Ущільнювати ґрунт необхідно також у виїмках. 3 страница

Основні технічні дані деяких скреперів наведені в табл. 5.4.

Скрепери не використовуються на болотах, у перезволожених ґрунтах, за великої кількості валунів, а також на дуже сухих пісках, бо в цьому випадку не утворюється стружка і ківш не заповнюється.

Таблиця 5.4. Марки та основні характеристики скреперів.

Марка	Місткість ковша, м3	Потужність, к.с.	Маса, т	Примітка
ДЗ-33	3,0		2,3	Причіпний
ДЗ-111	4,5		5,1	Причіпний
ДЗ-11П	8,0		7,5	Самохідний
ДЗ-13А	16,2		11,3	Самохідний
ДЗ-67			16,0	Самохідний
ДЗ-357	9,0		19,0 (з тягачем)	Напівпричіпний

5.4.2. Цикл роботи скрепера та його характеристика

Цикл роботи скрепера складається з чотирьох основних операцій: різання ґрунту (завантаження ковша), вантажний хід, розвантаження, холостий хід.

Зарізання ґрунту, як правило, відбувається за такими самими й схемами, що й для бульдозера. Однак, у щільних нерозпушених ґрунтах для полегшення заповнення ковша скрепера застосовують ребристо-шахову схему зарізання ґрунту (рис. 5.9). За цієї схеми розробку ґрунту ведуть послідовними рядами проходів, однакових за довжиною та розташуванням, але зсунутих один відносно одного у шаховому порядку. Між проходами першого ряду лишають неторкнутими смуги ґрунту шириною біля половини ножа скрепера. Розробку другого ряду починають, відступаючи від початку першого ряду на половину довжини різання. При цьому вісь руху скрепера співпадає з віссю залишених смуг ґрунту після проходу першого ряду. При зарізані ґрунту шахматним способом стружка має прямокутний переріз сталої товщини. Починаючи з другого ряду, стружка на одній половині довжини дорівнює ширині ковша, а на другій - вдвічі менше. Така форма стружки зменшує опір різанню у кінці набору ґрунту у ківш, забезпечуючи при цьому його наповнення на 10-15 % при скороченні часу на набір на 15-25 %.

Ефективність різання залежить від площі стружки F_с, яка обумовлюється тяговим зусиллям скрепера. Рух скрепера можливий, якщо тягове зусилля T_с більше за суму опорів

, (5.18)

де R ₁ – опір навантаженого скрепера руху;

R ₂ – опір ґрунту різанню;

R ₃ – опір ґрунту наповненню скрепера;

R ₄ – опір переміщенню призми волочіння.

З рівняння (5.18) можна визначити площу стружки, якщо підставити значення складових опору:

, (5.19)

де P - сумарна вага скрепера і ґрунту у ковші, Н;

f - коефіцієнт опору кочення, який дорівнює для ущільнених ґрунтів - 0,1 для пухлих - 0,2;

i - похил шляху;

B - ширина ковша (різання), м;

h - висота підйому ґрунту у ковші, м;

g - об'ємна вага ґрунту, кг/м³;

K ₁ - коефіцієнт тертя ґрунту в ковші, який дорівнює: для глини - 0,24-0,31; для суглинку - 0,37-0,44; для піску - 0,46-0,50;

K ₂ - коефіцієнт, який характеризує призму волочіння, дорівнює 0,3-0,6;

f ₁ - коефіцієнт тертя ґрунт о ґрунт, приблизно дорівнює 0,6;

K _р - питомий опір різанню.

Щільні ґрунти II і особливої III групи доцільно попередньо пошарово розпушувати на товщину стружки, яка знімається. При значному випередженні розпушення (0,5-1,0 зміна) внаслідок просихання утворюються міцні грудки ґрунту, що погіршує наповнення ковша. Розпушувати ґрунт необхідно до утворення грудок розміром не більше 5-10 см. За менших розмірів грудок збільшується призма волочіння. Розпушення необхідно виконувати трьома - п'ятьма зубцями розпушувача.

