Стратегічний набір: поняття, склад, особливості

Оскільки підприємство має багатоплановий характер діяльності, воно повинно розробляти не одну, а перелік взаємопов’язаних стратегій, що являють собою стратегічний набір.

В сучасній літературі зустрічаються поняття „стратегічна піраміда”, „стратегічний портфель”, „портфель стратегій” як синоніми поняття „стратегічний набір”. Деякі автори під стратегічним набором розуміють стратегії управління стратегічними зонами господарювання (СЗГ) або стратегічними одиницями бізнесу (СОБ). Тому слід чітко розмежувати ці поняття.

Під стратегічним набором слід розуміти ієрархічну систему взаємопов’язаних стратегій різних рівнів, які визначають напрямки всебічного розвитку підприємства у певний період часу і забезпечують досягнення його стратегічних цілей. А поняття „ стратегічний портфель ” доцільно використовувати відносно до сукупності стратегій управління стратегічними зонами господарювання (СЗГ), які розробляються за результатами портфельного аналізу і визначають стратегії ведення бізнесу підприємства.

Найбільш розповсюдженим підходом є виділення трьох рівнів розробки стратегій у стратегічному наборі: корпоративного, бізнес-рівня та функціонального рівня. За необхідності можна виділяти і операційний рівень – рівень лінійних керівників (рис. 1.9).

Для невеликих однопродуктових підприємств, що не прагнуть у перспективі диверсифікації і значних розширень обсягів діяльності, корпоративний рівень розробки стратегії і бізнес-рівень може співпадати. Тим більше, що рішення приймаються вищим керівництвом такого підприємства в особі його директора (президента), оскільки керівники бізнес-напрямків відсутні.

Рис. 1.9 – Рівні розробки стратегій у стратегічному наборі

Для диверсифікованого підприємства виділення окремо корпоративного і бізнес-рівня є необхідним: на корпоративному рівні визначається загальна стратегія розвитку підприємства, на бізнес-рівні – стратегія розвитку кожного напрямку діяльності, кожного виду бізнесу підприємства (рис. 1.10).

В загальному вигляді склад стратегічного набору підприємства можна представити наступним чином (рис. 1.11).

Корпоративна стратегія підприємства відображає загальний напрямок його розвитку і служить для досягнення його місії і загальних цілей. Стратегічні рішення на цьому рівні найбільш складні, оскільки стосуються підприємства в цілому і є визначальними для прийняття рішень на бізнес-рівні і функціональному рівні. Корпоративні стратегії розробляються вищим керівництвом підприємства. Корпоративна стратегія має концептуальний характер і призначена для створення і підтримки глобальних конкурентних переваг. Корпоративні стратегії традиційно об’єднують у 4 групи: стратегії зростання, стратегії стабілізації, стратегії скорочення і стратегії сполучення.

Бізнес-стратегій розробляються за двома основними напрямками і передбачають відповіді на питання: де конкурувати і як конкурувати. У першому випадку мова йде про продуктово-ринкові стратегії, стратегії управління стратегічними зонами господарювання (для диверсифікованих підприємств), стратегії функціонування на міжнародному ринку, а у другому випадку – про вибір конкурентної стратегії підприємства. Бізнес-стратегії підприємства розробляються з урахуванням його корпоративної стратегії керівниками окремих напрямків бізнесів (СЗГ) і, в свою чергу, служать основою для розробки функціональних стратегій підприємства.

Рис. 1.10 – Рівні розробки стратегій для різних підприємств

Функціональні стратегії служать для вирішення завдань, визначених на корпоративному і бізнес-рівнях з максимально можливою ефективністю і відрізняються внутрішньофірмовою спрямованістю. Функціональні стратегії розробляються на більш короткий термін і повинні бути гнучкими і швидко реагувати на зміни в оточуючому середовищі. За своєю сутністю функціональні стратегії є заходами для реалізації стратегій більш високого рівня. Якщо стратегії корпоративного і бізнес-рівнів розробляються вищим керівництвом, то функціональні стратегії розробляються спеціалістами певних підрозділів підприємства – менеджерами середньої ланки – підрозділом маркетингу, фінансів, відділу персоналу тощо. Всі функціональні стратегії можна об’єднати у чотири групи: маркетингові, виробничі, ресурсні стратегії та специфічні стратегії ризику.

