Сутність організації розслідування

Діяльність по розкриттю і розслідуванню злочинів по­требує чіткої організації. Організація роз­слідування передбачає певні рівні діяльності по розкрит­тю, розслідуванню та запобіганню злочинів. Зазначимо основні з них.

1) Вищий рівень — система заходів, яка забезпечує ефектив­ність функціонування елементів системи і досягнення відповідної мети. Організація розслідування виступає як спе­цифічна форма діяльності усіх компетентних органів дер­жави, тобто органів дізнання і досудового слідства усіх ві­домств;

2) Управлінський рівень — управління певним видом діяльно­сті. Це комплекс заходів, що забезпечують оптимальну структуру органів розслідування, необхідний рівень управ­ління ними, ефективність їх діяльності, вдосконалення за­собів та методів. Організація розслідування у цьому разі виступає як основна функція слідчого апарату одного ві­
домства;

3) Методичний рівень — організація розслідування конкрет­ного злочину. Це комплекс заходів щодо створення оптимальних умов для визначення і застосування найбільш ефективних і доцільних криміналістичних рекомендацій;

4) Тактичний рівень — організація проведення окремої слід­чої дії або організаційно-технічного заходу.

Організація розслідування, як певний процес означає:

- своєчасну розробку узгодженого плану заходів правоохоронних органів;
- налагодження належної взаємодії у процесі розслідування між слідчим, оперативними працівниками, фахівцями;

- забезпечення кваліфікованого керівництва слідчо-оперативною групою чи бригадою;

- проведення регулярних оперативних нарад;

- налагодження систематичного обміну інформацією та звітністю про результати роботи слідчої групи і кожно­го слідчого;

- забезпечення необхідних умов праці;

- забезпечення своєчасної розробки і виконання пла­нів розслідування по кожній кримінальній справі;

- здійснення інших організаційних заходів для ус­пішного розкриття і розслідування злочинів.1

Таким чином, рішення організаційних питань, що виникають у процесі розслідування злочинів, являє собою один з найважливіших напрямків слідчої діяльності. У його зміст входять: визначення організаційно-управлінської форми розслідування, оптимальної для конкретної ситуації, що склалася по кримінальній справі; розподіл обов'язків між учасниками розслідування; забезпечення взаємодії й обміну інформацією. Першочерговими являються рішення, спрямовані на створення організаційно-управлінської структури розслідування, що забезпечує ефективне досягнення кінцевих та проміжних цілей. Основними формами цієї структури є:

1) одноособове розслідування злочинів;

2)бригадний метод розслідування, що забезпечує досягнення основних цілей у випадках великої складності і трудомісткості кримінальних справ (значна кількість епізодів і обвинувачених, великий обсяг роботи, необхідність паралельного виконання багатьох слідчих дій і т.ін.);

3) провадження розслідування слідчо-оперативними групами по найбільш складним для розкриття тяжким злочинам. Створення слідчо-оперативних груп доцільно в ситуаціях, що вимагають багатьох розшукових та пошукових дій по виявленню джерел і носіїв інформації, обвинувачених, які ухиляються від слідства, викрадених цінностей, встановленню даних про особистість злочинця, виявленню нових епізодів суспільно небезпечних діянь.

До числа найважливіших організаційних заходів відноситься використання допомоги експертів і фахівців. Так, при розслідуванні кримінальних справ про розкрадання, хабарництво, завуальованих економічних злочинах першорядного значення набувають: інвентаризації, ревізії і різні контрольні й аудиторські перевірки, підготовка і проведення судово-бухгалтерських, будівельних, товарознавчих і інших експертиз. При розкритті вбивств, зґвалтувань, розбійних нападів, грабежів і крадіжок велику роль відіграють трасологічні, дактилоскопічні, судово-медичні, біологічні, балістичні дослідження, експертиза мікрочасток і т.ін. Організаційні рішення, у тому числі і по структурі розслідування, повинні бути не тільки правильними за їх змістом, але і своєчасними за розробкою, прийняттю, призначенню компетентних виконавців і реалізації.