Тривалість робочого циклу самохідного скрепера суттєво знижується завдяки великій швидкості його руху. Час транспортування ґрунту до місця його укладання (вантажний хід) та повернення скрепера до місця набору (холостий хід) складає до 99 % від тривалості всього робочого циклу. Тому суттєвий вплив на продуктивність скрепера справляє стан землевозних доріг, а також правильне розміщення в'їздів на насип та з'їздів з нього, улаштування майданчиків для розворотів скрепера на насипу. Крутизна в'їздів не повинна перевищувати 200 ‰, а їх ширина повинна бути не менше 3,5 м. Відстань між в'їздами та з'їздами при невисоких насипах (з різницею відміток до 1,5-2,0 м) приймають рівною 50-80 м, а при більших високих насипах (до 3-4 м) ії збільшують до 100-200 м. По відношенню до осі дороги в'їзди та з'їзди розташовують під кутом. При пологих укосах насипу 1:3-1:4 в'їзди та з'їзди, як правило не улаштовують. Для розвороту скрепера ширина майданчику повинна бути 7-8 м для скреперів з ковшем до 3 м³; 12 м - з ковшем 6 м³; 15 м - з ковшем 10 м³; 20 м - з ковшем більше 10 м³.

Розвантаження ґрунту не завжди відбувається одночасно в наперед заданому місці, навіть при русі на понижених передачах. Важко відсипати ґрунт у бажаній точці, навіть зупинивши скрепер. тому йдуть протилежним шляхом: відсипають ґрунт на високих передачах, подовжуючи шлях розвантаження (якщо довжина не обмежена умовами). В звичайних умовах розвантаження відбувається на довжині 6-20 м за товщини шару 5-15 см.

Скрепери нестійкі, вони часто сповзають з насипу, інколи навіть перекидаються - в процесі розвантаження ківш підіймається, а разом з ним
переміщується центр ваги. Намагаючись уникнути перекидання, ґрунт відсипають так, щоб його поверхня лишалась дещо угнутою до центру. А якщо трапляється так, що насип все-таки відсипається похило, необхідно цим самим скрепером зрізати надлишки ґрунту і звести поверхню до горизонту.

5.4.3. Схеми руху скреперів та технологія їх роботи

В залежності від розміщення та конфігурації виїмок, насипів та резервів схеми руху скреперів у процесі їх роботи різні. При виборі схем руху скреперів необхідно прямувати до того, щоб довжина рейсів, кількість і тривалість поворотів були мінімальними, необхідно уникати значних підйомів у вантажному напрямі і крутих спусків. Довжина фронту наповнення і розвантаження повинна забезпечувати можливість наповнення і розвантаження скрепера за один хід.

Спорудження насипів з бокових резервів здійснюється за різних схем руху скреперів: еліптичною, за "зигзагом", "вісімкою", за спіраллю, човниково-поперечною та човниково-поздовжньою.

Еліптична схема руху скрепера застосовується при розробці однобічних резервів довжиною ділянки 50-100 м (рис. 5.10, а). Якщо довжина ділянки 100-200 м, тоді доцільно роботи проводити за схемою " вісімка " (рис. 5.10, б). На ділянках довжиною більше 300 м виправдана схема за " зигзагом " (рис. 5.10, в). Кількість поворотів за цією схемою менше, ніж за "вісімкою". Окрім того, знижується і дальність переміщення ґрунту. Схема за "зигзагом" завжди доцільна, якщо ґрунт не буде пересихати.

Наявність двобічних резервів вказують на можливість застосування
останніх трьох схем руху (рис. 5.10, г, д, е). Схема " за спіраллю " у порівнянні з "вісімкою" дозволяє дещо скоротити шлях руху скрепера. Але ця схема може використовуватись за двох умов: ширина насипу відповідає довжині шляху розвантаження або більше нього; різниця відміток насипу і резервів не перевищує 2,0 м. При ширині насипу більше 20 м можливий рух скреперів за човниково-поздовжньою схемою. За низьких насипів та широких резервів скрепери можуть рухатись за човниково-поперечною схемою. Застосування цієї схеми та "за спіраллю" на ділянках невисоких насипів не потрібно улаштовувати в'їзди для завантаженого скрепера. Але при цьому знижується раціональне його використання як ущільнюючого засобу: скрепер тільки перетинає насип. Тобто, більш як 50 % його проходів робляться за межами ширини насипу.

