Економіка як домобудівництво. Економіка та хрематистика. Давньогрецька (Еллінська) цивілізація

Грецьке слово економіка (oikonomia) в буквальному перекладі означає мистецтво ведення домашнього господарства. Його ввів в науковий обіг старогрецький письменник, філософ і історик Ксенофонт (430-355 рр. до н. е.). Ксенофонт уперше проаналізував основні економічні явища і закономірності суспільства і став по суті першим економістом в історії цієї науки. Він віддавав безумовну перевагу натуральному господарству, що розумілося як особливі, високоемоційні відносини хлібороба з землею, що обробляється. Ксенофонт засуджував накопичення хліборобом в особистому користуванні золота і срібла (виділення з групи за рівнем багатства), бо багатство окремої людини могло завдати шкоди загальному господарському організму – полісу.

Аристотель використовував термін "економія" і похідний від нього "економіка" в цьому ж сенсі. З економічних навчань Аристотеля (384-322 рр. до н. е.) уцілів тільки один невеликий фрагмент. Якщо зібрати окремі висловлювання з творів цього вченого про політику і етику, то можна відновити цілу систему поглядів на господарське життя.

Свою науку про господарство Аристотель ділив на дві частини: економіку — домоводство, що розуміється їм як наука про виробництво для споживання, і хрематистику — науку про мінове господарство і збагачення. Термін «хрематистика» не отримав такого визнання і розповсюдження як «економіка». Хрематистика утворене ним від слова «хрема» – майно, володіння.

По Аристотелю, економіка – це природна господарська діяльність, пов'язана з виробництвом необхідних для життя продуктів, споживних вартостей. Хрематистика ж заснована на протиприродному прагненні до грошей і багатства як до мети життя. Хрематистика – це мистецтво наживати майно, тобто діяльність, спрямована на витягання прибутку, накопичення багатства, особливо у формі грошей, або мистецтво вкладення і накопичення капіталу.

Природним і виправданим Аристотель вважав тільки спосіб придбання благ за допомогою власного виробництва необхідних для життя продуктів.

Хрематистика з моральної точки зору засуджувалася. Професійна торгівля піддавалася засудженню, бо ґрунтувалася не на природних потребах, а на бариші тих, хто торгує. Крім того, джерелом грошового доходу при торгових угодах могли бути і моральні, і розумові якості людини, що не відповідає їх суті і призначенню. Так, наприклад, природною метою мужності є подвиг; лікарського мистецтва – здоров'я, але ніяк не придбання грошей. Якщо ж багатство є метою, то тільки в штучному сенсі. Адже обидві наведені категорії не мають властивостей бути придатними до безпосереднього вживання людиною.

Також Аристотель вважав, що прагнення до багатства буде сприяти тому, що в полісі (державі) будуть виникати дуже багаті і дуже бідні громадяни і це призведе до його руйнування.

Розуміючи, що хрематистика неминуча, він відводив їй підлегле положення, основну роль у господарській системі держави він відводив економіці як домобудівництву.

Термін «хрематистика» не отримав такого визнання і поширення як «економіка», але сама ідея Аристотеля про розподіл економічної діяльності за етичним критерієм на дві частини залишається актуальною до наших днів (і до цього питання ми ще повернемося). Але, за немислимою іронією, в сучасній економічній науці термін «економіка», по суті, ототожнюється з аристотелівською хрематистикою, так як головна мета економічної діяльності, з часів Адама Сміта, часів «сварки» економіки з філософією, бачиться в отриманні прибутку.

Для того, щоб в якійсь мірі повернутися до аристотелівського розуміння сенсу економічної діяльності, в науковий обіг входить поняття такої категорії, як господарство, господарська діяльність, яке, по суті, збігається з аристотелівською економікою. Ми у своєму подальшому дослідженні ототожнимо економіку і господарство, повертаючись до первинного сенсу економіки як науки про ведення домашнього господарства (oikonomia), облаштування будинку («дому» як окремої людини, так і держави в цілому) [4, 101].

