Завдання, склад і структура енергогосподарства підприємства

Енергогосподарство промислового підприємства – це сукупність технічних засобів, що забезпечують безперебійне постачання підприємства всіма видами енергії і енергоносіїв встановлених параметрів.

Завданнями енергетичної служби є: постачання підприємств електроенергією, теплом, стислим повітрям, водою, киснем, спостереження за строгим виконанням правил експлуатації енергетичного устаткування; організація і проведення ремонтних робіт; організація роботи щодо раціонального використання і економії палива і енергії; розробка і здійснення заходів щодо реконструкції і розвитку енергетичного господарства підприємства; зниження собівартості енергії, зростання енергоозброєності праці.

Як рухова сила використовуються, головним чином, електроенергія, а також пар і стисле повітря.

Підприємство отримує електричну енергію від енергетичної системи (через заводську підстанцію) або від заводської електростанції, пов'язаної з енергетичною системою, паралельно тепловій мережі районної енергетичної системи або заводської теплоцентралі, газ - з мережі подальшого газопостачання природним газом, від комбінату енергетичного використання палива, від газової мережі металургійних заводів і так далі.

Сучасне промислове підприємство споживає енергію різних видів і параметрів.

До складу енергогосподарства підприємства входять численні приймачі енергії, цехові та заводські мережі, розподільні пристрої, перетворювальні та генеруючі енергоустановки (рис. 8.1).

Рис. 8.1 Типова структура енергогосподарства крупного промислового підприємства

У технологічному відношенні енергогосподарство ділиться на генеруючу частину (електростанції, котельні, газогенераторні та компресорні установки, насосні установки і так далі); передавальну і розподільну частину (мережі, розподільні пристрої і трансформаторні підстанції); споживаючу частину (енергоприймачі основного і допоміжного виробництва і невиробничі споживачі).

Процес виробництва, розподілу і споживання електроенергії є єдиним енергетичним процесом, в якому всі елементи взаємозв'язані.

З причини цього основною особливістю енергопостачання є збіг у часі і відповідність по величині виробництва і споживання енергії.

Режим виробництва енергії в кожен відрізок часу залежить від режиму споживання енергії, тому останній стає чинником, що визначає умови експлуатації енергогосподарства.

Вирішальними чинниками, що визначають правильно організовану систему енергопостачання і рівень технічної експлуатації, є надійність і безперебійність постачання енергії. Пояснюється це тим, що перерва в енергопостачанні може призвести до браку продукції, розладу технологічного процесу, тобто до великого економічного збитку.

Структура і об'єм енергопостачання промислового підприємства залежать від виду продукції, технологічного процесу виробництва, виробничої потужності підприємства і енергетичних зв'язків підприємства з районною енергетикою. Окремі заводи споживають понад десяти різних видів енергії (електроенергію, пару різних параметрів, гарячу воду, стисле повітря, газ, рідке і тверде паливо, кисень, ацетилен та ін.).

Постачання енергії може проводитися по одному з трьох основних варіантів енергопостачання: внутрішньому, комбінованому і зовнішньому.

Варіант внутрішнього енергопостачання, тобто повного забезпечення енергією всіх видів від власних установок підприємства, застосовується, як правило, в початковий період розвитку промислових районів, коли відсутня або недостатньо розвинена районна енергетична база.

Комбіноване енергопостачання є основним і найбільш раціональним варіантом для більшості машинобудівних підприємств. У цьому випадку електроенергію підприємство отримує від районної енергосистеми, а тепло - від власної котельної або найближчої ТЕЦ. Потребу в газі можуть покривати газогенераторні станції заводу або районна газопостачальна система. Решту всіх видів енергії завод отримує від власних установок.

Варіант зовнішнього енергопостачання використовують тільки дрібні машинобудівні заводи.

Основними завданнями експлуатації енергогосподарства є організація надійного і безперебійного постачання енергії необхідних параметрів, а також забезпечення мінімуму витрат, що досягається економією енергії всіх видів на установках, що споживають і генерують енергію.

В організаційному відношенні енергогосподарство ділиться на дві частини: загальнозаводську і цехову.

Генеруючі, преобразуючі установки і мережі загальнозаводського значення відносяться до загальнозаводської частини і експлуатуються спеціальними енергетичними цехами, підлеглими головному енергетикові (механіку) заводу.

До цехової частини відносяться всі первинні енергоприймачі та частково цехові преобразуючі установки, а також установки для використання вторинних енергоресурсів і внутрішньоцехові розподільні мережі.

Очолює енергетичне господарство підприємства головний енергетик, що підкоряється головному механікові або безпосередньо головному інженерові. У веденні головного енергетика знаходиться відділ головного енергетика (ВГЕ) і енергетичні цехи.

На підприємствах з малими і середніми масштабами енергогосподарства (один-два енергоцехи) створюється енергобюро, що підкоряється головному механікові заводу, в складі обліково-планового бюро, технічного бюро і енерголабораторії.

Обліково-планове бюро займається питаннями енергетичного обліку і контролю використання енергії, складає технічну звітність з її експлуатації і планує енергопостачання підприємства.

Технічне бюро організовує роботи з планово-запобіжного ремонту устаткування, здійснює контроль технічного стану енергогосподарства, перевіряє дотримання встановлених правил технічної експлуатації, розробляє заходи щодо економії палива і енергії.

Енергетична лабораторія забезпечує обслуговування, перевірку і ремонт контрольно-вимірювальних приладів, виробництво різних вимірювань і нескладних випробувань.