При спорудженні насипу з ґрунту кар'єру (зосередженого резерву), до початку улаштування насипу вибирають шляхи руху скрепера від кар'єрів до насипу з такого розрахунку, щоб скрепер здійснював мінімальну кількість поворотів і рухався по рівній та ущільненій дорозі. При роботі скреперів необхідно постійно слідкувати за рівністю та задовільним станом шляхів їх руху. Роботу скреперів організовують таким чином, щоб обидва повороти виконувались за порожнього ковша.

Виїмку частіше за все розробляють по еліптичній схемі з переміщенням ґрунту: у суміжний насип, який розташований по уклону нижче виїмки (рис. 5.11, б); у два суміжні насипи, які знаходяться по обидва боки виїмки (рис. 5.11, в); у насип, який розташований між двома сусідніми виїмками (рис. 5.11, г). У двох останніх випадках при еліптичній схемі руху скрепера є можливість у кожному робочому циклі виконувати всього один поворот скрепера.

Найбільш раціональне використання скреперів можливо при організації земляних робіт одним з наступних способів:

заповнення ковша скрепера за допомогою бульдозера-штовхача;

послідовне заповнення ковшів двох скреперів, коли один допомагає другому (спосіб подвійного зчеплення або спосіб здвоєних скреперів).

Перший спосіб виправданий лише за оптимальної кількості (чотирьох) скреперів, які обслуговуються одним штовхачем. Для скреперів з місткістю ковша більше 15 м³ потрібні штовхачі, які повинні не менш ніж у 3 рази переважати за потужністю базовий трактор Т-100 (тягове зусилля 94 кН).

Сучасні скрепери з двома двигунами, не дивлячись на високу вартість експлуатації, у порівнянні зі скреперами з одним двигуном, успішно працюють на землевозних шляхах з крутими підйомами завдяки приводу на всі колеса. Такі скрепери можуть працювати у вологих та перезволожених ґрунтах.

Останні роки у закордонній практиці застосовують і другий спосіб виконання земляних робіт. При цьому скрепери обладнають плитою-товкачем з сережкою, яка автоматично опускається і піднімається за сигналом оператора. Скрепери, при заїзді на ділянку навантаження, вишиковуються один за одним. Коли перший скрепер у процесі руху опускає ніж у ґрунт, у його плиту упирається другий скрепер, який сприяє більш швидкому навантаженню першого скрепера. Одночасно оператор переднього скрепера опускає сережку на крюк заднього скрепера. Після заповнення ковша першого скрепера оператор підіймає ніж, а оператор другого, навпаки, опускає його для зарізання ґрунту.

Таким чином, у процесі руху восьми ведучих коліс під дією чотирьох двигунів послідовно наповнюються ковші двох скреперів. Потім оператор першого скрепера автоматично знімає сережку з крюка другого скрепера і вони роз'єднуються. При скельних гірських породах даний спосіб неекономічний з-за високого зносу покришок та за нерівної ділянки зарізання ґрунту. Довжину прямолінійної ділянки необхідно приймати не менше 60 м.

Зони економічного використання скреперів пов'язані також з поздовжнім профілем землевозних шляхів: при збільшенні опору коченню або похилу завантаження скрепера штовхачем стає все більш рентабельним. При збільшенні тривалості кругового циклу або при русі під похил завантажених скреперів один штовхач спроможний обслужити більшу кількість машин, тобто знижується вартість вантажних робіт.

Перший спосіб виконання робіт потребує ритмічної подачі скреперів під навантаження, що в реальних умовах важко організовувати. Другий спосіб використовується за будь-яких відстаней і будь-яких значень опору кочення.

Для підвищення ефективності використання скреперів вологі важкі і середні ґрунти попередньо розпушують для прискорення висихання, а дуже сухі дозволожують до оптимальної вологості. У цьому випадку підвищується продуктивність скрепера і покращуються умови ущільнення ґрунтів.

У сухих піщаних ґрунтах (W_пр < W_о) при зарізанні навіть за гребінчатої схеми коефіцієнт наповнення ковша складає усього 0,6-0,7, а у вологих 0,7-0,9. Тому, після закінчення зарізання у піщаних ґрунтах для наповнення скрепера "з шапкою" довантажують ківш автонавантажувачем. Однак, доцільніше використовувати скрепери, які обладнані елеваторами. Тоді коефіцієнт наповнення ковша складає 1,25. Ґрунт з ковша розвантажують тільки шарами однакової товщини, яка приймається в залежності від наявності ущільнюючих засобів, властивостей ґрунту і типу скрепера.

5.4.4. Продуктивність скреперів та шляхи її підвищення

Продуктивність скреперів П_с, м³/зміну:

, (5.20)

де T _з – тривалість зміни, год;

К _в – коефіцієнт використання зміни в часі (К _в = 0,8-0,9);

К _н – коефіцієнт наповнення ковша; за роботи скрепера без штовхача дорівнює: для піску 0,5-0,7; супіску 0,80-0,95; суглинку та глини 0,65-0,75; при використанні штовхача – відповідно: 0,8-1,0; 1,0-1,2; 0,9-1,2;

K _р – коефіцієнт розпушення ґрунту, який дорівнює: для піску та супіску 1,0-1,2; суглинку та глини 1,2-1,4;

ℓ ₁, ℓ ₂, ℓ ₃, ℓ ₄, v₁, v₂, v₃, v₄ – відповідно шлях, м, і швидкість, м/сек, різання, завантаженого ходу, розвантаження та холостого ходу;

t_п – час переключення передачі, с;

t_пов – час на повороти, с.

Шлях різання і розвантаження можна визначити за формулою:

; , (5.21)

де q - місткість ковша, м³;

b - ширина різання (ширина ковша), м;

h_с - товщина стружки, м.

h ₁ - товщина шару при розвантаженні, яка дорівнює 0,1-0,3 м;

Шляхи підвищення продуктивності скреперів:

Вибирати правильний режим набору ґрунту, який характеризується заповненням ковша "з шапкою" з урахуванням тягових сил, сил опору за найменшої довжини шляху і часу різання.

Вибирати схему руху скреперів з урахуванням рельєфу місцевості, тобто зарізання вести під похил до 100-120 ‰.

Не використовувати скрепери для розробки важких і особливо щільних або вологих зв'язних ґрунтів (W_пр ³ 1,2 W_о), липких глинистих ґрунтів, мулу та сипучих пісків. За роботи у щільних і особливо щебенистих ґрунтах рекомендується попереднє розпушення ґрунтів, або на окрайок ковша наварювати зубці.

Зарізати та розвантажувати ґрунт лише на прямих ділянках.

Всіма засобами слід забезпечувати максимальну швидкість руху скреперів, для цього треба зменшувати кількість поворотів та кут повороту завантаженого скрепера до можливого мінімуму, ретельно готувати землевозні дороги з похилом для завантаженого скрепера при підйомі до 120-150 ‰ і спуски до 300 ‰, а також стежити за їх станом.

Коли роботи ведуться ланкою скреперів у твердих ґрунтах, доцільно використовувати штовхачі та спосіб подвоєного зчеплення.

5.5. Використання екскаваторів для спорудження земляного полотна

Назва механізму "екскаватор" походить від латинського слова "excave" - видовбувати.

Екскаватори призначені для розробки ґрунту і дорожньо-будівельних матеріалів (піску, гравію) з наступним переміщенням їх та вивантаженням у транспортні засоби або відвал.

