Поняття про природокористування. Типи природокористування

Людське суспільство для забезпечення свого існування повинно задовольняти різні потреби. Наприклад, первинні (потреби у повітрі, воді, їжі, житлі, одязі тощо), виробничи (потреби у сировині, енергії, грунтах для сільського господарства, воді для промислових підприємств тощо), рекреаційні (потреби у відтворенні фізичних і духовних сил через курортне лікування, оздоровлення, туризм). Більшість своїх потреб суспільство задовольняє за рахунок взаємодії з природою, постійного використання її різних компонентів.

Природні компоненти можуть виступати стосовно людей як у ролі природних ресурсів, так і в ролі природних умов.

Компоненти природи, які споживаються суспільством, залучаються виробництвом і є його сировинною та енергетичною базою, називаються природними ресурсами. Компоненти природи, які впливають на життя і діяльність людей, але не беруть участі у матеріальному вироб­ництві, розглядаються як природні умови.

До природних ресурсів відносяться не лише ті природні об'єкти і явища, які використовуються зараз або використовувались у ми­нулому, але й ті, які можуть використовуватись у майбутньому. Такими потенційними природними ресурсами, використання яких стане можливим лише при подальшому розвитку науки і техніки, є гравітаційні та магнітні поля Землі, космічне випромінювання, речовина метеоритів та інших планет тощо.

Існує декілька класифікацій природних ресурсів. Згідно з природною класифікацією, ресурси поділяються на природні групи: водні, повітряні, грунтові, рослинні, тваринні, мінеральні, кліматич­ні тощо. За природно-економічною класифікацією ресурси поділяються на ті, які використовуються в матеріальному виробництві, і ті, що використовуються у невиробничій сфері. За іншою класифікацією природні ресурси поділяються на невичерпні і вичерпні, а останні - на відновлювані, важковідновлювані і невідновлювані. Ця класифікація дуже умовна, бо, по-перше, останнім часом досить швидко змінюються уявлення про відновлюваність тих чи інших природних ресурсів, по-друге, тому, що межа між відновлюваними та важковідновлюваними природними ресурсами надто вже розпливчаста. Більшість дослідників відносить до невичерпних (у осяжному майбутньому) такі природні ресурси, як сонячне та космічне випромінювання, тепло земних надр, сили гравітації, сили обертання Землі тощо. Відновлюваними ресурсами вважають біологічні ресурси (при умові збереження видового складу організмів), атмосферне повітря, поверхневі води. До важковідновлюваних можна віднести грунти, підземні води, деякі гірські породи, природні ландшафти. Практично невідновлюваними природними ресурсами є переважна більшість корисних копалин та види організ­мів, що вже зникли з лиця Землі.

Термін «природокористування» є одним із найпоширених у сучасній літературі. Але він може бути наповнений різним змістом. Найчастіше його вживають тоді, коли мова йде про використання природних ресурсів у процесі суспільного виробництва з метою задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства. Іноді під ним розуміють сукупність впливу людства на географічну оболонку Землі. Але в усіх випадках під природокористуванням розуміють сукупність усіх форм експлуатації природно-ресур­сного потенціалу і заходів з його збереження, вирізняючи в цьому процесі три аспекти:

а) видобуток і переробку природних ресурсів, їх відновлення чи відтворення;

б) використання та охорону природних умов середовища проживання;

в) збереження, відтворення (відновлення) еколо­гічної рівноваги природних систем, що служить основою збереження природно-ресурсного потенціалу необхыдного для розвитку суспільства.

Яскраво вираженими видами природокористування є хліборобство, тваринництво, будівництво, гірничо-видобувна ді­яльність. Проте до природокористування відносяться й інші види виробничої діяльності, які переробляють продукти, одержані з при­родних ресурсів, або ж використовують у виробничих процесах такі природні ресурси, як атмосферне повітря та воду.

Потреби людства не обмежуються суто матеріальною сферою, тому до природокористування слід також відносити рекреаційну діяльність, спрямовану на покращення здоров'я населення і на під­вищення соціально-трудового потенціалу, та заповідну справу, яка забезпечує збереження особливо цінних для людства об'єктів жи­вої і неживої природи.

Природокористування – це сукупність усіх форм суспільно-виробничої діяльності людини, яка спрямована на задовільнення усіх потреб людського суспільства завдяки використанню природних ресурсів території, а також заходи по їхньому збереженню.