Рух води в океані

Розрізняють кілька видів руху вод в морях та океанах:

· Вітрові хвилі (у більшості випадків висота вітрових океанічних хвиль досягає 4-5 м. При утворення хвилі маса води горизонтально не рухається, змінюється лише вертикальний рівень водної поверхні. В одних місцях пориви вітру ніби вдавлюють її, утворюючи улоговину хвилі, в інших – поверхня здіймається, у вигляді гребеня. З посиленням вітру на гребенях з*являється піна білого кольору – баранчики. Висота хвилі збільшується, а сильний вітер ніби загинає верхівки її гребенів. На межі суходолу і моря, вітрові хвилі в одних місцях руйнують гірські породи, а в інших відкладають їх, утворюючи піщані і галькові пляжі);

· Цунамі - (від яп. — велика хвиля, що заливає бухту) — хвилі, довжиною більше 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів (або падіння астероїду тощо) й охоплюють усю товщу води. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину й зазнає незначних втрат енергії. Головна відмінність цунамі від інших видів хвиль на воді полягає в тому, що рухається вся товща води, а не лише приповерховий шар. У морі, на великій глибині цунамі не становлять загрози для судноплавства, їх можна навіть не помітити. Однак біля берега, коли глибина поступово зменшується, цунамі уповільнюється, а висота хвилі зростає, вона перетворюється на рухому стіну води. Причиною більшості цунамі є підводний землетрус, під час якого відбувається зсув (підйом чи опускання) ділянки морського дна. Зазвичай виникає від трьох до п'яти хвиль, друга або третя найсильніші. Саме таке цунамі виникло під час землетрусу в Індонезії 2004. Крім того, причиною цунамі може бути зсув (обвал) великої кількості ґрунту, гірських порід безпосередньо в океан. Найвідомішим прикладом такого цунамі є гігантська хвиля у затоці Літуя (Аляска, США), що виникла 9 липня 1958 року. Вулканічні виверження створюють близько 5% всіх цунамі. Різкі зміни повітряного тиску або швидкі пересування аномалій атмосферного тиску можуть викликати метеоцунамі. Цунамі можуть виникнути також від потужних підводних або надводних вибухів, але вони здебільшого мають локальний характер. Щоб викликати справжнє океанське цунамі потужності наявної ядерної або термоядерної зброї не достатньо падіння досить значного метеориту (астероїду або комети) також може призвести до цунамі.

· Припливи та відпливи – це періодичні коливання рівня води в морях і океанах, що виникають у наслідок притягання водної оболонки Землі Місяцем і меншою мірою Сонцем(у відкритому морі майже не відчуваються – 90 см. В Азовському та Чорному морях 2-3 см. Найвищі рівні бувають у вузьких затоках відкритого моря чи океану);

· Течії (найпотужніша в світі тепла течія Гольфстрім)

Океанічні течії – горизонтальні переміщення величезних водних мас у певному напрямку на великі відстані.

Найчастіше океанічні течії виникають під дією постійних вітрів. Такі течії називають вітровими. До екватора від 30-х широт дмуть постійні вітри пасати, що формуються в при екваторіальній зоні всіх океанів. Відповідно течії дістали назву пасатних. Рухаючись зі сходу на захід, пасатні течії натрапляючи на береги материків відхиляються на північ і південь. При цьому утворюються нові течії, які називають стоковими.

У помірних широтах ці течії під впливом постійних західних вітрів і сили обертання Землі відхиляються на схід і прямують до західних берегів материків. Потім вони знову повертаються до 30-х широт як стокові течії.

Так на північ і на південь від екватора у смугах 50* пн.ш. і 50* пд.ш. виникають два кругообіги океанічної води. У північній півкулі течії рухаються за годинниковою стрілкою, у Південній – проти.

У південній півкулі уздовж узбереж Антарктиди, під впливом постійних вітрів помірних широт і сили обертання Землі утворюється потужна течія Західних вітрів.

Розрізняють теплі і холодні течії. Якщо температура води течії вища за температуру навколишніх океанічних вод, то її вважають теплою, якщо нижча – холодною.

На картах теплі течії позначають – червоними стрілками, а холодні – синіми.

Течії в океані істотно впливають на клімат і погоду прибережних частин материків. Холодні знижують температуру і кількість попаді, а теплі – навпаки підвищують.

Багатства вод світового океану та людина.

Усі організми, які людина використовує для власних потреб, називають біологічними ресурсами.

Залежно від умов існування у Світовому океані виділяють три групи живих організмів:

· Планктон – організми поверхневого шару води, які пасивно переносяться хвилями і течіями. Це мікроскопічні водорості, бактерії, дрібні рачки, ікра риб і личинки різних тварин, а також медузи.

· Нектон – організми, які живуть у товщі води й активно пересуваються: риби, кальмари, восьминоги, дельфіни, кити, тюлені, черепахи.

· Бентос – організми, які живуть на дні моря. Вони ведуть або природний спосіб життя (морські водорості, коралові поліпи, губки), або зариваються в ґрунт (морські черви, молюски), чи повзають по дну (морські зірки, краби), вільно плавають біля дна (камбала, скат).

Мінеральні ресурси Світового океану.

На дні й під дном океану виявлено величезні запаси мінеральних ресурсі (корисних копалин). Нині на шельфі океану добувають нафту, газ, кам*яне вугілля, бурштин, залізні руди, алмази, золото тощо. Почалося освоєння ложа океану. Тут виявлено великі запаси залізо марганцевих конкрецій, що значно перевищують запаси на суходолі. Сама океанічна вода – це «рідка руда»: 3,5% її становлять тверді мінеральні речовини.

Енергетичні ресурси світового океану.

Енергія припливів і відпливів використовується людиною для одержання електроенергії. У багатьох країн світу (Франція, США, Росія, Японія) працюють припливні електростанції (ПЕС). Енергія хвиль, течій використовується ще недостатньо.

Океан і людина.

Упродовж століть людина використовує багатства океану. Водночас знищуються окремі види тварин, стає менше риби, океан забруднюється відходами виробництва. Нагальною стає охорона океану та його ресурсів. Також для запобігання знищення всього укладаються міжнародні годи, які контролюють вилов риб, та полювання на китів тощо.