5.5.1. Сфера використання екскаваторів і їх характеристика

Екскаватори застосовуються для таких робіт:

виконання зосереджених робіт (у виїмках або ґрунтових кар'єрах з навантаженням у транспортні засоби; бокових резервах з відсипкою у насип; напіввиїмках на косогорі з відсипкою у напівнасип; у виїмках з відсипкою ґрунту у кавальєр);

виторфовування;

копання траншей, нагірних і водовідвідних канав, а також навантаження ґрунту у транспортні засоби.

Але екскаватори доцільні лише за значних об'ємів зосереджених робіт, щоб менше було холостих їх переміщень. Тому місткість ковша вибирають з урахуванням об'єму земляних робіт.

Місткість ковша, м3	0,5	1,0	0,2
Об'єм земляних робіт, тис. м3	Не менше	Не менше 30-60	Не менше 50-100

Для спорудження земляного полотна застосовують екскаватори, які розрізняють за призначенням, типом робочого обладнання, ковшів, типу ходового пристрою, ступеню обмеженості поворотного руху робочого обладнання.

За призначенням екскаватори поділяють на будівельні і будівельно-кар'єрні, кар'єрні, розкривні, для відкритих гірських і крупних гідротехнічних робіт, тунельні та шахтні.

Будівельні і будівельно-кар'єрні екскаватори мають масу 2-250 т і оснащені ковшами місткістю 0,15-6,00 м³. За їх допомогою виконують великий комплекс будівельних робіт, у першу чергу земляні роботи у ґрунтах I-IV групи. У дорожньому будівництві використовують екскаватори з місткістю ковша 0,15-2,00 м³.

Кар'єрні екскаватори (маса 75-1000 т, ківш місткістю 2-20 м³) призначені для розробки важких ґрунтів IV-VI груп у кар'єрах і на гідротехнічному будівництві з навантаженням у транспортні засоби.

Розкривні екскаватори (маса 170-13000 т, ківш місткістю 4-160 м³) обладнані прямою лопатою з подовженою стрілою або драглайном і використовують для виїмки розкривних порід з розвантаженням у відвал або на відкритих гірських роботах.

Тунельні та шахтні екскаватори з вкороченим робочим обладнанням із ковшами місткістю 0,5-1,0 м³ (маса машин 16-30 т) призначені для роботи під землею для будівництва інженерних споруд і розробки корисних копалин.

За місткістю ковшів та вантажопідйомності екскаватори поділяються на малої, середньої і великої потужності.

За типом робочого обладнання (змінного обладнання) екскаватори бувають: з прямою лопатою, зворотною лопатою, драглайн, грейфер, кран, копер і т. ін.

Робоче обладнання для розробки ґрунту вище рівня зупинки із закріпленим на рукоятці ковшем, яким копає у напрямі від екскаватора, називають прямою лопатою.

Робоче обладнання для розробки ґрунту нижче рівня зупинки із закріпленим на рукоятці ковшем, який копає у напрямі до екскаватора, називають зворотною лопатою.

Ґрунт нижче рівня зупинки розробляють драглайном за допомогою ковша, який підвішено на канатах і, який копає у вертикальній площині до екскаватора.

Вантажно-розвантажувальні операції з сипучими ґрунтами, копання колодязів з вертикальними стінками, очищення ставків та каналів виконують за допомогою ковшів-грейферів, які підвішено на канатах, а зусилля напору ковша на ґрунт утворюється масою ковша.

За допомогою кранового обладнання, яке встановлюється на екскаваторах замість землерийного обладнання, виконують перевантажувальні та монтажні роботи.

Забивання паль виконують екскаваторами, при встановленні на них копра.

За типом ходового пристрою екскаватори поділяють на гусеничні, пневмоколісні, на базі самохідної машини, на спеціальному шасі.

За ступенем обмеженості поворотного руху робочого обладнання екскаватори бувають повноповоротними і неповноповоротними. Екскаватор з поворотною частиною, яка обертається навколо осі, яка перпендикулярна площині повороту, на необмежений кут, називають повноповоротним; у протилежному випадку - неповноповоротним.

Для перевезення ґрунту від місця розробки до місця відвалу при будівництві ЗП можуть використовуватись:

автомобілі- самоскиди та тракторні причепи;

транспортери;

вузькоколійний рейковий транспорт.