1.3.3 Тенденції розвитку науки про економіку (Християнська цивілізація)

Економіка як наука розвивається, починаючи з V ст. до н. е. аж до кінця ХVІІІ століття у рамках філософії. Філософія, яка відображувала бачення світу і людини в ньому, була природною базою для розвитку понять про правила ведення "екоса" – будинку, матеріального забезпечення життя людини, сім'ї і держави. На ранньому етапі розвитку в надрах філософського роздуму про господарювання, його суть, про людську душу і місце людини у світі економіка була антропологічна, "людяна". Але якщо в період існування еллінської цивілізації осмислення економіки відбувалося з позицій еллінської філософії, то з виникненням християнської цивілізації пов'язаний новий етап розвитку цієї науки.

На початку ІІІ століття на світ з'являється нова цивілізація – Християнська. Із становленням християнства як державної релігії пов'язаний тривалий історичний етап розвитку західного суспільства і західної науки. Можна сказати, що до епохи реформації і Нового часу розвиток усіх наук був пов'язаний з християнським світоглядом.

У Євангелії, Апостольських Посланнях, на відміну від Старого Завіту, не розглядаються спеціально економічні питання, хоча і підкреслюється необхідність праці, засуджується прагнення до багатства і немилосердя, підкреслюється необхідність надання допомоги таким, що мають у ній потребу, і дотримання законів держави. Закон Нового Заповіту – це любов до Бога і ближнього, тобто до кожної людини як до самого себе. І така любов, звичайно ж, не може допустити ні крадійства, ні збитку, ні обману держави у вигляді несплати податків, ні обману найманих робітників, ні інших аморальних вчинків. Людина закликається до того, щоб домінантою усього її життя став духовний вимір, а матеріальне лише служило цій головній меті – спасінню душі людини.

Проте розвиток господарських стосунків, необхідність жити в земному вимірі, де так багато спокус для людської душі, породжувало безліч питань, пов'язаних з тим, як праведно вести господарську діяльність, забезпечуючи своє існування і розвиток, і дотримуючись моральних законів. Тому вже з перших десятиліть існування християнської цивілізації християнські богослови, серед яких Немезій Емесський, Іоанн Златоуст, Василь Великий, Климент Олександрійський, Блаженний Августин, Кирило Єрусалимський, Григорій Палама обговорюють з моральних позицій християнського вчення головні економічні категорії – власність, працю, багатство, лихварський відсоток (деякі їх погляди ми розглянемо в окремих темах).

Істотний вплив на розвиток не тільки історії, але філософії і науки, в тому числі, економічної думки, справив поділ християнства на три гілки. На початку ХI століття єдина Християнська цивілізація розділилася на дві – на Західно- (католицьку) і Східно-християнську (православну) гілки, а потім, через п'ять століть в (ХVI ст.) від західної відокремилася ще одна – протестантська, яка, власне кажучи, і склала основу сучасної західної цивілізації. Зміни у віровченні вплинули і на осмислення способу буття людини в цьому світі, в тому числі світі господарських відносин, того способу, який призведе до вічного життя. Кожна з конфесій християнства по-різному підходить до вчення про спасіння людини, вчення, яке чинить найбільш сильний вплив на економічний світогляд і формування відповідних шкіл і напрямів економіки. Різниця проявляється в поглядах на цілі, функції, умови ефективності праці, значення власності та багатства, критерії ефективності господарської діяльності.

Як наука економіка формується вже в епоху Нового часу в лоні протестантської цивілізації, в межах якої поступово народжується і раціонально-атеїстичний світогляд. Саме цей світогляд, поряд з протестантським, і накладає свій істотний відбиток на розвиток західної науки про економіку, в якій аж до середини ХХ століття панує прагматичний, раціоналістичний, механістичний підхід до економіки і до людини в ній, панує концепція економічної людини, і мораль підлаштовується під економіку.

Зовсім по-іншому розуміють призначення економіки, людини в економіці у теорії та практиці господарювання, що склалася у межах Православної цивілізації. Розвиток економіки розглядається як необхідна умова життя і розвитку особистості, духовного і матеріального розвитку суспільства. А ефективність економіки вважається функцією не тільки трудових та ресурсних можливостей, а, у першу чергу, релігійних, духовно-моральних, ментально-ціннісних, історичних, державних, національних, природних факторів [21].