Виникненню складних слідчих ситуацій нерідко сприяють численні організаційно-управлінські труднощі. До них найчастіше відносяться такі негативні фактори, як значний дефіцит часу, велика трудомісткість деяких процесуальних дій, відсутність раціональної послідовності в їхньому проведенні, нерівномірність у навантаженні слідчих, необхідність виконання великої за обсягом роботи у стислі терміни, низький рівень взаємодії учасників розслідування й ін.

Отже, важливим методом подолання управлінських і організаційних труднощів є створення чіткої системи взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими підрозділами, органами дізнання, а також з експертами, фахівцями, засобами масової інформації, громадськістю.

Планування розслідування.

Поняття та принципи планування.

Основним методом організаційно-управлінської діяльності по кримінальних справах є планування розслідування. Поняття організації і планування розслідування хоча і тісно пов'язані одне з одним, але не є тотожніми і потребують розмежування. Перше з них за своїм обсягом значно ширше другого поняття, оскільки поряд із плануванням у його зміст входять й інші перераховані раніше функції слідчого. Тому організацію розслідування можна визначити як діяльність по створенню оптимальної функціонально-управлінської структури й упорядкуванню системи взаємодії учасників цього процесу, а також матеріальному забезпеченню їхньої роботи.

Постановка окремих завдань, зміст питань, які під­лягають з'ясуванню, проведення слідчих дій, черговість і час їх виконання визначаються слідчим і повинні являти чітку, оптимальну систему, що забезпечує швидкість, всебічність і об'єктивність дослідження обставин справи.

Таким чином, розслідування злочинів вимагає високої організації слідчої роботи, у здійсненні якої великого значення набу­ває планування розслідування.

Під плануванням розслідування розуміють визначен­ня шляхів розкриття та розслідування злочинів, окреслення обставин, які підлягають з'ясуванню, а також встановлення найдоціль­ніших строків проведення необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Будучи основним організаційним методом розслідування, планування виконує свої функції по формуванню оптимальних способів досягнення запланованих цілей за допомогою раціонального розподілу наявних сил, засобів, часу, залучення в разі потреби додаткових ресурсів. Планування надає слідству цілеспрямованого харак­теру, забезпечує виконання вимог законності при розслідуванні, а також ефективне використання наявних прийомів і засобів розслідування.

Результатом процесу планування являється план розслідування, який дозволяє на кожному етапі слідства відповісти на питання про те, що, як і коли найдоцільніше з'ясувати для розкриття злочину.

Значення планування розслідування визначається ва­жливістю завдань, які можуть бути вирішені з його допо­могою. До завдань планування розслідування належать:

1) визначення шляхів розкриття та розслідування злочину;

2) забезпечення об'єктивності, повноти та всебічності розслідування;

3) своєчасне застосування науково-технічних і тактич­них прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожної справи;

4) забезпечення найбільш ефективного поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій при розслідуванні;

5) сприяння економії сил і засобів слідчого апарату, швидкості розслідування.

Для того, щоб бути оптимальною та відповідати вимогам законності, уся діяльність по плануванню розслідування повинна відповідати певним принципам. До числа таких принципів відносяться:

1) індивідуальність планування - означає обов'язковість врахування особливостей даної кримінальної справи. Кожен злочин як конкретна, одиночна подія, має не тільки певні спільні з іншими злочинами ознаки і риси, а й сукупність індивідуальних, властивих тільки даному злочину, особливостей. Таким чином, принцип індивідуальностіпідкреслює необхідність всебічного обліку цих ознак і рис, що має значення для вибору найдоцільнішої системи науково-технічних і тактичних прийомів розслідування злочину.

Необхідність планування розслідування конкретної справи, що відбиває її специфіку, не виключає, а навпа­ки, передбачає знання і творче застосування загальних положень криміналістики, особливо рекомендацій мето­дики розслідування певного виду злочину. Останні, від­творюючи найтиповіші і найістотніші дії при розслідуванні крадіжок, вбивств, розбоїв тощо, допомагають при пла­нуванні роботи по конкретній справі.