Рис. 1.11 – Склад стратегічного набору підприємства

У практиці стратегічного управління можна виділити стратегічні набори трьох типів: стратегічний набір, спрямований на зростання, на стабілізацію діяльності або на скорочення.

Тип стратегічного набору залежить від стратегічної позиції, що займає підприємство у теперішній момент часу, і водночас впливає на стратегічну позицію, яку воно займатиме у перспективі. Тип стратегічного набору визначає, яким чином підприємство встановлюватиме свої стратегічні орієнтири і яким чином воно їх досягатиме.

Значною мірою спрямованість стратегічного набору визначається типом корпоративної стратегії, що використовується, загальним напрямком діяльності підприємства, хоча водночас спрямованість стратегічного набору залежить і від того, яким чином визначаються його стратегічні орієнтири, як розвивається галузь, в якій функціонує підприємство, чи задоволено підприємство і стейкхолдери (групи впливу) стратегічною позицією, що воно займає на ринку, якою бачить підприємство свою стратегічну позицію у майбутньому і як її бачать стейкхолдери, чи достатній у підприємства потенціал для досягнення бажаних орієнтирів.

Практика розробки системи стратегій дозволила визначити 5 основних характеристик стратегічного набору, що дозволяють краще пізнати його сутність: ієрархічність, унікальність, оригінальність, орієнтація на перспективу, синергізм (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 – Основні характеристики стратегічного набору підприємства

Риси	Сутність
1. Ієрархічний характер	Передбачається розробка взаємопов’язаних і взаємозалежних стратегій трьох різних рівнів, причому стратегії нижчого рівня формуються з урахуванням обраної стратегії на більш високому рівні і підпорядковуються їй.
2. Унікальність	Існування двох ідентичних стратегічних наборів неможливе, навіть якщо підприємства діють в одній галузі, подібні один до одного за напрямками і обсягами діяльності. Це пов’язано з тим, що на підприємства не тільки впливає безліч факторів складного динамічного зовнішнього середовища, але і фактори внутрішнього середовища складають різноманітні унікальні комбінації сильних і слабких сторін. Немає двох абсолютно ідентичних підприємств або абсолютно однакових менеджерів, зайнятих розробкою стратегій, тому не може бути двох абсолютно однакових стратегічних наборів.
3. Орієнтація на перспективу	Стратегічний набір розробляється на майбутнє, призначений для досягнення стратегічних цілей підприємства і відображає бажаний стан підприємства у перспективі.
4. Оригінальність	Стратегічний набір – це не стандартний перелік правил і управлінських дій, а сукупність часто несподіваних і творчих рекомендацій щодо напрямків розвитку підприємства у перспективі.
5. Синергізм	Ефект від розробки і реалізації одного взаємопов’язаного і взаємообумовленого стратегічного набору, набагато перебільшує результати, які можна отримати від стратегій, що до нього входять, якщо їх використовувати окремо.

Серед основних вимог, які пред’являються до стратегічного набору можна відмітити: відображення досягнутого рівня розвитку підприємства, сприяння досягненню його стратегічних цілей, взаємопов’язаність і збалансованість стратегій у наборі, надійність, цілісність, ясність, гнучкість і динамічність стратегічного набору (рис. 1.12).

\

Рис. 1.12 - Вимоги, що пред’являються до стратегічного набору

Процес розробки стратегічного набору – це діяльність, що здійснюється на всіх рівнях управління у підприємстві. Щоб створити ефективний стратегічний набір, кожну з його складових потрібно формулювати із залученням тих фахівців, які знаходяться у тих підсистемах і підрозділах, що будуть розвиватися на основі обраних стратегій.

Тема 2