Генеральна угода з по тарифам та торгівлі

ГАТТ була підписана в 1947 р. 23 країнами. В 1996 р. їх кількість становила 125 країн, а на початок 2000 року – 138 країн. З колишніх республік СРСР лише Киргизія і три країни Прибалтики є членами ГАТТ/СОТ.

На країни, що входять в ГАТТ/СОТ припадає 91% світової торгівлі. Таким чином можна зробити висновок, що ГАТТ/СОТ є глобальною організацією, оскільки:

- майже вся торгівля здійснюється за її правилами;

- її членами є переважна більшість країн світу;

- вона встановлює універсальні принципи торгівлі.

Основна мета – зменшення чи усунення бар’єрів на шляху світової торгівлі. Це не лише питання мита, але й кількісних обмежень, субсидій національним виробникам і т.д.

Результати діяльності ГАТТ/СОТ очевидна: якщо в 1940-х р. середній рівень митного оподаткування складав 40-50%, на початку 70-х років – 8-10%, а на кінець 90-х років – 3,2%.

Вимоги до вступу в ГАТТ/СОТ[8]:

1) дотримуватись принципів ринкової економіки;

2) регулювання ЗЕД переважно економічними заходами (відсоткова ставка, мито в т.д.), а не адміністративними (квоти, кількісні обмеження і т.д.)

3) не підвищувати рівень мита, який узгоджується при вступі;

4) прогресивне зниження мита;

5) обмежити застосування немитних засобів регулювання (самостійно ознайомитись із виключеннями);

6) відмова від субсидування експорту;

7) відмова від планування двостороннього обігу (відсутність зобов’язань щодо державної поставки певного товару іншій державі);

8) дотримання принципу найбільшого сприяння;

9) надання інформації про стан регулювання зовнішньоекономічною діяльністю та національною економікою[9];

10) розв’язання торгових спорів шляхом консультацій та переговорів. Кожна країна може звернутися із заявою про порушення умов ГАТТ/СОТ. Створюється комісія, яка досліджує ситуацію і пропонує способи вирішення конфлікту. Країни зобов’язані виконувати рішення комісії, інакше їм загрожує виключення із організації.

Основний механізм ГАТТ/СОТ – переговори в межах раундів. Всього відбулося 8 раундів, останній – Уругвайський.

Протягом 1947-56 рр. відбулося 4 митні конференції (тобто 4 раунди). Прийняті рішення – Конвенція про уніфікацію номенклатури митних тарифів; Конвенція про митну вартість товарів; скорочення мита на приблизно 22%.

1960-1962 рр. – Раунд Делона. Підписана угода про взаємне зменшення мита між США (на 5%) та ЄЕС (на 20%).

1964-1968 рр. – Раунд Кеннеді. Підписана угода про зменшення мита протягом 5 років на промислові товари на 55%; досягнута домовленість про участь країн, що розвиваються, у переговорах на асиметричній основі[10].

1972-1979 рр. – Токійський раунд (за участю 102 країн).Основні рішення: Кодекс з митної оцінки товару (його основне досягнення – нарахування мита йде на фактичну ціну товару, без урахування упаковки, фрахту і т.д.); рішення про те, що антидемпінгове мито не може перевищувати величину демпінгу; рішення про безмитну торгівлю авіатехнікою[11]; систематизація засобів немитного регулювання.

1986-1994 рр. – Уругвайський раунд.

Особливостями цього раунду переговорів є:

1) предметом переговорів вперше за історію угоди стали внутрішні регулювання, тобто розвиток національного режиму.

2) була здійснена перша спроба уніфікації світового правового простору.

Основні рішення:

1) скорочення мита на 1/3 (тобто 40% готової продукції у світовому просторі пересувається між різними країнами без мита);

2) скорочення підтримки у галузі сільського господарства[12] на 20% і субсидування експорту на 36%;

3) зафіксовані “законні субсидії”, пов’язані з охороною довкілля. Було домовлено, що ці субсидії можуть становити до 3% від загальної величини імпорту, або 1% від загальної вартості товару;

4) квоти, встановлені у межах багатосторонньої угоди з текстилю, повинні бути скасовані протягом 10 років, передбачалось також зниження мита у торгівлі текстилем на 15%;

5) підписано угоду про створення Світової організації торгівлі.

Принципових відмінностей між СОТ і ГАТТ немає, однак СОТ стала організацією постійних переговорів (на відміну від ГАТТ, де вони велися лише в межах певних раундів). Крім того, в своїй основі СОТ має ширшу правову базу, до якої належать декілька угод, які не входять до системи ГАТТ.:

- GATS (General Agreement on Trade in Services) – Генеральна угода з торгівлі послугами. Якщо раніше ГАТТ займалося лише рухом товарів, то тепер ГАТТ/СОТ займається і рухом послуг. В цій угоді також встановлюється:

а) режим найбільшого сприяння щодо руху послуг між кордонами,

б) національний режим відношення до тих агентів, що надають послуги на території даної країни.

в) принцип прозорості – кожна країна, яка підписала угоду ГАТС, повинна офіційно друкувати перелік бар’єрів на шляху руху послуг і не збільшувати їх кількість;

- TRIP (Trade-Related aspects of Intellectual Property) – Угода з торгівлі інтелектуальної власністю. Основні положення угоди:

а) встановлюється мінімальний захист 7 категорій інтелектуальної власності;

б) було визначено інтелектуальну власність та всі її категорії;

в) використання інтелектуальної власності без дозволу того, хто володіє правами на неї, забороняється;

г) встановлюється багатосторонній механізм вирішення спорів;

- TRIM (Trade-Related Investments Measures) – Угода про інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею. В деяких країнах, які займаються регулюванням руху капіталу, існує велика кількість обмежень на інвестиції, що стосуються міжнародної торгівлі. Ті обмеження, які забороняються цією угодою, вказані у таблиці: