Лекція 2. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність

2.1 Місце моралі в економіці: західна економічна думка (ХVІІІ - середина ХХ ст.).

2.2 Класифікація підходів до визначення місця моралі в економіці.

2.3 Діалектика взаємозв’язку моралі та економічної діяльності (західні теорії).

2.4 Теологічний підхід. Закон духовно-моральної детермінації суспільного розвитку.

2.1 Місце моралі в економіці: західна економічна думка (ХVІІІ - середина ХХ ст.)

Ключове питання етики бізнесу – співвідношення моралі і прибутку, якщо розташувати ці дві функції в системі координат, ми отримаємо чотири варіанти, що характеризують можливі моделі поведінки підприємства або підприємця:

1) отримання прибутку за умови недотримання моралі (етичних норм) – в наявності моральний конфлікт;

2) недотримання моралі, але при цьому збиткова діяльність і моральний і економічний конфлікт одночасно;

3) дотримання моралі, але при цьому збиткова діяльність - економічний конфлікт;

4) отримання прибутку за умови дотримання моралі – ідеальна ситуація.

У зв’язку з цим виникають такі найважливіші питання: чи можлива економіка без моралі; що домінує - економіка або мораль; що чекатиме підприємство (підприємця) при виборі тієї або іншої моделі поведінки в короткостроковій і в довгостроковій перспективах, як це відобразиться на стані економіки і соціальної сфери держави і, нарешті, чи можлива ідеальна ситуація ведення чесного бізнесу, зокрема в Україні і що необхідно зробити для цього. Відповідаючи на ці питання, ми, по-перше, повинні будемо розглянути точки зору різних учених, а також практиків бізнесу, а, по-друге, виразити і обґрунтувати власну позицію.

Історично питання співвідношення моралі і етики (як науки про мораль) розвивалося таким чином. Економіка як наука про ведення домашнього господарства або господарювання в масштабах держави до появи теорії А. Сміта входила складовою частиною в етику (як частину філософії).

Остаточне формування західної економічної теорії та відділення економіки від етики пов'язано з ім'ям шотландського мислителя Адама Сміта (1723-1790). Як не парадоксально, але з його ім'ям пов'язують як появу концепції «економічної людини», абсолютно раціонального суб'єкта, егоїста, відділення етики як науки від економіки, так і перші в західній економічній теорії спроби обґрунтувати вплив моральних чинників на економіку, висунути ідеї про провіденціальний характер економічного порядку. Швидше за все, це пов'язано з тим, що ідеї Адама Сміта були полярними, і сам Адам Сміт був носієм протестантського світогляду, який породив таку полярність. Протестантизм (точніше, його кальвіністська гілка), зокрема намагається оцінити духовність, моральність за земними, матеріальним мірками, розглядає спасіння, обраність як функцію від успіху в земних справах, в тому числі в бізнесі, по суті, вихолощує духовність, зводячи її до душевності і матеріальності. Викладаючи на кафедрі моральної філософії в Глазго, А. Сміт в 1750 році випускає одну зі своїх головних праць, книгу «Теорія моральних почуттів», набагато пізніше в 1776 році виходить інше фундаментальне дослідження, книга «Дослідження про природу і причини багатства народів» [81].

У цій економічній праці шотландський мислитель відстоює ідеї ринкової економіки на основі певної концепції людини. Людина – це економічна істота, яка прагне отримати для себе найбільшу вигоду і максимальний прибуток. Особистий інтерес є фундаментальним стимулом ефективного господарювання. «Дай мені те, що мені потрібно, і ти отримаєш те, що необхідно тобі... Саме таким шляхом ми одержуємо один від одного переважну частину послуг, які ми потребуємо» [81, С.28].

Проте в ринковій економіці, окрім особистого егоїстичного інтересу, діє ще "невидима рука", яка спрямовує безліч особистих інтересів, незалежно від самих суб'єктів, до загальної користі. Підприємець, який спрямовується "невидимою рукою", часто більш дієвим чином служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне служити йому, так вважав А. Сміт.

