Захист від хімічних небезпек

Організація хімічної безпеки передбачає виконання наступних заходів:

· знання природи хімічних небезпек;

· вивчення впливу хімічних небезпек на людину і навколишнє середовище;

· встановлення норм впливу;

· розробка методів і засобів контролю;

· екологізація технологій і виробництв;

· розробка й удосконалення систем утилізації відходів виробництв;

· застосування засобів індивідуального і колективного захисту;

· прийом протекторів і вітамінів груп В и Д.

ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГЕТИЧНИХ НЕБЕЗПЕК

До джерел техногенних енергетичних небезпек відносяться: вибухи, пожежі, іонізуюче випромінювання, електромагнітні поля і ін.

ВИБУХИ

Під вибухом розуміється процес звільнення великої кількості енергії в обмеженому обсязі за короткий проміжок часу. У залежності від характеру походження цієї енергії вибухи підрозділяються: хімічні, ядерні, електромагнітні і механічні.

Хімічні вибухи є наслідком хімічних перетворень у вибухонебезпечних хімічних речовинах на атомному і молекулярному рівнях. Вони можуть бути тепловими і детонаційними.

Сутність теплового вибуху полягає в тому, що в результаті хімічного перетворення тепло, що виділяється, не встигає виводитися за межі вибухової речовини. Завдяки підвищенню температури розвивається лавиноподібний процес хімічного перетворення, що самоускорюється із виділенням великої кількості енергії, іменований тепловим вибухом.

Сутність детонаційного вибуху полягає в тому, що хімічне перетворення поширюється по вибуховій речовині послідовно від прошарку до прошарку у вигляді ударної хвилі. Рухаючись зі швидкістю, яка у багато разів перевищує швидкість звука у вихідній речовині, передній фронт цієї хвилі являє собою різкий (стрибкоподібний) перехід хімічної речовини з вихідного стану в стан із дуже високим тиском і температурою. Так, наприклад, тиск у газах, що утворилися при вибуху твердої вибухової речовини може досягати декількох сотень тисяч атмосфер.

Газ, що утворився в результаті вибуху, із великою силою впливає на повітряне середовище, викликаючи її рух у всі сторони від місця вибуху з надзвуковою швидкістю Це явище називають вибуховою хвилею. Надлишковий тиск у фронті вибухової хвилі DР_ф може досягати сотень кПа і в міру віддалення від місця вибуху механічний вплив вибухової хвилі слабшає.

Відомо, що максимальний надлишковий тиск, який переносить людський організм, складає 100 кПа. Тому діапазон наслідків для людини, що опинилась у зоні дії вибухової хвилі дуже широкий: від одержання легких травм до летального наслідку.

Різноманітні споруди, технологічне устаткування і комунально-енергетичні системи також можуть одержувати різноманітні ступені ушкоджень – від слабких до повних руйнацій.

Ядерні вибухи. При ядерному вибуху відбувається перетворення атомних ядер вихідної хімічної речовини в ядра інших елементів, яке супроводжується звільненням енергії зв'язку елементарних часток (протонів і нейтронів), що входять до складу атомного ядра. При діленні всіх ядер, що утримуються в 50 г урану-235 або плутонію-239, звільняється така ж кількість енергії, як і при детонації 1000 т тротилу.

Існує інший тип ядерної реакції – реакція синтезу легких ядер дейтерію (ізотопу водню). При цій реакції звільняється енергії майже в 3 рази більше, ніж при діленні такої ж маси урану. Такий вибух називається термоядерним.

Електромагнітні вибухи. Це вибухи, у яких енергія, що виділяється, підводиться ззовні. Прикладом такої енергії є електричні розряди і лазерне випромінювання.

Механічні вибухи. Одним із видів механічних вибухів є процес швидкого звільнення енергії, що відбувається в результаті руйнації оболонки, яка утримує газ із високим тиском (наприклад, вибух балону зі стиснутим газом).

Механічний вибух може відбутися при зіткненні твердих тіл, що рухаються назустріч друг другу з великою швидкістю. При зіткненні кінетична енергія тіл переходить у теплову енергію. Швидкість відносного зближення тіл, необхідна для того, щоб тверде тіло перетворилося в пар, вимірюється десятками км/с. Тиск, що розвивається при цьому, складає мільйони атмосфер.

При падінні на Землю Тунгуського метеорита (30.06.1908 р.) відбувся механічний вибух, еквівалентний за енергією, що виділилася, 10⁷ т тротилу.

ПОЖЕЖІ

& Пожежа – неконтрольоване горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей.

За даними ООН, щорічно у світі реєструється в середньому біля 5 млн. пожеж, в яких гине в середньому біля 60 тис. чоловік, нанесений матеріальний збиток вимірюється сотнями млрд. доларів.

Пожежа, погашена у самій початковій стадії розвитку, називається загорянням.

Головними причинами пожеж є: необережне поводження з вогнем, недотримання правил експлуатації устаткування (особливо устаткування виробництв, які використовують пожеженебезпечні матеріали і технології), самозапалювання речовин і матеріалів, розряди статичної електрики, вибухи, підпали й ін.

В залежності від місця виникнення розрізняють: пожежі в будинках і спорудах промислового, сільськогосподарського і побутового призначення, підземні пожежі в шахтах і рудниках, пожежі на транспортних засобах.

Простір, охоплений пожежею, умовно поділяють на три зони: зона активного горіння (осередок), зона теплового впливу і зона задимлення.

Основними параметрами, що характеризують руйнуючу і вражаючу дію пожежі є: температура, що розвивається при горінні, яка може досягати 1200-1300⁰С і концентрація шкідливих продуктів горіння.

Тепло, що утворюється в зоні горіння, поширюється у навколишнє середовище за допомогою конвекції, променистого теплообміну і теплопровідності.

Зона теплового впливу, яка оточує осередок, – це територія, на якій температура повітря і газоподібних продуктів горіння не менше 80⁰С.

В зоні задимлення крім кисню й азоту, мають місце пари води, окис вуглецю, вуглекислий газ й інші продукти горіння. Багато продуктів, що входять до складу диму, мають підвищену токсичність, особливо токсичні продукти горіння полімерів. Іноді продукти неповного згоряння, наприклад СО, можуть утворювати з киснем повітря вибухонебезпечні суміші.

Отже, людина, що опинилась в просторі, охопленому пожежею, може одержати ураження у вигляді опіків тіла й отруєння організму продуктами горіння різноманітних ступенів тяжкості, аж до смертельного наслідку.

Заходи пожежної безпеки включають пожежну профілактику і гасіння пожеж.

Припинення горіння досягається впливом на поверхні, що горять, охолоджуючими вогнегасними засобами: розведенням речовин, що горять, або повітря, що надходить у зону горіння до 14-15% вмісту кисню негорючими парами або інертними газами.

В якості основного вогнегасного засобу використовується вода у вигляді потужного струменю або в розсіяному вигляді. Крім води використовуються хімічні і повітряно-механічні піни, вуглекислий газ, азот, хладони й ін.