ЛЕКЦІЯ 4. Тема 4. Українська культура литовсько-польскої доби (ХІУ- пер. пол. ХУІІ ст.). Традиції українського ренесансу

Мета заняття:

Навчальна: визначення характерних рис української культури після розпаду Київської Русі у складних суспільно-політичних та історичних обставинах втрати державної незалежності. Виявлення впливу європейського Відродження на культурне піднесення України в кінці ХУ - першій половині ХУ11 ст. та основні здобутки національної культури.

Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією, аналізувати, оцінювати, пояснювати.

Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні, національної самосвідомості.

Опорні поняття:

Унія церковна, магдебурзьке право, ренесанс, друкарство, «Апостол», Байда, братський рух, право ставропігії, гуманізм, полемічна література, меценат (донатор), колегіум, Червона Русь, єзуіти, полонізація, думи, Острозька Біблія, інтермедії.

П Л А Н

1. Історичні обставини розвитку української культури в литовсько-польську добу.

2. Ідеї Ренесансу в Україні. Розвиток освіти і наукових знань. Початок книгодрукування. Формування нової картини світу.

3. Полемічна література. Меценатство.

4. Діяльність Петра Могили.

До початку ХУ ст. у Великому князівстві Литовському існувала фактично федеративно-князівська система. Переважну більшість населення становили протонації українців та білорусів. Удільні руські князі мали всю повноту влади на місцях, будучи васалами великого князя литовського, хоча на вищих щаблях державної структури перебували майже виключно представники литовської еліти. Зате слов’янські елементи переважали в економічній та культурній сферах. У ХУІ ст. велика частина українських земель підпала під владу Речі Посполитої. В Україні з’явилися польські магнати, національна культура і православна церква зазнали жорстоких утисків. Поряд із зміцненням польської адміністрації костели почали боротьбу за пертворення українців на римо-католиків. Але Х1У – ХУ1 ст. – це одночасно період подальшого формування українського народу.

Люблінська унія 1569 р. спричинила суперечливі наслідки для розвитку української культури.

Негативні наслідки. Ця угода сприяла: а) посиленню польської духовної експансії на українські землі, наступу католицизму; б) полонізації (ополяченню) української знаті; в) покріпаченню селян, що було остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р.

До позитивних наслідків унії можна віднести:

а) зближення українських земель із західноєвропейською культурою: через Польщу до України потрапляли ідеї Відродження, Реформації та Контрреформації; поширювалася західноєвропейська система освіти: українці навчалися в європейських університетах, прилучалися там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачували ними рідну культуру;

б) могутнє піднесення культурно-просвітницького руху, що сприяв зародженню та розвитку української національної самосвідомості. В процесі боротьби проти польсько-литовського панування поява на історичній арені українського козацтва. Під тиском несприятливих зовнішних обставин саме у цей час починається повільний процес трансформації традиційної народної культури, який з рештою привів до виникнення власне української культури.

У 1440 р. відновилося Київське князівство на чолі з Олельком Володимировичем. Центром духовного життя знову став Київ. Рoки прaвлiння Oлeлькoвичiв прoйшли сприятливo для Київськoї зeмлi, щo пeрeдусiм пoзнaчилoся нa пoжвaвлeннi дуxoвнoгo життя в центрі усix руськиx зeмeль – Києвi, a oсoбливo – у Києвo-Пeчeрськoму мoнaстирi, усипaльницi княжиx рoдiв. Oлeлькo i Сeмeн, зoкрeмa, кoштoм вeликим рeстaврувaли мoнaстирський сoбoрний xрaм Успiння Бoгoрoдицi; вiдмiчaють i вiдчутнe пoжвaвлeння книжнoстi, пiдтримувaнoї князями-мeцeнaтaми. Зoкрeмa, у Києвi в 1460-x рoкax дiяв нaукoвo-пeрeклaдaцький гуртoк, iнiцiйoвaний князeм Oлeлькoм. Зa кoрoткий чaс члeнaми гурткa були здiйснeнi пeрeклaди вiзaнтiйськиx xрoнiк Йoaнa Зoнaри тa Кoнстaнтинa Мaнaссiї, єврeйськиx трaктaтiв: з приклaднoї eтики – "Aрiстoтeлeвi врaтa", з aстрoнoмiї – "Шeстoкрил", "Кoсмoгрaфiя" тa "Лунник", з лoгiки – ряд твoрiв єврeйськoгo вчeнoгo Мoйсeя Мaймoнiдa тa aрaбськoгo фiлoсoфa Aль-Гaзaлi. Згaдaнi фiлoсoфськi кoмпiляцiї XI – XII ст. спирaлися нa iдeї Aрiстoтeля, тoж oстaннi зaвдяки пeрeклaдaм стaвaли дoступними для руськoгo читaчa.