2) динамічність планування - відображає обов'язковість врахування постійного розвитку слідчих ситуацій, своєчасне внесення змін і доповнень у план. У принципі динамічности виявляється необхідність пошуку і дослідження нової информації, негайного обліку всіх змін, особливо в конфліктних ситуаціях. Плануючи проведення допиту певного свідка, обшуку чи інших дій, слідчий сподівається одержати ті чи інші докази. Однак, мож­ливості точного передбачення результатів слідчих дій обмежені об'єктивним характером розслідування як про­цесу пошуків доказів і їх джерел, як процесу, що йде в цілому від ймовірності до достовірності. Тому в розслі­дуванні виникає необхідність проведення нових, раніше не передбачених слідчих дій для з'ясування питань, що виникли, й уточнення одержаних фактичних даних.1

Отже, план не можна розглядати як нерухому схему - це гнучка програма роботи. Однак гнучкість планування і необхідність швидкого внесення змін у план не означає недооцінки глибокого аналізу вихідних даних, творчого підходу до виконання спочатку намічених дій, якщо вони не суперечать слідчій ситуації. Одержані слідчим докази оцінюються і співставляються з наявними, план допов­нюється і уточнюється під час всього розслідування, тому планування здійснюється відповідно до принципу динамічності.

3) конкретність планування - забезпечує складання де­тальних і чітких планів. У плані не повинно бути декларативних пунктів. Цілі і задачі розслідування, шляхи і засоби їхнього ефективного досягнення формулюються конкретно і лаконічно, для того щоб бути максимально зрозумілими і зручними для оперативного виконання. У той же час деталізація плану - важлива риса принципу конкретності - повинна бути раціональною і не переростати в накопичення непотрібних незначних моментів, що заважають у роботі. Так, немає необхідності відображати в плані очевидні трудові операції, обумовлені навичками, професійними знаннями слідчого, моральними вимогами і т.ін.;

4) принцип реальності- означає тісний зв'язок побудови вер­сій, можливість їхньої ефективної перевірки шляхом виведення логічних висновків і їхнього зіставлення з доказами. Вимога реальності передбачає також ретельний і всебічний аналіз наявних можливостей, що дозволять ефективно виконувати заплановані дії і заходи у встановлений термін шляхом макси
мального використання ресурсів, що знаходяться у розпорядженні слідчого.

5) системність планування означає координацію усіх запланованих дій і заходів, у тому числі і резервних варіантів так­тичної поведінки, їхню загальну спрямованість на досягнення мети і проміжних задач розслідування, погодженість усіх розділів і пунктів плану. Тобто, планування передбачає визначення системи певних дій і заходів.

У криміналістичній літературі згадуються і такі принципи планування, як повнота, обґрунтованість, своєчасність, відповідність форми і змісту. Але ці сторони планування і плану розслідування не мають самостійного значення і є окремими рисами перерахованих принципів.

2.2. Етапи процесу планування та елементи плану розслідування.

Єдиний за своїми принципами, цілями та методами процес планування розслідування в залежності від характеру організаційних і тактичних задач може мати чотири основних рівні:

а) складання планів окремої слідчої дії (допиту, обшуку, освідування і т.ін.);

б) формування плану тактичної операції (затримання злочинців, встановлення особистості вбитого, виявлення зв’язків підозрюваного тощо);

в) планування на окремому етапі розслідування(початковому,наступному,заключному);

г) планування всього процесу розслідування по кримінальній справі.

Кожний з перерахованих рівнів планування має як загальні, так і специфічні риси. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (у цілому) або по одному з його етапів (мається на увазі початковий чи наступний етапи, оскільки заключний етап розслідування має спрощену структуру планування).

Розглянемо найбільш повний варіант внутрішньої структури процесу планування.

Перший етап планування заключається у визначенні безпосередніх цілей розслідування і виділенні переліку проміжних цілей. Для цього виведені раніше з версій логічні висновки поділяються на більш дрібні і конкретні, і набувають зручну для планів форму питань чи обставин, що підлягають безпосередній перевірці.

