Основні терміни та визначення в галузі охорони праці

Закон України „Про охорону праціˮ визначає: „ Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праціˮ.

Гуманізація прац і – це профілактика перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничого травматизму, створення умов для всебічного розвитку особистості.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини у процесі праці (ГОСТ 605-74).

Працездатність – це здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціонування станом організму у процесі роботи (ГОСТ 12.4.061-88).

Санітарні норми – це норми, положення і правила, які регламентують умови праці.

Гранично-допустимий рівень виробничого фактора (ГДП) – рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої тривалості за час всього трудового стажу не призводить до травм, захворювання чи відхилення в стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені періоди життя теперішнього і наступного поколінь.

Гранично-допустима концентрація (ГДК) – концентрація, яка при щоденній роботі протягом 8 годин або іншій тривалості, але не більше 41 години за тиждень, за час всього робочого стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я (ГОСТ 12.1.005-88).

Допустимий рівень виробничого фактора – рівень виробничого чинника, дія якого при роботі встановленої тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми чи захворювання, але може викликати нечасті швидкоплинні суб’єктивні неприємні відчуття, зміну функціонального стану організму, що не виходять за межі фізіологічної спромоги пристосуватися (ГОСТ 12.4.113-82).

Допустимі умови і характер праці – умови і характер праці, за яких рівень шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, що викликані трудовим процесом, відновлюються за час регламентованого відпочинку протягом робочого дня чи домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не чинить несприятливого впливу в близькому та віддаленому періодах на стан здоров’я працівників і їхнього потомства.

Оптимальні умови і характер праці – умови і характер праці, при яких виключений несприятливий вплив на здоров’я працівників небезпечних і шкідливих факторів, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності.

Шкідливі та небезпечні умови і характер праці – умови і характер праці, за яких унаслідок порушення санітарних норм і правил можливий вплив небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища – в значеннях, що перевищують гігієнічні нормативи, і психологічних факторів трудової діяльності, що викликають функціональні зміни в організмі, які можуть призвести до стійкого зниження працездатності чи порушення здоров’я працівників.

Робоче місце – місце постійного чи тимчасового перебування працівника у процесі трудової діяльності.

Робоча зона – простір, обмежений на висоті 2 метри над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або тимчасового перебування працівників (ГОСТ 12.1.005-88).

Раціональний режим праці та відпочинку – фізіологічно обґрунтоване чергування часу роботи та відпочинку впродовж зміни, тижня, місяця, року. Яке забезпечує високу і стійку працездатність людини.

Робочий час – установлений законом (або на його основі) час, упродовж якого працівник відповідно до внутрішнього трудового розпорядку (розкладу, графіку або особистої вказівки адміністрації) повинен виконувати свої трудові обов’язки або іншу доручену роботу.