет класичної логіки.

1.3. Логічна форма думки – це спосіб зв’язку змістовних частин, що входять в процеси мислення та одержують вираз в мові (словах, словосполученнях, реченнях, системі послідовних речень).Форма думки незалежна від змісту думки. Завдяки цьому в процесах мислення ми маємо змогу утримувати незмінним щодо перетворень значення змісту думки (такі оцінки як «істинно», «хибно», «правильно» тощо). Класична логіка вивчає поняття, судження, умовивід як логічні форми думки.

Логічні норми раціонального мислення утворюються основними формально-логічними законами. Логічний закон – це внутрішній, суттєвий зв'язок між логічними формами в процесах міркувань. Класична логіка розглядає чотири головних закона: закон тотожності, закон виключеного третього, закон протиріччя, закон достатньої підстави. Сучасна логіка являється теоретичною наукою, областю філософії, завдання котрої полягає в формальному концептуальному вивченні норм розумової, інтелектуальної діяльності людини. Логіка надає загальні методи міркувань, техніку мислення, що носять універсальний характер, незалежно від предметної області.

Вираз "юридична логіка" створює уявлення, що існує наука логіки права, відмінна від формальної логіки. В дійсності, не існує специфічної науки юридичної логіки, а є тільки особливе застосування формальної логіки до юридичних міркувань і дій. Слід також враховувати, що юридична діятельність витікає з характеру та особливих потреб в нормативній функції суспільства, яка веде до відділення юридичної логіки від формальної та викликає появу особливої логіки - деонтичної логіки (логіки нор).

Метод сучасної логіки полягає в розробці різноманітних систем формальних числень (виникає на початку ХХ сторіччя в результаті інтенсивного використання математичних методів).

2.Основні етапи розвитку логіки

Слово "логіка" для позначення науки про мислення, про форми та його закони, ввів на початку III ст. до н.е. засновник філософії стоїків - Зенон з м. Кітіона, що на Кіпрі (близько 336— 264 рр. до н.е.). Арістотель (384-322 рр. до н. е), дійсний засновник логіки як науки, користувався для її позначення словом «аналітика».

В історії логіки виділяють два етапи:

1. Від логіки Давнього світу до виникнення у другій половині XIX ст. сучасної логіки.

2. Від другої половини XIX ст. до наших днів.

На першому етапі логіка переважно вирішувала проблеми, поставлені ще Арістотелем. В останні півтора століття в ній відбулись якісні зміни. Передумови цих змін з'явилися ще тоді, коли Лейбніц запропонував ідею числення і відповідну формалізовану мову. Ця ідея здобула практичне втілення наприкінці XIX ст., коли почали будуватись перші формалізовані мови та числення.

3.Значення юридичної логіки для юридичної науки і практики.

Головні особливості правового мислення — системність, оперу­вання правовими термінами, які мають специфічний юридичний смисл, підпорядкування принципам права, регламентованість вимо­гами закону, раціональність, тобто, відповідність законам логіки. У процесі своєї професійної діяльності юрист може мислити раціо­нально і нераціонально, логічно і нелогічно. Наприклад, в правоохоронній діяльності значне місце займає реконструкція подій правопорушення або кримінальної дії, яка може на початку здійснюватись виключно логічними засобами і лише потім доводитись за допомогою емпіричного (юридично значимого)матеріалу.

В наш час виник­нення нових видів діяльності людей зумовлює необхідність їх право­вого регулювання і, відповідно, створення певних нормативно-пра­вових актів. Наприклад, в результаті того, що все більше країн світу включається в процес дослідження космосу, виникло космічне право як сукупність міжнародноправових принципів і норм, яке встановлює правила, що їх мають дотримуватися держави у своїй діяльності в космосі. В правовому мисленні та пізнанні широко використовуються логічні знання (форми мислення, операції з ними, доведення та спростування в процесах правової аргументації, доказове та пошукове мислення тощо).

Значення логіки для юридичної науки та практики полягає:

- в формуванні логічної культури правознавців;

- в зв’язку сучасних логічних досліджень із досягненнями в галузі інформаційних технологій (штучний інтелект, логічне програмування тощо).

- в можливостях використання логічного знання в дослідженнях проблем правотворчої та правоохоронної діяльності.

лекційне заняття №2

ТЕМА 1.2. ЛОГІКА І МОВА (2 год.)

Мета

Освітня (навчальна): поглиблення та систематизація знань про семіотичний характер логіки, можливості утворення та аналізу логічної структури мислення та пізнання.

