Нормування енергоспоживання

У забезпеченні роботи енергетичного господарства підприємства важливе значення має нормування енергоспоживання. Основна мета енергетичного нормування полягає в економії енергії, зниженні частки енергетичних витрат у собівартості продукції, що випускається, і в поліпшенні використання основних фондів енергогосподарства.

Для крупних енергетичних агрегатів складаються енергетичні баланси і встановлюються залежності, що показують вплив окремих чинників на величину питомої витрати енергії. Ці залежності отримали назву енергетичних характеристик. Зокрема вони служать для встановлення величини витрати енергії при зміні продуктивності агрегату. В основі цієї залежності лежить ділення сумарної витрати енергії на дві складові: постійну частину, не залежну від розмірів випуску продукції агрегату, і змінну - пропорційну цій величині.

Ці характеристики використовуються при аналітичному нормуванні питомих витрат енергоресурсів, тобто при встановленні технічно обґрунтованих норм для енергоємних агрегатів (печей, компресорів, насосів і так далі) та великих верстатів.

Використання цього методу для нормування витрати енергії верстатного парку ускладнюється великим числом одиниць встановленого устаткування з невеликою одиничною ємкістю, різноманіттям оброблюваних деталей і технологічних операцій, а також різкою нерівномірністю режимів роботи. Внаслідок цього в механічних цехах до цих пір переважає досвідно-статистичний метод нормування, заснований на фактичних питомих нормах, досягнутих за минулий період.

Питомі норми витрати енергоресурсів можуть бути розраховані досвідно-статистичним методом шляхом побудови багатофакторних статистичних моделей.

Найбільше впливають на питомі норми витрати енергоресурсів такі чинники: кількість продукції, що випускається, зміна встановленої потужності устаткування і зміни у складі (кваліфікації і плинності) основних робочих.

Найбільш простий метод розрахунку питомих норм витрати енергоресурсів за середньоарифметичною фактичною їх витратою за ряд років проводиться за формулою:

, (8.1)
де Еу.р. - питома витрата енергоресурсу i на виробництво продукції (або енергоресурсу) виду j; Wijt - фактична витрата i-го енергоресурсу на виробництво продукції j-го виду в t-му періоді часу; Nit - випуск продукції (енергоресурсу) виду j за t -ий період; n- число періодів.

Розраховані за наведеною вище формулою питомі норми витрат енергоресурсів підлягають коректуванню з урахуванням їх економії за рахунок проведення організаційно-технічних заходів, і зміни споживання енергоресурсів у зв'язку зі зміною встановлених потужностей устаткування.

Питомі норми витрати енергії повинні періодично переглядатися, оскільки збільшення випуску продукції і поліпшення організації виробництва призводить до їх зменшення, а механізація і автоматизація виробництва - до збільшення.

Розрізняють операційні та сумарні питомі норми. Операційні норми встановлюються на операцію - деталь - виріб і з їх допомогою враховується витрата енергії тільки на технологічні процеси виготовлення продукції, що випускається. Сумарні норми визначаються для ділянки -- цехи -- підприємства і включають також витрату енергії на допоміжні потреби технологічних процесів і виробництва.

Сумарні питомі норми крім витрат на основні технологічні процеси включають витрати енергії на:

а) допоміжні потреби основного технологічного процесу (наприклад, на воду для охолоджування);

б) привід допоміжних механізмів (транспортних засобів - рольгангів, поворотних кранів та ін.);

в) допоміжні потреби цехів і підприємства (на освітлення, опалювання, вентиляцію, гаряче водопостачання, господарське і питне водопостачання).

Норми витрати енергії на ці потреби встановлюються у вигляді місячних лімітів, залежних від пори року, і включаються в питомі норми витрат.

Велике значення для нормування витрат енергії має вибір одиниці продукції, до якої відносяться витрати енергії. Найточніше відображають витрату енергії натуральні одиниці продукції: операція, деталь, виріб, а також 1м, 1м², 1м³, 1т, 1кг. При виготовленні різнорідної продукції доводиться використовувати інші одиниці вимірювання кількості продукції, які не залежать від її виду (типорозміру): нормо-години, верстато-години, 1000 грн. випуску продукції.

Для диференціації питомих норм по виробничих ділянках можливе нормування енергії на верстато- і нормо-години. Укрупнені норми по цеху бажано встановлювати не за ціннісними, а за натуральними показниками (зокрема, на умовний комплект). У цьому випадку продукція цеху вимірюється числом цілих комплектів з перерахунком по коефіцієнтах енергоємності незавершеного виробництва і неповних комплектів.

Обов'язковою умовою є встановлення взаємозв'язку системи нормування із системою виробничого обліку (облік готової продукції) і з системою енергетичного обліку. Це слід особливо відзначити, оскільки часто на підприємствах система нормування, досить детально розроблена для всіх агрегатів цеху, практично не контролюється, оскільки облік енергії або палива ведеться тільки загальний, тобто для всього цеху.

Планування енергопостачання

Основним методом планування енергопостачання є розробка енергетичних балансів. За їх допомогою встановлюється відповідність між розмірами споживання енергії різних видів, з одного боку, і об'ємами її отримання і виробництва, з другого.

Енергетичні баланси класифікують: 1) за періодом складання: а) планові (перспективні та поточні), б) звітні; 2) за видами енергоносіїв: а) приватні; б) звідні; 3) за цільовим призначенням енергії: а) на рухові цілі; б) на технологічні цілі; у) на освітлення і т.д.; 4) за об'єктами споживання: а) підприємство; б) цех; у) ділянка; г) види технологічного устаткування.

Плановий енергобаланс полягає в обґрунтуванні потреби підприємства в енергії і паливі (витратна частина) і визначенні раціональних джерел покриття цих потреб (прибуткова частина). Баланс розробляється в такій послідовності.

А. Витратна частина (план споживання енергії).

1. Розраховується потреба основного, допоміжного і обслуговуючого виробництва в енергії і паливі, витрата на невиробничі потреби (опалювання,
освітлення, вентиляцію і тому подібне).

Основою здійснення цих розрахунків є: виробнича програма цехів основного, допоміжного і обслуговуючого виробництва; планові норми і ліміти витрати енергії і палива.

2. Розраховуються втрати енергії в мережах і перетворювальних установках.
3. Визначається загальна потреба підприємства в енергії і паливі:

Ео = Еп + Есоб + Еотп + Епот, (8.2)

де: Еп- витрата енергії на виробничі цілі; Есоб- витрата енергії на власні потреби (опалювання, освітлення і тому подібне); Еотп- енергія, що відпускається на сторону; Епот- втрати енергії в мережах і перетворюючих установках.

Необхідна кількість електроенергії для технологічних цілей розраховується двома способами: а) на задану програму; б) по потужності встановленого устаткування. Перший спосіб (точніший) застосовується у крупносерійному і масовому виробництві. В цьому випадку кількість необхідної електроенергії (Wтех) визначається за формулою:

M