Альтернативні школи другої половини XX століття

В сучасних умовах альтернативні школи перетворились на досить помітний та постійно існуючий чинник розвитку шкільного життя у країнах Заходу.

Новим етапом у дослідно-експериментальній роботі у Франції стало створення у 1953 році перших "снігових класів". Діяльність таких класів передбачала поїздки учнів початкової школи разом з учителями під час канікул у гори, де діти відпочивали і одночасно отримували нові уявлення про рідну природу, життя місцевого населення. Поступово "снігові класи'' набували все більшого поширення, згодом у них навчалися вже сотні тисяч дітей.

Ще однією формою пошуку стала організація нових класів, перетворених у 1952 році у ліцеї-пілоти - взірцеві ліцеї. Задум керівників цієї новації полягав у відході від "убивчого енциклопедизму загальної освіти". Протягом 50-70-х років робота проводилась у 5 ліцеях-пілотах, які керувались такими провідними дидактичними положеннями:

- відмова від поділу навчальних предметів на головні і другорядні;

- засвоєння навчальної програми в процесі роботи "командою";

- застосування активних методів навчання з урахуванням індивідуальних нахилів дитини:

- здійснення навчання у тісному зв'язку з життям, через позитивний контакт учнів і вчителів.

У класах таких ліцеїв нараховувалось не більше як 25 учнів. Вони розподілялись на групи - "команди", що формувались за спільністю інтересів у навчальній та позанавчальній діяльності. Вчителі теж утворювали "команди", що складалися з 3 чоловік і координували свою діяльність у рамках"команд".Робота проводилась у формах мандрівки за географічною картою, вивчення кліматичних зон, відвідання Лувру, де діти ознайомилися з експозиціями, що висвітлюють культуру давніх єгиптян тощо. Заохочувалась самостійна робота школярів з документами.

Отже, альтернативні школи Заходу вже скасували монополію традиційної школи на освіту. Провідною сферою подальших пошуків є організаційні форми, методи та прийоми навчання, які дозволять зробити весь процес соціалізації особистості більш наближеним до природи дитини і до потреб реального життя.