Внутрішній контроль: суть, класифікація, об’єкти і суб’єкти

Внутрішній контроль - процес, що відбувається на всіх рівнях управління. Він розробляється підприємством для гарантування досягнення поставлених цілей з питань:

- ефективності та результативності операцій, здійснених підприємством;

- достовірності фінансової звітності;

- дотримання законодавства та внутрішніх процедур підприємства.

Метою внутрішнього контролю є забезпечення своєчасного виявлення та аналізу ризиків, достовірності фінансо­вої й управлінської інформації, збереження активів, дотримання законодавства та внутрішніх політик і процедур, виконання фінансово-господарських пла­нів, ефективного використання ресурсів.

Сучасна література з контролю та аудиту, а також аналіз практичного застосування термінів внутріш­нього контролю і внутрішнього аудиту дає змогу дійти висновку, що в багатьох випадках ці терміни застосовують як синоніми, тобто існує така думка, що внутрішній аудит - це те саме, що й внутрішній контроль.

Відмінність внутрішнього контролю від внутрішнього аудиту полягає у завданнях їх суб’єктів:

завданням служби внутрішнього контролю має бути побудова системи внутрішнього контролю підприємства, тобто активне сприяння ме­неджменту в побудові системи, а завданням внутріш­нього аудиту - проведення оцінки надійності та ефек­тивності цієї системи.

Внутрішній аудит мо­же надавати консультаційну підтримку на етапі роз­робки систем і процедур внутрішнього контролю.

Відповідальність за стан внутрішнього контролю в компанії має нести наглядова рада, яка визначає загальну політику щодо внутрішнього контролю. Вона щороку повинна здійснювати аналіз та оцінку надійності й ефективності системи внутрішнього кон­тролю, які можуть ґрунтуватися на даних звітів про стан внутрішнього контролю, регулярно отримува­них від виконавчого керівництва підприємства, зві­тів внутрішнього і зовнішнього аудиту, власних спо­стереженнях, інформації з інших джерел. Ця оцінка має охоплювати всі аспекти внутрішнього контролю, включаючи фінансовий, операційний контроль, комплаєнс-контроль і систему управління ризиками.

На виконавче керівництво підприємства покладе­но відповідальність перед наглядовою радою за створення й функціонування ефективної системи внутрішнього контролю. На основі затвердженої на­глядовою радою політики у сфері внутрішнього кон­тролю керівництво розроблює і впроваджує проце­дури та системи контролю і забезпечує ефективне функціонування системи внутрішнього контролю. Керівництво підприємства сприяє створенню ефек­тивного середовища контролю та своєчасно інфор­мує наглядову раду про всі значні ризики, що стоять перед підприємством, а також про суттєві недоліки системи внутрішнього контролю, плани та результа­ти заходів щодо їх усунення.

Побудова системи внутрішнього контролю не є завданням внутрішнього аудиту. Це пряме і безпосе­реднє завдання менеджменту. Внутрішній аудит мо­же надавати консультаційну підтримку на етапі роз­робки систем і процедур внутрішнього контролю. Проте рішення, що і як впроваджувати, приймає ке­рівництво підприємства. У більшості випадків вище виконавче керівництво схильне розглядати внутріш­ній аудит як ресурс, який вирішує управлінські зав­дання з побудови системи контролю. Це не може не викликати стурбованості щодо об'єктивності внут­рішнього аудиту, оскільки в цьому разі внутрішнім аудиторам належить фактично оцінювати те, що во­ни самі розробляли й впроваджували.