Діяльність цього осередку дає змогу стверджувати суттєві зміни в орієнтації давньоруської культури вже у другій половині XV ст. Міцні зв'язки з Болгарією, Македонією, Сербією та іншими слов'янськими країнами спричинилися до помітної переорієнтації культури: від візантійської містичної традиції, яка вже вичерпала життєдайні сили, до традиції західноєвропейської з її життєстверджуючим раціоналізмом.

В часи Олельковицького правління відбудовувалися зруйновані татарами київські святині, насамперед Софійський собор, заново переписався Києво-Печерський патерик (1460 p., 1462 p.), з'являються перші українські рукописні книги "Листвиця" (1455 р.), "Златоструй" (1474 p.). Нове відчуття світу, розуміння ролі людини у світі, бажання передати власні знання і досвід майбутнім поколінням привели до виникнення книгодрукування. Олельковицьке відродження можна вважати початковим періодом формування гуманістичного світогляду в процесі становлення української культурі. В центрі уваги почало поставати земне життя людини та її діяльність.

Раннім гуманізмом в української культурі зазвичай називають період XV — XVI ст., ознаменований діяльністю провідних учених — вихідців із українських земель — Юрія Дрогобича, Павла Русина, Лукаша з Нового Міста, Григорія Чуя, Станіслава Оріховського-Роксоляна та ін. Вони перші вивчили латинську мову, навчалися в європейських університетах, збагатили ренесансну культуру, насамперед, своїми творами, де відчутне нове розуміння людини-особистості, гордість за працю, за свій рід і батьківщину, бажання прославляти їх у світі.

Внесок у справу відродження української культурної самобутності Острозького культурно-освітнього осередку й також осередку при Києво-Печерській Лаврі.Особливо розквітнув осередок Лаври в часи урядування Петра Могили (1627—1646 pp.).Братський рух в Україні містить у своїй основі громади свідомих громадян навколо православних церков, своєрідні національно-культурні організації. Особливо інтенсивно подібні громади утворювалися в останній третині XVI ст. — після Люблінської унії 1569 р. і в період підготовки Берестейської унії 1596 р. Полемічна література та її роль у духовному житті.

Епоха Ренесансу помітно вплинула на архітектуру й образотворче мистецтво, які розвивалися в контексті європейських архітектурних традицій і зазнали вагомого впливу ідей християнства. Архітектурні пам'ятки України цієї доби можна поділити на три групи: оборонні споруди, споруди-замки; церковне будівництво. Особливістю пам'яток архітектури й образотворчого мистецтва є те, що в них формувався український стиль. Він характерний для архітектурних споруд Західної України, де ренесансний стиль поєднувався з українським народним стилем, який був перенесений з дерев'яного у кам'яне будівництво.

Розвивалися музика та театр. Саме в цей час виникають жанри світської музики: побутова пісня для триголосного ансамблю або хору (кант), сольна пісня зі супроводом, а також цехова інструментальна музика. Здобутки духовної культури українського народу початку XIV — першої половини XVII ст. дають підставу говорити про її самобутні риси, тісний зв'язок її з гуманістичними ідеями.