Диспетчирування

Основною і особливою частиною оперативного планування є диспетчирування виробництва – це централізований безперервний контроль і оперативне регулювання ходу виробництва в цілях забезпечення ритмічності роботи підприємства, рівномірної і комплектної здачі продукції в заданому плановому асортименті та у встановлені терміни.

Диспетчирування виробництва:

1) спирається на правильно вибрані для даного виробництва умови і чітко організовану систему оперативного планування;

2) здійснює безперервний контроль за ходом виробництва і необхідне його регулювання на базі створеної інформації, включаючи сучасні технічні засоби для її збору, передачі та обробки;

3) припускає наділ диспетчерського керівництва достатніми правами, що дозволяють йому в процесі оперативного регулювання розпоряджатися виробничими ресурсами, привертати для усунення перебоїв у роботі різні служби підприємства.

В умовах різних типів виробництва конкретний зміст диспетчирування має ряд істотних особливостей у складі об'єктів спостереження і диспетчерського контролю.

У масовому виробництві диспетчерський контроль направлений на перевірку встановлених такту і норм заділів на всіх стадіях виробничого процесу. Такий контроль ведеться з використанням добових, змінних і годинних графіків роботи.

У серійному виробництві диспетчерський контроль полягає в дотриманні встановлених графіками і планами термінів запуску і випуску партії заготовок і деталей на всіх ділянках виробництва, запуску і випуску серії готових виробів, перевірки стану завдань складських заділів.

Робота диспетчера включає такі стадії: прийом чергування; отримання і попередня обробка загальної інформації від цехів; отримання і обробка поточної інформації; поточне регулювання виробництва; контроль виконання завдань і розпоряджень; підготовка звіту; здача зміни.

Безперервний контроль, централізоване оперативне керівництво виробництвом вимагають застосування сучасних технічних засобів для збору і отримання необхідної інформації, її обробки і зберігання, передачі ухвалених рішень і завдань, контролю за їх виконанням.

Усе різноманіття цих засобів може бути зведене в декілька крупних груп:

засоби передачі мови і сигналізації;

засоби дистанційної передачі тексту і графіки;

засоби диспетчерського обліку і контролю;

засоби візуального спостереження.

До найбільш поширених технічних засобів відносяться різні типи диспетчерських комутаторів, фототелеграфних апаратів, електроімпульсних і фотоелементних лічильників і датчиків, промислових телевізійних установок. Застосування їх можливо практично в будь-яких виробничих умовах з дотриманням обов'язкової вимоги: поступове або одночасне введення в дію технічних засобів диспетчерської служби допустиме лише на основі заздалегідь розробленого плану комплексного їх упровадження, що передбачає не тільки використання цих засобів, але і відповідну організацію роботи. Поза таким планом введена техніка не дасть очікуваного ефекту і може призвести до зайвих витрат.