Дробильні машини

Дробленням називають процес розділення шматків кам'яних порід на більш дрібні частини дробильними машинами-каменедробарками. Матеріал, що подається в дробарку, називають вихідним матеріалом, а що виходить після дроблення – готовим продуктом. Відношення поперечника D найбільших шматків вихідного матеріалу до поперечника d найбільших шматків готового продукту називається ступенем подрібнення i, тобто:

i = D/d,

Подрібнення розміром 70…300 мм називають крупним, 20...70 мм - середнім, 1...20 мм - дрібним, а до розмірів в частках міліметру - тонким помолом. При крупному і середньому дробінні і =3...10, при дрібному і =10...30, при помолі і = 200...1000.

Якщо ступінь подрібнення такий високий, що одна дробарка його не забезпечує, то його ведуть послідовно з поступовим зменшенням розмірів шматків.

За конструкцією та принципом роботи дробильні машини поділяють на щокові, конусні, валкові, молоткові та роторні дробарки; шарові, стержневі та вібраційні млини та бігуни.

Щокові дробарки застосовують для крупного і середнього подрібнення гірських порід середньої і високої твердості. Їх виготовляють наступних типів:

ЩДП - дробарки з простим рухом щоки (траєкторія - дуга кола);

ЩДС-1 та ЩДС-11- щокові дробарки зі складним рухом щоки (замкнута еліпсоїдна траєкторія) відповідно з відношенням довжини приймального отвору до його ширини >1,6 і <1,6.

Конусні дробарки виготовляють наступних типів:

ККД - крупного дроблення в двох виконаннях - з одним і з двома привідними двигунами;

КСД - середнього дроблення в двох виконаннях - грубого дроблення (Гр), тонкого дроблення (Т);

КМД - дрібного дроблення в двох виконаннях - грубого дроблення (Гр) і тонкого дроблення (Т, Т1, Т2).

Рис. 49. Схема щокових дробарок:

а - з простим рухом щоки; б - зі складним качанням щоки; 1 і 2 - нерухома і рухома дробиль­ні плити; 3 - вісь; 4 - махо­вик-шків; 5 - ексцентриковий вал; 6 - ста­нина; 7 - механізм регулювання роз­ван­тажувальної щілини; 8 - тяга; 9 - пру­жина; 10 - шатун; 11 - розпірні плити; 12 - рухома щока; 13 - вал: 14 - рухома щока-шатун

в - конусна дробарка: 1 і 4-нерухомий і рухомий конуси; 2-ша­рова п'ята; 3-траверса; 5-привідний шків; 6-конічна передача; 7-скля­н­ка; 8-лоток; 9-вал; 10-живильник;

11-ша­­­ровий під­п`ят­ник.

Переваги конусних дробарок - менша питома витрата енергії і краща якість продукту дроблення, ніж у щокових дробарок; недолік - більша висота завантаження і забивання при подрібненні в’язких, мокрих матеріалів. Найбільший розмір матеріалу для конусних дробарок, мм: типу 400...1200 - ККД, 60...500 - КСД, 40...180-КМД.

Валкові дробарки розраховані на дроблення матеріалу міцністю до 130 МПа. Їхній недолік - порівняно велике число довгих тонких шматків (лещадок), непридатних для будів­ницт­ва.

Млини і бігуни застосовують для тонкого помолу. В барабанних млинах матеріал завантажують в барабан 1, заповнений металевими кулями або стрижнями 2. При обертанні барабана матеріал подрібнюється вільноперекочуваними кулями або стриж­нями.

Матеріал в вібраційних млинах подрібнюється в результаті колових коливань корпуса млина, завантаженого кулями 2 подрібнюваним матеріалом.

Бігуни роздроблюють матеріал при переміщенні тяжких котків 1 від­носно чаші 2 або навпаки.

Рис. 50. Схема валкових, молоткових, роторних дро­­­ба­рок і мли­нів:

а - валкова дробарка: 1 - валки; 2 - вир­ва;

б, в - молоткові і роторні: 1 - станина; 2 - молотки; 3 - ро­тор; 4 - решітка;

г, е - млини: 1 - барабан; 2 - кулі; д - бігуни: 1 - ка­т­ки; 2 - чаша.