Автомобілі-самоскиди, думпери, тракторні причепи та стрічкові транспортери використовуються у комплексі з землерийними машинами. місткість кузовів транспортних засобів, а також ширина і швидкість стрічки конвейєра повинні відповідати продуктивності землерийних машин.

Рекомендуються наступні орієнтовні параметри землерийних і транспортних машин за їх спільного використання:

Місткість ковша екскаватора, м3	До 0,5	1,0	1,5
Вантажопідйомність автомобілів-самоскидів, т	3,5	5,0	10,0
Ширина стрічки конвейєра, мм
Швидкість стрічки, м/с	1,5	1,5	1,5

При дальності транспортування ґрунту від 500 до 1000 м доцільно використовувати тракторні причепи із саморозвантаженням; до 2,0 км - самохідні візки- думпери; від 1,0 до 5,0 км - автомобілі-самоскиди. Стрічкові конвейєри можуть використовуватись для переміщення ґрунту на відстань 200-1000 м, якщо об'єм земляних робіт складає не менше 25-30 м³ на 1 м земляного полотна.

5.5.2. Цикл роботи екскаватора та його характеристика

Екскаватор – машина циклічної дії. Цикл роботи складається з: різання ґрунту, підняття завантаженого ковша, повороту стріли, опускання ковша, розвантаження ґрунту, підняття порожнього ковша, повороту стріли, опускання ковша для різання ґрунту.

Місце розробки ґрунту екскаватором називається забоєм (рис. 5.12). Обрис забою залежить від категорії ґрунту, умов переміщення екскаватора та виду змінного обладнання (пряма або зворотна лопата, драглайн). Найбільшу допустиму висоту екскаваторного забою у зв’язних і щільних ґрунтах приймають рівною найбільші висоті різання екскаватора (табл. 5.5), а у ґрунтах, які осипаються - на 1,5-2,0 м вище найбільшої висоти різання екскаватора. При роботі екскаваторів з транспортними засобами (у цих випадках, як правило, застосовують пряму лопату) ківш повинен знаходитися над кузовом на висоті не більше 0,5-1,0 м.

Таблиця 5.5. Висота забою, необхідна для повного заповнення ковша екскаватора.

Місткість ковша (пряма лопата), м3	Група ґрунту	Найбільша висота різання, м	Гранична висота забою (за умов техніки безпеки), м
І	ІІ	ІІІ
Найменша допустима висота забою, м
0,50-0,65	0,7	1,00	1,5-2,1	6,6	9,0
1,00	0,7	1,15	1,8-2,5	8,0	10,0
2,00	0,9	1,30	2,0-2,5	9,3	11,5

Група ґрунту за трудності його розробки та його стан у значній мірі впливають на ефективність роботи екскаватора. При роботі прямою лопатою у транспортні засоби продуктивність при ґрунтах IV-I груп складає відповідно 100, 130, 170 і 190 %, при роботі ж драглайном при ґрунтах III-I груп - відповідно 100, 110-120, 130 %.

Суттєво впливає на ефективність роботи екскаватора кут повороту стріли. При j£70° продуктивність змінюється незначно. При збільшенні кута повороту до 90°; 135°; 180° продуктивність відповідно зменшується на 5-10, 10-19 і 15-30%.

При роботі у ґрунтах I-IV груп для скорочення часу на наповнення ковша необхідно зменшувати опір ґрунту різанню. Це досягається приварюванням до ковша спеціальних зубів або застосуванням ковшів напівкруглої форми з суцільною ріжучою кромкою.

Якщо близько залягають підземні води, застосовують екскаватори типу драглайн. Умови розробки ними ґрунту більш сприятливі для використання тягових властивостей лебідки екскаватора: на волочіння ковша екскаватора по ґрунту витрачається менша енергія, ніж на підйом прямої лопати з навантаженим ковшем.