Розвивальна: розвиток логічного мислення курсантів, студентів, набуття ними умінь працювати з логічними структурами мови та мислення, формування умінь і навичок аналізу виразів природної мови права.

Виховна: виховання культуриспілкування і мислення, прищеплення інтересу до вивчення засад функціонування інтелекту людини, формування потреби раціоналізації навчально-пізнавальної діяльності та організації дозвілля.

Основні поняття: знак, мовні і немовні знаки, синтаксис, семантика та прагматика в мові та логіці, дескриптивні терміни(імена, предикати, речення) та логічні терміни (сполучники та кванторні слова).

ПЛАН

1.Мова як знакова система.

2.Семантичний аналіз мовних виразів.

3.Поняття формалізованої мови. Мова логіки висловлювань.

ЛІТЕРАТУРА

Базова література

9. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х., 1996.

10. Ивин А.А. Основы теории аргументации. − М., 1997.

11. Ивин А. А. Логика для юристов. – М., 2005.

12. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М., 1998.

13. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. 3-тє вид. перероб. та доп. – К., 2012.

14. Логіка: словник-довідник /авт.- уклад. М.Г. Тофтул. − К., 2012.

15. Логіка: Хрестоматія /Авт.- упор. С.Д. Цалін. - Х., 2006.

16. Логический словарь: ДЕФОРТ /Под ред.. А.А. Ивина. – М., 1994.

9. Переверзев В.Н., Логистика: Справочная книга по логике. – М., 1995.

10. Тягло А.В. Логика с элементами критического мышления. Материалы к курсу лекцій по логике для юристов. - Х., 1999.

11.Фурса С., Цюра Т. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. – К., 2005.

2. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

13. Щербина О.Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. – К., 2007.

Додаткова література

1.Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании. М., 1987.

2. Семиотика и проблемы коммуникации. - Ереван, 1981.

3. Фреге Г. Мысль: Логическое исследование //Философия. Логика. Язык. - М., 1987

4.Фреге Г. Смысл и денотат //Семиотика и информатика. Вып. 8. - М.,1977.

Головні положення лекційних питань (огляд).

Мова як знакова система.

Мова — це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засобом передачі думок, знання, інформації від людини до людини, від покоління до покоління.

Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм письмових, графічних знаків.

З мовних знаків будуються слова, які об'єднуються в речення.

Основні соціальні функції мовних знаків: позначення предметів, вираження людського духу, думок, почуттів, настрою, бажань, потреб людини; пізнавальна (людина пізнає світ за допомогою мислення, а мислення реалізується через мову); інформаційна, тобто за допомогою мовних знаків передаються відомості, знання від людини до людини, від покоління до покоління; комунікативна, тобто функція спілкування; культурологічна (мовні знаки, знакові системи є засобом засвоєння національної та загальнолюдської культури окремою людиною або соціальною групою, засобом передачі культурних традицій, особистого та колективного досвіду, навичок, умінь).

Знак — це певний емпіричний матеріальний об'єкт, який сприймається на чуттєвому рівні і виступає у процесі спілкування і мислення людей представником якогось іншого об'єкта. Знак представляє не тільки об'єкт (предмет, явище, процес, дію, подію), але й окремі властивості об'єктів і відношення між ними.

У семіотиці всі знаки поділяють на мовні та позамовні.

Позамовні знаки, в свою чергу, поділяються на

- знаки-копії (іконічні знаки),

- знаки-ознаки (знаки-прикмети, знаки-індекси),

- знаки-символи.

Усі мови поділяються на природні (розмовні) та штучні (формалізовані).

Природні (розмовні) мови виникли історично, у процесі практичної та теоретичної діяльності людей. Природні мови називають ще національними мовами.

У природній мові розрізняють алфавіт і граматику.

Алфавіт — це сукупність знаків (букв), з яких будують слова, а зі слів утворюють речення.

Сукупність слів, наявних у будь-якій мові, називається лексикою

Граматика — це правила, за допомогою яких зі слів і речень будують тексти (сукупність речень).

Природні мови функціонують на різних рівнях і в різних формах, як то: мова буденна і наукова, народно-розмовна і літературна, мова засобів масової інформації і професійна і т.д. Усі природні мови історично розвиваються, тобто, в історичному часі змінюються лексика і структура побудови речень.