Другий етап – його сутність полягає у виділенні загальноверсійних питань і обставин, тобто тих логічних висновків, що повторюються при їхньому виведенні з різних версій, а тому, щоб уникнути дублювання, їх необхідно виділити в самостійний розділ плану. У зміст цього розділу входить і виявлення так званих позаверсійних обставин, які, не будучи логічними наслідками версій, підлягають обов'язковому встановленню. Наприклад, встановлення здатності свідків адекватно сприймати різні явища і події, уточнення віку підозрюваних чи потерпілих, визначення осудності обвинуваченого, витребування характеристик, довідок про склад родини тощо.

Третій етап передбачає конкретний облік всіх засобів, які знаходяться у розпорядженні слідчого, і їхньому співставленні із задачами, визначеними на попередніх етапах. Слідчий оцінює матеріально-технічні, інформаційні, тимчасові й інші ресурси з урахуванням можливостей їхнього використання. У випадку недостатності ресурсів він залучає додаткові сили засоби чи порушує питання про передачу частини справ, які знаходяться у його провадженні, іншим слідчим, чи прибігає до значної інтенсифікації діяльності, чи змушений обрати небажаний варіант, пов’язаний із продовженням терміну досудового слідства.

Четвертий етап полягає у розробці варіантів (у тому числі резервних) здійснення процесуальних,оперативно-розшукових та інших дій і аналізі можливих результатів. На цьому етапі планування слідчий здійснює остаточний вибір і приймає рішення. Розробляючи ці рішення, він повинен використовувати усю наявну в нього інформацію, професійний досвід і знання для того, щоб заплановані ним дії і заходи були найбільш ефективними.

П'ятий етап планування заключається у визначенні, по-перше, термінів виконання намічених дій і, по-друге, безпосередніх виконавців. Саме тут слідчий приймає остаточне рішення про організаційно-управлінську структуру розслідування і форми взаємодії (слідчо-оперативна група, слідча бригада, тимчасове «підключення» слідчих і оперативних працівників для надання допомоги, виконання ними окремих доручень і оперативно-розшукових завдань і т.ін.).

Успішна реалізація усіх запланованих дій і заходів багато в чому залежить від визначення їхньої оптимальної черговості. При цьому перевага віддається наступним заходам:

а) несвоєчасне проведення яких може призвести до втрати
доказів, неможливості виявлення носіїв інформації, ускладненню встановлення підозрюваних і їх затримання;

б) загальним для перевірки всіх чи декількох версій (епізодів);

в) без здійснення яких подальша реалізація плану стано­
виться скрутною чи навіть неможливою, оскільки вони виступають інформаційною, організаційною чи тактичною базою для проведення наступних дій, у тому числі виконуємих іншими­ особами (доручення слідчого, розшукові, оперативні, ревізійно-перевірочні завдання і т.ін.);

г) найбільш трудомістські і тривалі за здійсненням (будівельні, бухгалтерські експертизи, документальні ревізії, судово-біологічні дослідження і тощо) для того, щоб слідчий міг паралельно здійснювати й інші дії.

Шостий етап полягає в об'єднанні окремих планів, розроблених за кожною версією (епізодом), а також планів проведення загальноверсійних заходів у єдиний план розслідування по справі.1

Планування на заключному етапі носить спрощений характер, оскільки розслідування здобуває неверсійного характеру і здійснюється в одному напрямку. Основний зміст планування на кінцевому етапі заключається у формуванні організаційних рішень по розподілу часу і засобів, встановленню оптимального порядку проведення обов'язкових процесуальних дій. У плані розслідування значне місце займають встановлення раціональної послідовності у проведенні передбачених процесуальним законом дій.

Процес планування тактичної операції включає:

а) визначення її безпосередньої мети;

б) встановлення і конкретизацію ресурсів, що знаходяться у разпорядженні слідчого, і співставлення їх з безпосередніми цілями;

в) розробку варіантів проведення слідчих, организаційно-­підготовчих, оперативно-розшукових та інших дій;

г) визначення безпосередніх виконавців і термінів виконання.

Планування окремої слідчої дії складається з трьох стадій:

1) визначення безпосередньої мети даної дії;

2) встановлення і конкретизація ресурсів і можливостей, головним чином інформаційних, тактичних і психологічних, які маються у розпорядженні слідчого;

3) безпосередня розробка організаційно-тактичного змісту слідчої дії, психологічних прийомів, визначення умов і часу їхньої реалізації, оцінка
можливих результатів.