Спеціалістами МІБІ розроблено ківш екскаватора, який складається з двох щелеп, які шарнірно закріплені на загальній осі. Конструкція щелепного ковша, який використовується як зворотня лопата при ґрунтах I та II груп, сприяє зниженню опору ґрунту копанню на 12-15%, підвищенню продуктивності і скороченню витрат ручної праці.

Більш потужний універсальний екскаватор з набором прямих і зворотних лопат, а також грейферних ковшів випускає фірма "Поклен" (Франція). Земляні роботи ефективно виконують ковшем шириною 0,75-0,80 м, який обладнано бічними зубцями. Невеликий питомий тиск на ґрунт дозволяє використовувати екскаватор на різних роботах.

Малий радіус обертання поворотної платформи і можливість використання коротких стріл полегшує експлуатацію екскаваторів, які можна використовувати і у стиснених умовах.

Універсальні одноковшові екскаватори зі змінним обладнанням випускає і фірма "Комацу" (Японія). Іх застосовують за зосереджених робіт, так як місткість змінних ковшів складає не менше 7,6 м³, але питомий тиск складає 0,155 МПа.

5.5.3. Розробка виїмок та ґрунтових кар'єрів екскаваторами

Розробку глибоких виїмок і ґрунтових кар'єрів екскаватором з прямою лопатою починають з піонерної траншеї, яка служить для урізання екскаватора у ґрунтовий масив. Піонерну траншею влаштовують важким бульдозером, зрізуючи найбільш високе місце рельєфу (рис. 5.13). Ширину траншеї призначають виходячи з умови, щоб екскаватор з прямою лопатою, повертаючись на розвантаження, хвостовою частиною проходив з зазором не менше 1 м від бокових стінок забою.

Розміри піонерної траншеї призначають в залежності від місткості ковша – прямої лопати. При q =0,50-0,65 м³ її мінімальну глибину приймають рівною 1,5 м з шириною по верху 8,8 м і по низу 6,8 м. При збільшенні q до 1,25 м³ відповідно розміри траншеї складають 10,5 і 7,6 м, причому радіус копання збільшується незначно: з 4,4 до 5,3 м.

Кут нахилу стріли екскаватора, обладнаного прямою лопатою, приймають, як правило, рівним 45°. В зв'язку з цим ширина захвату при q =0,50-0,65 м³ складає 9,6 м, радіус копання 6,7-7,6 м. При збільшенні q до 1,00-1,25 м³ ширина захвату 11,7-12,4 м, радіус копання 8,8-9,8 м.

Виїмки глибиною більше 5-7 м, якщо місткість ковша не перевищує 1,25 м³, розробляють ярусами. Розробка ведеться двома способами: бокового забою та лобового. При використанні способу бокового забою (поздовжні проходки) автомобілі - самоскиди розміщують збоку від екскаватора, вони рухаються за кільцевою схемою. Спосіб лобового (тупикового) забою застосовують з врахуванням вантажопідйомності автосамоскидів. Розміщення автомобілів по обидва боки від екскаватора можливо, якщо ширина виїмки приблизно у 1,5-2,0 рази більша ширини забою.

Якщо виїмка коротка і неглибока і можлива її розробка за один прохід, застосовують другий спосіб - кут повороту ковша із забою на розвантаження більше, ніж при боковому забої. Окрім того, автосамоскиди підходять під навантаження заднім ходом, що знижує їх продуктивність.

Обидва способи застосовують за щільних ґрунтів, коли автосамоскиди спроможні рухатися по дну виїмки - забою. Не залежно від способу розробки, якщо ґрунти підошви забою вологі, автомобілі повинні рухатися по попередньо спланованій полиці, при чому екскаватор розташовується нижче відмітки полиці.

Розробку виїмки екскаватором з прямою лопатою можна робити поздовжніми проходами (рис. 5.14), при цьому землевозні шляхи необхідні з
двох або одного боку паралельно проходці екскаватора у одному або різних рівнях з підошвою забою. За поширеного забою, по мірі розробки проходки екскаватор переміщується поперек забою. При розробці виїмок поширеним забоєм забезпечуються кращі умови роботи транспортних засобів, але їх можна розробляти і за способом бокового забою.