Повторити моделі стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища)

Незалежно від рівня розробки стратегії підприємство може використовувати ряд загальних методів стратегічного аналізу, ряд специфічних стратегічних підходів: аналіз „критичних точок”; аналіз стратегічних розривів; бенчмаркінг.

Аналіз „критичних точок” передбачає визначення і оцінку критично важливих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, які можуть вплинути на спроможність підприємства до досягнення своїх стратегічних цілей. Вважається, що для підприємства не має потреби проводити аналіз повністю без винятку всіх елементів середовища своєї діяльності, слід виявляти у ньому і аналізувати лише найважливіші фактори, які мають стратегічне значення і впливають або можуть вплинути на стратегічний успіх.

Як свідчить практика, у найгіршому випадку результати повного стратегічного аналізу і аналізу „критичних точок” співпадають на 70%, разом з тим останній вимагає набагато менше витрат (фінансових, людських, часових, матеріальних тощо) та водночас наявності у менеджерів-аналітиків специфічного відчуття ситуації, що склалася, яке і дозволить виділити ці „критичні точки”.

Аналіз „критичних точок” здійснюється у чотири етапи [35]:

1 етап. Визначення елементів організаційного середовища (його структурування).

2 етап. Виділення „критичних точок”: для кожного підприємства, для кожного структурного підрозділу набір „критичних точок” буде відрізнятися. Склад ключових факторів залежить від галузі, у якій функціонує підприємство, часу, масштабу і профілю підприємства, його стратегічних цілей і т.д.

3 етап. Створення інформаційної бази про „критичні точки”.

4 етап. Оцінка інформації про значущі фактори середовища підприємства. На цьому етапі визначається вплив кожного з ключових факторів на діяльність підприємства (за допомогою експертних методів), аналізується які можливості він може надати або які загрози несе, чи є він перевагою для підприємства або його слабкою стороною. Отримана інформація служить основою для узагальнення результатів стратегічного аналізу для подальшого вибору стратегії.

Аналіз стратегічних розривів все більше поширюється у практиці стратегічного аналізу. Під стратегічним розривом у загальному вигляді мається на увазі відхилення „бажаного” (того, чого підприємство прагне) від „реального” (що воно має). Причому „бажаним” можуть бути і стратегічні цілі, і конкретні показники діяльності, і певна позиція, і певний стан стратегічного потенціалу підприємства. А „реальним” – те що підприємство має: наявний стан ресурсів, компетенцій персоналу, внутрішніх можливостей тощо.

Аналіз стратегічного розриву здійснюється у чотири етапи:

1 етап. Визначення основного інтересу підприємства щодо досягнення його довгострокових цілей (завоювання певної ринкової частки, отримання визначеного рівня рентабельності, займання певної стратегічної позиції) та його представлення у вигляді конкретних показників.

2 етап. Виявлення реальних можливостей підприємства у теперішній час, тобто оцінка реального стану стратегічного потенціалу підприємства і аналіз його спроможності досягти встановлених стратегічних цілей.

3 етап. Встановлення різниці між бажаними показниками і можливостями, що диктуються реальним положенням підприємства.

4 етап. Розробка способів подолання виявлених розривів або зменшення конкретних показників. У довгостроковому періоді під цими способами мається на увазі нова стратегія підприємства, а в короткостроковому – конкретні дії з її реалізації, стратегічні зміни, що відповідають змісту цієї стратегії.

Бенчмаркінг (benchmarking) – це внутрішньофірмова стандартизація якості, тобто процедура встановлення стандартів роботи підприємства у відповідності з концепцією тотального контролю якості, заснована на знанні справ в найкращих підприємствах галузі, а також у передових підприємствах суміжних галузей у світовому масштабі, майстерності безпосередніх конкурентів і/або попередніх дій самого підприємства [16, с. 193].

Бенчмаркінг – це мистецтво виявлення того, що інші роблять краще нас, та вивчення, удосконалення і застосування методів роботи інших організацій [24].

Бенчмаркінгє одним із сучасних аналітичних підходів, що використовується для розробки ефективних стратегій підприємства. Він базується на порівнянні діяльності свого підприємства із діяльністю найбільш успішних підприємств галузі, лідерів, що досягли значного успіху. Існує три види бенчмаркінгу: метричний, діагностичний та операційний.

Метричний бенчмаркінг передбачає порівняння діяльності підприємства з іншими за допомогою метрик (таблиць) або цифрових даних. Він може надати інформацію про результати діяльності подібних підприємств, але не може запропонувати які-небудь ідеї, пов’язані із поліпшенням діяльності досліджуваного підприємства. В найкращому разі він виявить, відсутність якого фактору впливає на результати діяльності підприємства.

Діагностичний бенчмаркінг дозволяє вимірювати і порівнювати компанії у світовому масштабі. Він потребує більше зусиль, однак дозволяє визначити сильні і слабкі сторони підприємства, а при правильному виконанні – і які операції слід вдосконалити.

Операційний бенчмаркінг зосереджує основну увагу на ключових операціях, які слід покращити. Він потребує значних ресурсів, зусиль і часу, оскільки не обмежується тільки аналізом конкурентів, але і передбачає аналіз партнерів з інших галузей, що дозволяє визначити шляхи вдосконалення окремих операцій.

Отже, метою цього підходу є вивчати інших та вчитися у них, беручи все цінне для своєї діяльності. Одночасно інші будуть навчатися у нас. Тобто це є взаємовигідним підходом.