Процес проведення аудиту та його стадії

Аудиторський процес – це сукупність прийомів та дій, що впливають на процес його організації.

Процес проведення аудиту складається з послідовних етапів: підготовчого, технологічного, заключного (рис. 7).

Підготовчий етап складається з під етапів:

1.1 Переддоговірна робота ведеться шляхом листування (лист-пропозиція, лист – принципова згода), з метою визначення об’єктивних строків перевірки, організаційних питань і врегулювання цінових вимог. За результатом етапу укладається договір про надання аудиторських послуг.

1.2 На етапі збору інформації досліджується бізнес та облікова політика клієнта, вивчається СВК, визначення об’єктів аудиту. Визначається спосіб документування, перелік документації.

1.3 Розробка стратегії аудиту передбачає оцінку ризику, оцінку суттєвості відхилень, розробку загального плану та індивідуальних програм аудиту. Всі складові повинні бути задокументовані.

Технологічний етап аудиту – це науково-організований процес аудиту, який передбачає виконання аудиторських робіт у певній послідовності за окремими стадіями, тісно пов’язаними між собою, котрі утворюють єдину систему для вирішення завдань.

Визначення технології аудиту (рис. 8).

Рисунок 7. Етапи проведення аудиту

Рисунок 8. Визначення технології аудиту

В рамках технологічного етапу застосовується весь перелік необхідних аудиторських процедур з подальшим документуванням. Реалізація етапу передбачає оперативне виконання оцінки проміжних результатів, коригування обраних напрямів перевірки.

Заключний етап включає два під етапи:

3.1 формування думки (оцінка впливу виявлених відхилень на достовірність звітності, можливе корегування розміру вибірки, документування).

3.2 формування пакету підсумкових документів (формування підсумкових документів, аудиторського звіту, надання аудиторського висновку).

3.2 Попереднє (стратегічне) планування аудиту

Планування аудиту — це досить складний процес, який допомагає аудитору скон­центрувати увагу на найважливіших напрямах перевірки, найкращим чином органі­зувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснювати кон­троль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів. У таблиці 2 виділено 7 етапів планування.

Таблиця 2. Етапи планування

Етап	Види робіт
Етап 1	Згода клієнта й укладання договору
Етап 2	Установлення мети і завдань аудиту Мета: • висловлення незалежної думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання: • збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта; • ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю; • визначення й оцінка матеріальності й аудиторського ризику; • визначення критеріїв оцінки фінансової звітності; • збір аудиторських доказів та їх аналіз.
Етап 3	Оцінка середовища суб'єкта перевірки Внутрішні фактори системи: • управління; • облік і внутрішній контроль; • виробництво; • фінансова діяльність; · діяльність персоналу. Зовнішні фактори сиситеми: • економічна; • політична; • соціальна; • юридична.
Етап 4	Складання загального плану аудиту
Етап 5	Розробка програм аудиту
Етап 6	Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності
Етап 7	Коригування загального плану і програми протягом усього процесу аудиту

Оцінка системи внутрішнього контролю. Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. У процесі такої оцінки встановлюється імовір­ність помилок у бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не мо­же дати абсолютних гарантій його ефективності, оскільки:

– ніхто не може поручитися за відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;

– керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило;

– незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужили на довіру, можли­вий вплив на них як усередині, так і за межами підприємства;

– можливі помилки і неточності в записах, підрахунках у результаті нерозумін­ня завдання, втоми або неохайності.

Ураховуючи наведені обмеження ефективності внутрішнього контролю, зовніш­ній аудитор повинен дати оцінку результативності внутрішнього контролю за таки­ми позиціями:

– ступенем незалежності внутрішнього контролю;

– чисельністю, кваліфікацією і досвідом персоналу, який займається внутріш­нім контролем;

– " масштабом, глибиною, напрямом і строками проведення перевірок суб'єктами внутрішнього контролю;

– огляд усіх документів, які стосуються внутрішнього контролю, перевірок, які може надати клієнт;

– ступенем впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.

На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процеду­ри, які допоможуть аудитору виявити важливі для аудиту питання і тим самим кра­ще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за кілька років, виявлення значних відхилень, що свідчать про необхідність загострення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних на місцях тощо.

Важливим етапом у підготовці загального плану перевірки є вивчення системи бух­галтерського обліку, оцінка системи внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом:

– аналізу відповідної документації;

– бесід із керівництвом;

– опитування персоналу, задіяного в цих системах.

Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю дає змогу зменшити обсяг перевірки та спиратися на дані внутрішнього контролю при винесенні аудиторського висновку.

3.3. Розробка загального плану аудиторської перевірки

У Національному нормативі №06 «Документальне оформлення аудиторської перевірки» підкреслено, що робоча документація допомагає в плануванні та проведенні аудиту. Тобто підкреслюється доцільність і необхідність документального оформлення планування аудиту. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

1. Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

- найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

- розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

2. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту;

- знання аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

3. Визначення ризиків і суттєвості:

- оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю - ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику не виявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

- визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

- ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніш помилки;

- визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера (нарахування резервів тощо).

4. Види, час і повнота процедур:

- існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

- вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

- робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

5. Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

- участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

- участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

- дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;

- підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи.

6. Інші питання:

- можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжувати у найближчий час;

- умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора відносини підприємства зі спорідненими сторонами. Порядок визначення споріднених сторін наводиться в ННА №19 «Споріднені сторони».