 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Принципи раціональної організації виробничого процесу
|
|
Усі виробничі процеси повинні раціонально поєднуватися в часі та в просторі. Для кожного підприємства характерні свої особливості такого поєднання. Разом з тим можна виділити загальні принципи раціональної організації виробничого процесу, до яких відносяться: спеціалізація, диференціація, паралельність, пропорційність, безперервність, ритмічність, прямоточність, автоматичність, гнучкість.
Диференціація припускає розділення виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи прийоми. Необхідно мати на увазі, що ручні операції не можна піддавати надмірній диференціації, оскільки це підвищує стомлюваність робочих за рахунок монотонності та високої інтенсивності їх праці. Крім того, велика кількість операцій призводить до зайвих витрат на установку, закріплення деталей, зняття їх з робочого місця, переміщення знарядь праці та тому подібне
При використанні сучасного високопродуктивного устаткування (верстатів з ЧПУ, оброблювальних центрів та ін.) операції стають складними. У єдиному комплексі вирішуються завдання обробки, збірки, транспортування деталей, видалення відходів. Таким чином, тут принцип диференціації переходить у принцип концентрації операцій та інтеграції виробничих процесів. Існують гнучкі виробничі системи з повного технологічного циклу, на яких деталі або вироби обробляються без участі людини з 100%-вою готовністю для складання. Диференціація виробничого процесу є обов'язковою і найважливішою умовою спеціалізації.
Спеціалізація припускає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, здійснюваних у кожному виробничому підрозділі, а також скорочення номенклатури вироблюваної в них продукції. В результаті спеціалізації за кожним виробничим підрозділом (цех, ділянка, робоче місце) закріплюється обмежена номенклатура продукції або виконання технологічно однорідних операцій.
Внутрішньозаводська спеціалізація підвищує ступінь однорідності виробництва на робочих місцях, спрощує його організацію і створює умови для механізації і автоматизації праці.
Підвищенню рівня внутрішньовиробничої спеціалізації сприяє стандартизація і уніфікація деталей і вузлів, а також типізація технологічних процесів. Це дозволяє зменшити номенклатуру деталей і вузлів, скоротити різноманітність технологічних методів їх виготовлення, збільшити масштаби випуску однойменної продукції, підвищити ефективність виробництва.
Для оцінки рівня розвитку внутрішньозаводської спеціалізації використовується коефіцієнт закріплення операцій, що відображає середню кількість детале-операцій, що виконуються на одному місці.
Паралельність передбачає поєднання в часі виконання різних стадій (операцій) виробничого процесу з виготовлення одного і того ж виробу. Збільшення паралельності призводить до скорочення тривалості виробничого циклу виробництва продукції. Даний принцип має особливо важливе значення при виготовленні складних виробів, що збираються з багатьох деталей і вузлів, послідовне виготовлення яких зайняло б забагато часу. Рівень паралельності виробничого процесу визначається коефіцієнтом паралельності, який розраховується за формулою:
, (3.1)
де: Тп – витрати часу на виготовлення продукції при паралельному поєднанні операцій;
Тц – фактичні витрати часу на той же процес.
Пропорційність полягає в досягненні рівної пропускної спроможності всіх виробничих підрозділів, технологічно зв'язаних між собою. Наприклад, заготовче, оброблювальне виробництва повинні мати рівну виробничу потужність; потужності допоміжних і обслуговуючих цехів і господарств повинні відповідати потужності основного виробництва. Дотримання даного принципу забезпечує безперебійний хід виробництва, якнайповніше використання виробничої потужності, виключення виникнення «вузьких» місць у виробництві. Для оцінювання рівня пропорційності між двома технологічно зв'язаними виробничими підрозділами використовується коефіцієнт зв'язаності:
, (3.2)
де: М1 і М2 – потужності підрозділів, між якими визначається зв'язаність у прийнятих одиницях вимірювання; Ру – питомі витрати продукції першого підрозділу на одиницю продукції другого підрозділу.
Принцип безперервності припускає скорочення до можливого мінімуму перерв у процесі виробництва продукції. Повністю цей принцип реалізується на підприємствах хімічної, харчової, металургійної промисловості, на безперервних потокових лініях, роторно-конвеєрних лініях.
Безперервність є одним з найважливіших умов скорочення термінів виготовлення продукції і підвищення рівня використання виробничої потужності. Ступінь безперервності вимірюється коефіцієнтом безперервності, який розраховується за формулою:
, (3.3)
де: П – час перерв; Тц – тривалість виробничого циклу виготовлення продукції.
Ритмічність полягає в забезпеченні випуску в рівні проміжки часу рівного або рівномірно наростаючого обсягу продукції на всіх стадіях і операціях. Ритмічність забезпечується високою технологічною дисципліною, раціональною організацією і обслуговуванням робочих місць, надійною роботою устаткування, і регулювання виробництва.
Ритмічність виробництва дозволяє найповніше використовувати виробничу потужність підприємства, забезпечити заданий рівень якості продукції і знижувати її собівартість.
, (3.4)
Прямоточність полягає в забезпеченні найкоротшого шляху руху деталей і складальних одиниць У процесі виробництва продукції. При цьому повинні бути виключені поворотні рухи предметів праці. Прямоточність досягається раціональним розташуванням будівель і споруд на території підприємства, а також розташуванням устаткування і робочих місць за ходом технологічного процесу. Найповніше прямоточність досягається при організації потокового виробництва.
Прямоточний рух предметів праці забезпечує скорочення тривалості виробничого циклу, скорочення потреби в оборотних коштах і, як наслідок, поліпшення більшості техніко-економічних показників діяльності підприємства.
Ступінь прямоточності вимірюється однойменним коефіцієнтом, який розраховується за такою формулою:
, (3.5)
де: Ттр – тривалість операцій з внутрішньозаводського транспортування виробу.
Автоматичність припускає максимальну автоматизацію всіх операцій, часткових процесів і виробничого процесу в цілому. Ступінь автоматизації визначається співвідношенням трудомісткості робіт, що виконуються автоматизованим способом, до загальної трудомісткості робіт. Даний коефіцієнт може розраховуватися як у цілому по підприємству, так і по кожному підрозділу окремо.
Гнучкість полягає в мобільності виробництва, тобто в можливості його швидкої перебудови на випуск нової продукції, тобто легка, без особливих зусиль зміна того або іншого стану виробничої системи. Якнайповніший розвиток цей принцип отримав в умовах автоматизованого виробництва, де використовуються верстати з ЧПУ, оброблювальні центри, автоматичні лінії, робото технічні комплекси і, нарешті, гнучкі виробничі системи.
Дата публикования: 2014-11-26; Прочитано: 2130 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