Але А. Сміту належить і більше рання книга "Теорія моральних почуттів" [82], де він аналізує моральні почуття як основу наших суджень про власні вчинки і про вчинки інших людей. У "Теорії моральних почуттів" А. Сміт звернув увагу на альтруїстичні почуття людини - на симпатію, на великодушність, людинолюбство, доброту, співчуття, дружбу, взаємну повагу. Книга починається з твердження, що «какую бы степень эгоизма мы не предполагали в человеке, природе его, очевидно, свойственно участие к тому, что случается с другими, участие, вследствие которого счастье их необходимо для него, даже если бы оно состояло только в удовольствии быть его свидетелем" [82, С.31].

А. Сміт вважав, що суспільство може існувати і без взаємної любові або прихильності, але „когда члены общества сознают пользу его, и строят свои отношения на обязанностях и долге”. Суспільство може підтримуватися і «при содействии корыстного обмена взаимными услугами, за которыми всеми признана известная ценность» [82, С.101]. Так, наприклад, функціонує суспільство купців. Але суспільство може процвітати і благоденствувати тоді, «когда взаимные услуги вызываются взаимною же любовью, благодарностью, дружбой, уважением» [82, С.101]. Нарешті, «общество не может просуществовать долго, если в нём люди всегда готовы нанести друг другу обиду или вред» [82, С.101].

Особливістю вчення А. Сміта являється те, що він розглядав моральні начала - і альтруїстичні почуття, і "невидиму руку" - як вкорінені в природі людини і ринку. „Они [нравственные чувства] вложены Богом в глубину нашего сердца, как его поверенные… Счастье людей и всех разумных существ, по-видимому, было главной целью создавшего их Творца природы" [82, С.167]. Це означає, що моральний порядок в економіці носить провиденційний характер. Таким чином А. Сміт вважає, що Божественне провидіння початково включило економіку, ринок в моральний порядок буття, і це необхідно враховувати при вирішенні господарських проблем, і в цьому одна з помилок вченого. Ніякий тип економіки, тим більш ринковий тип, сам по собі, апріорі, не може бути моральним. Для того, щоб економіка була моральною, необхідна величезна праця людей із творення такої економіки, необхідне цілеспрямоване регулювання економічних відносин з боку держави.

Вчення А. Сміта про моральність і її зв'язок з економікою з точки зору сучасної етики з'являється незадовільним.

Починаючи з А. Сміта (ХVIII) в західній економічній теорії відбувається відділення етики від економіки. Причому в їх взаєминах першість явно віддається економіці, з'являється концепція економічної людини - розумного егоїста і раціоналіста, мораль по суті стає служницею економічної вигоди (зокрема цю концепцію відбивають погляди І. Бентама, Д. Рикардо та ін.).

Далі розвиток економічної науки йде за двома напрямками: більшість західних теоретиків економістів заперечують прояв в економіці моральності, культури, бачать в людині розумного егоїста. А відновлює єдність етики і економіки в західній теорії М. Вебер (кінець ХІХ – початок ХХ століття), зокрема в роботі «Протестантська етика і дух капіталізму» [20]. Він вважає, що етичні норми – історичний продукт; вони впливають на економічні сили, які, у свою чергу видозмінюють етичні норми. М. Вебер підкреслює, що в окремі моменти історії мораль може зіграти вирішальну роль, наводячи в своїх дослідженнях конкретні історичні приклади. Крім того, М. Вебер вважає, що причинами торгових, аграрних і промислових революцій в період від епохи відродження до ХІХ ст. були глибокі зміни в релігійній, громадській і політичній свідомості народу.

Проте в цілому в західній економічній теорії аж до середини ХХ століття панує концепція економічної людини, і мораль підлаштовується під економіку.