Штучні (формалізовані) мови — це особливі системи знаків і символів, які створюються людьми з певною метою: для скорочення запису текстів, здійснення математичних та логічних операцій із знаками, уникнення багатозначності (полісемії) природної мови.

До штучних або формалізованих мов належать різноманітні системи знаків-сигналів (наприклад, знаки дорожнього руху), кодових систем (наприклад, азбука Морзе), мова формул або наукова мова, яка створюється в різних науках вченими (формули у математиці, логіці, фізиці, хімії та ін.), мова програмування (Алгол, Фортран, Пролог та ін.) Основна особливість штучних мов — їх допоміжна роль у відношенні до природних мов, вузькофункціональний характер використання, значне спрощення та ідеалізація певних фрагментів семіотичного виразу відносно предметної області, що пізнається.

2.Семантичний аналіз мовних виразів.

Семантика (гр. - той, що позначає) — це особлива теорія (складова частина семіотики), яка в наш час аналізує природну і штучну мову у двох напрямах — відношення мовних виразів до предметів, які вони позначають, і зміст мовних виразів. У логіко-семантичному значенні мовні вирази — це слова і словосполучення, які входять до складу висловлювань. Вони поділяються на описові (дескриптивні) і логічні.

До дескриптивних термінів належать:

а) вирази, які називають або позначають емпіричний та абстрактний об'єкт, мають назву "терм". Терм— це одиничні (власні) імена і загальні імена;

б) предикатний вираз (предикатор) — слово чи словосполучення, яке позначає властивості і якості предметів і відношення між предметами;

в) предметно-функціональні вирази, або предметні функтори-вирази, які позначають предметні функції і операції, до яких належать спеціальні математичні і логічні знаки.

До логічних термінів належать логічні зв'язки (сполучники) та логічні оператори.

3.Поняття формалізованої мови. Мова логіки висловлювань.

Під методом формалізації розуміється створення особливої формалізованої мови або мови знаків та символів і зображення на цій мові абстрактних об'єктів науки і наукового знання як результатів пізнавального процесу. Використання особливих знаково-символічних засобів формалізованої мови дає можливість більш точно, однозначно і стисло зображати абстрактні об'єкти науки і наукове знання.

Логічна формалізація означає зображення форм мислення — понять, висловлювань, умовиводів, взаємозв'язків між формами мислення, між структурними елементами теорії за допомогою спеціальних (логічних) знаків і символів, які утворюють певну систему. Така система називається формально-логічною системою знаків та символів, які створюються у такій послідовності: а) будується алфавіт або сукупність вихідних знаків і символів; б) формулюються правила побудови формул (виразів) на підставі даного алфавіту; в) встановлюються аксіоми як вихідні істинні формули; г) за допомогою правил виводу на підставі аксіом доводяться інші формули або теореми.

Мова логіки висловлювань — це формалізована мова, призначена для аналізу логічної структури складних висловлювань.

Вона характеризується алфавітом (списком знакових засобів) і визначенням формули.

Алфавіт або знаки змінних логіки висловлювань:

A, B, C, D (з індексами або без них).

Ці знаки служать для позначення простих висловлювань природної мови. У зв'язку з цим їх ще називають пропозиційними змінними.

Знаки логічних сполучників:

~ - знак заперечення (читається: «не», «невірно, що...»);

Ù - знак кон'юнкції (читається: «...і...»);

Ú - знак слабкої диз'юнкції (читається: «...або...»);

Ú - знак сильної диз'юнкції (читається: «...або...,…або…»);

→ - знак імплікації (читається: «якщо..., тоді...»);

↔ - знак еквіваленції (читається: «...тоді і тільки тоді, коли...»).

Ці знаки служать для позначення граматичних сполучників природної мови і деяких знаків пунктуації.

Технічні знаки:

() - ліва, права дужки;

, - кома.

Розглянемо висловлювання: «При здійсненні судочинства судді незалежні і підкоряються тільки законові». Проведення його перетворення в формалізований вираз мови логіки висловлювань складається з декількох пунктів.

1. Це складне висловлювання, яке складається з двох простих:

а) «При здійсненні судочинства судді незалежні»;

б) «При здійсненні судочинства судді підкоряються тільки законові».

Позначимо їх відповідно пропозиційними змінними: А, В.

2. До складу висловлювання, що досліджується, входить один граматичний сполучник «і». Йому відповідає логічний сполучник «кон'юнкція».

3. Запишемо кінцеву формулу висловлювання. Вона приймає символічний вираз - А /\ В, що читається як «А і В».

лекційне заняття №3