Кінцевий підсумок усього процесу планування — готовий (сформований) план розслідування.

Основними елементами сформованого плану розслідування є:

1) безпосередні цілі, тобто логічні висновки, виведені з прийнятих до перевірки версій чи конкретизовані у вигляді де­тальних питань, а також позаверсійні обставини, які підлягають встановленню;

2) ресурси, які знаходяться у розпорядженні слідчого. Це насамперед виконавці- працівники слідства, дізнання, експерти, спеціалісти, громадскість. Сюди ж варто віднести ма­теріальні засоби- транспорт, зв'язок, криміналістичну й іншу техніку;

3) слідчі, оперативно-розшукові, организаційно-підготовчі, інші дії та заходи. При плануванні враховують можливість найбільш оптимального сполучення названих дій і заходів, їх комплексне чи відокремлене, послідовне чи паралельне виконання;

4) тактичні прийоми, які складають зміст зазначених вище процесуальних і непроцесуальних дій. Чим більш загальний характер приймає планування, тим менш «питома вага» тактичних аспектів у порівнянні з організаційними. І,навпаки, при найбільш розгорнутому варіанті планування (складання плану окремої слідчої дії) розробка тактичних рішень грає значно велику роль, займаючи значне місце в структурі
плану;

5)терміни проведення запланованих дій. Хоча при традиційній формі плану звичайно не відображається їх тривалість, однак слідчий повинен враховувати цю обставину для того, щоб уникнути збігу (накладення) у часі декількох заходів, доручених тому самому виконавцю. Терміни повинні визначатися з урахуванням складності і трудомісткості майбутньої роботи, особистих якостей виконавця, можливої протидії й інших факторів;

6)результати виконання плану і його коректування. Коректування плану відокремлене від процесу планування стадією практичної реалізації передбачених дій і заходів. Аналізуючи досягнуті результати, сприятливий чи несприятливий розвиток ситуації слідчий (керівник розслідування) може замінити виконавців, змінити їхню чисельність, внести корективи до складу, послідовність, зміст дій, терміни їхнього проведення й ін.

Техніка планування розслідування.

Іноді планування розслідування може бути мисленим. До мисленого плану слідчий прибігає звичайно на самому початку розслідування при виконанні таких першочергових слідчих дій, як огляд місця події і комплекс зв'язаних з ним заходів (огляд навколишньої місцевості, подвірно-по-квартирный обхід, перекриття можливих шляхів втечі злочинця, його переслідування по «гарячих слідах» тощо). У цій ситуації у слідчого не тільки немає вихідних даних для складання, але і часу для формування розгорнутого плану. Проте, ґрунтуючись на висунутих версіях, як правило, типових, він мислено складає спрощений план розслідування, оскільки типова ситуація цілком допускає можливість і типового (стандартного) планування.

Після виконання невідкладних у тактико-криміналістичному відношенні заходів і одержання вихідних даних виникає так звана ситуація інформаційної різноманітності, що вимагає більш детального і систематизованого планування. У зв'язку з цим слідчий складає письмовий план розслідування.

Техніка складання письмового плану зводиться до коротких записів за визначеною формою. Слідча прак­тика і криміналістична лі­тература вказують на можливість використання різних форм плану, але в ньому мають бути зазна­чені обставини і питання, що підлягають з'ясуванню, слідчі дії, терміни їх проведення.

Розглянемо найбільш детально можливі варіанти складання плану.

Структуру табличного плану розслідування, що є найбільш розповсюдженою формою, доцільно диференціювати на два розділи — загальноверсійний та версійний (эпізодний), останній у свою чергу складається з окремих підрозділів відповідно кількості перевіряємих версій (епізодів). Таблична форма плану з деякими змінами може бути використана при плануванні на будь-якому рівні незалежно від версійного чи эпізодного характеру розслідування (табл. 1).

Таблиця 1.

План розслідування

по кримінальній справі №-------------------------

за обвинуваченням----------------------------------

за ст. ------ КК України.

Короткий зміст справи------------