Непотокове виробництво і його характеристика

Тип виробництва визначає метод його організації. Залежно від особливостей процесів основного виробництва застосовується певний метод організації виробництва. Під методом організації виробництва розуміють способи поєднання організації виробничого процесу в часі та просторі, сукупність засобів і прийомів його реалізації.

Існує два методи організації виробництва: непотоковий і потоковий.

Непотоковий метод організації виробництва характеризується ознаками:

1) На робочих місцях обробляються, як правило, різні за конструкцією і технологією виготовлення деталі, оскільки випуск їх невеликий;

2) Технологічне устаткування розміщується за однотипними групами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій. Наприклад, групи токарних, фрезерних, свердлувальних, шліфувальних верстатів та ін.

3) Деталі переміщаються в процесі виготовлення складним маршрутом, що обумовлює великі перерви в обробці. Після кожної операції деталі, як правило, поступають у цехові проміжні комори до тих пір, поки звільниться робоче місце для виконання наступної операції.

Застосовується непотоковий метод переважно в одиничному і серійному виробництві, де обробляються окремі деталі або їх партії, що мають різні технологічні маршрути і характер обробки.

До непотокових методів відносяться: партіонний і одиничний.

Партіонний метод організації виробництва характеризується запуском у виробництво виробів і вузлів партіями певного розміру при стійкому їх чергуванні в часі.

Під одиничним методом організації виробництва розуміється виготовлення виробів і деталей невеликими партіями, що повторюються, або окремими зразками. Він характерний для дрібносерійного і дослідного виробництва, займає високу питому вагу в галузях важкого, транспортного, енергетичного машинобудування.

Особливостями одиничного методу організації виробництва є:

1) широка номенклатура виробів, що виготовляються, з великою питомою вагою нестандартних, оригінальних вузлів і різноманітних робіт, що виконуються на кожному робочому місці;

2) рідкісна повторюваність виготовлення однотипної продукції, неможливість закріплення операції за конкретним робочим місцем;

3) відсутність типізації процесів виготовлення виробів, різна послідовність виконуваних операцій, відсутність синхронності окремих операцій;

4) висока трудомісткість і тривалість циклу виготовлення виробів, комплексу окремих операцій;

5) висока питома вага ручних робіт;

6) переналадка устаткування і виникнення перерв у виробництві.

Кількість однотипних взаємозамінних верстатів визначається за формулою:

, (4.1)

де: Ni – кількість деталей, штук; ti – норма часу, хвилин; Феф – ефективний фонд часу, годин; Кв.н – коефіцієнт виконання норм вироблення; Пн -% обліку підготовчо-завершальних робіт, виконаних у робочий час.

Оскільки в непотоковому виробництві на одних і тих же робочих місцях обробляються різні деталі, дуже важливо визначити кількість однакових деталей, що обробляються безперервно на кожній операції, тобто партію деталей.

1. У одиничному і дрібносерійному виробництві при виготовленні деталей для разових замовлень і малих серій в якості партії деталей приймається кількість їх загальної потреби.

2. У серійному виробництві, коли деталі потрібні періодично або постійно, але їх обробкою устаткування повністю не завантажене, партія деталей визначається з урахуванням конкретних виробничих умов:

а) збільшення партії деталей сприяє зменшенню кількості переналадок устаткування, внаслідок чого поліпшується його використання і знижуються витрати на підготовчо-завершальні роботи (переналадку устаткування, отримання і здачу роботи), спрощується планування і облік виробництва;

б) зменшення партії деталей обумовлює зниження запасів деталей у НЗВ, зменшення виробничої і складської площі для їх зберігання.

Суперечливий вплив партії деталей на техніко-економічні показники роботи вимагає встановлення оптимальної її величини. Оптимальним є такий розмір партії, при якому загальні витрати з їх виготовлення будуть мінімальними, включаючи витрати, що стосуються НЗВ.

Процес виготовлення однієї деталі в серійному виробництві здійснюється не постійно, а у порядку черги з виготовленням інших деталей на цьому ж робочому місці. Тому обладнання необхідно переналагоджувати. Чим більше розмір партії, тим триваліше періоди між переналадками і менші перерви у роботі обладнання. Розмір партії розраховується за формулою:

, (4.2)

де tп.з. – підготовчо-заключний час на партію деталей, хвилин; tшт – штучний час, хвилин; Кп – коефіцієнт витрат часу на переналагодження устаткування (в залежності від складності устаткування складає від 0,03 до 0,1)

Для одного й того ж виробу розміри партії на різних стадіях виробництва повинні бути кратні або рівні. До того ж партія виробів на такій стадії не може бути менше партії на попередній стадії, тобто:

партія заготовок партія обробки

------------------------ = ціле число ----------------------- = ціле число

партія обробки партія зборки

Приклад: Кп = 0,05

№п/п	tшт	tп.з.	tп.з./tшт
			1,7
			1,5
			2,08 max

n = 42 деталі.

Розрахований розмір партії деталей надалі коректується з урахуванням зручності планування і організація виробництва. Партія повинна бути рівна або кратна місячній програмі випуску деталей, не менше змінного або хоч би напівзмінного вироблення робочого, повинне бути забезпечене місце для зберігання деталей.

Непотокове виробництво в організаційному відношенні є досить складним і не відповідає повною мірою принципам раціональної організації виробничого процесу. У міру концентрації однорідного виробництва і підвищення його масовості створюються передумови для переходу до ефективніших потокових методів виробництва.