Шляхи вдосконалення виробничої структури підприємства

Ефективність виробництва в значній мірі залежить від раціональності вживаних загальної і виробничої структур. Удосконалення виробничої структури створює умови для інтенсифікації виробництва, ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення якості продукції.

Технічний прогрес, розвиток спеціалізації і кооперації підприємств можуть зажадати створення нових цехів, перепланування площ, зміни виробничої потужності і так далі. Крім того, на ряді підприємств створилася необґрунтована кількість дрібних цехів, ділянок з низьким рівнем техніки з виробництва різних видів напівфабрикатів і послуг. У всіх цих випадках виробнича структура підприємств повинна бути переглянута з погляду сучасних вимог.

Питання вибору і поліпшення виробничої структури виникають при будівництві нових, реконструкції або розширенні підприємств, що діють, зміні профілю їх виробництва, переході на випуск нової продукції. У цих випадках удосконалення виробничої структури ведеться за наступними основними напрямами:

1. Оптимізація розмірів підприємства. Оптимальний розмір – це такий розмір підприємства, який при даному рівні розвитку техніки і конкретних умовах місцезнаходження і зовнішнього середовища, забезпечує виробництво і збут продукції з мінімальними витратами.

На розмір підприємства впливають як внутрішньовиробничі, так і зовнішні чинники.

Внутрішньовиробничі чинники визначають технічні та організаційні умови роботи підприємства і сприяють зміцненню підприємства і зростанню його ефективності. До них відносяться характер вживаної техніки (її продуктивність, потужність), прогресивність технологічного процесу, зв'язаність виробництва, методи організації виробничого процесу.

Внутрішньовиробничі чинники обумовлюють мінімальний і максимальний розмір підприємства, який забезпечує можливість якнайповнішого застосування сучасної техніки. Якщо розмір не дозволяє цього зробити, значить, він нижче мінімально допустимого і будівництво підприємства не доцільне.

2. Поглиблення спеціалізації основного виробництва. Ступінь досконалості виробничої структури значною мірою залежить від вибору форми спеціалізації виробничих підрозділів. Ці форми повинні відповідати типу і масштабу виробництва і бути єдиними для однакових виробничих умов.

На виробничу структуру підприємства позитивно впливає широкий розвиток агрегатної, подетальної і технологічної спеціалізації, які створюють передумови для переходу від технологічної структури до предметної. Типовим прикладом можуть служити предметні та подетально-спеціалізовані заводи з виробництва окремих деталей машин (ресорні, підшипникові).

3. Централізація допоміжних і обслуговуючих служб підприємства. Централізація допоміжного і обслуговуючого виробництва, заснована на концентрації однорідних робіт, дозволяє, з одного боку, підвищити рівень механізації цих робіт і тим самим значно збільшити продуктивність праці, з іншої – спростити виробничу структуру шляхом скорочення зайвих і паралельно діючих виробничих підрозділів.

4. Відособлення окремих видів технічного обслуговування виробництва і формування їх у самостійні підприємства. Значну питому вагу в структурі більшості промислових підприємств займають допоміжні цехи і обслуговуючі господарства. Наочне уявлення про це дає співвідношення між основними і допоміжними робочими. Так, на багатьох підприємствах металургійної промисловості кількість допоміжних робочих складає приблизно 55-60% від загальної чисельності робочих, на підприємствах машинобудування і металообробки – 50-55% і харчовий – 40-45% відповідно.

Відділення від підприємств непрофільних виробництв, не зачіпаючи основного технологічного процесу, є одним з напрямів розукрупнення підприємств і вдосконалення їх виробничої структури. В умовах переходу на ринкові відносини склалася тенденція створення малих підприємств на базі допоміжних господарств великих машинобудівних підприємств.

5. Спрощення виробничої структури за рахунок ліквідації зайвих ланок і переходу до безцехової структури.

6. Перехід від комплексної до спеціалізованої структури на основі розвитку галузевої і міжгалузевої спеціалізації і кооперації.

ТЕМА 3. Виробничий процес і основи його раціональної організації