Об’єкти криміналістичного обліку, особливості ведення окремих видів обліків

Об’єкти, які підлягають кримінальній реєстрації та кримінальному обліку:

· Невідомі злочинці, які переховуються від суду та слідства, від відбування покарання;

· Обвинуваченні, що були заарештовані;

· Особи, затриманні за бродяжництво, жебракування;

· Особи, які вчинили злочин, але звільненні у зв’язку з вживанням громадського впливу або через обставини, що змінились;

· Засудженні особи;

· Особи, які пропали безвісті;

· Хворі, які перебувають у лікувальних установах, будинках пристарілих, дитячих будинках і через свій стан не можуть повідомити персонографічні дані;

· Невпізнанні трупи осіб, які загинули внаслідок злочинів, нещасних випадків;

· Крадена, втрачена, вилучена та добровільно здана зброя;

· Кулі, гільзи, патрони із слідами зброї, виявлені на місці події, нерозкритого злочину;

· Викрадені та загублені, а також вилучені у затриманих речі;

· Номерні речі та вироби, пов’язані із злочинами;

· Автотранспортні засоби, належність яких не встановлена;

· Підроблені документи, виготовлені поліграфічним способом;

· Підроблені грошові знаки(паперові гроші);

· Паспорти - викрадені, втрачені, такі, що належать злочинцям, а також бланки викрадених паспортів;

· Зразки почерків осіб, які займаються підробленням лікарських рецептів, головним чином на наркотичні та подібні їм речовини;

· Пригульна худоба, викрадена і така, що розшукується;

· Сліди пальців рук з місць нерозкритих злочинів (в картотеці зберігають фотознімки слідів);

· Сліди знарядь злому та інструментів з місць нерозкритих злочинів (зберігаються як сліди, так і їх копії);

· Факти розкрадання вантажів на залізничному транспорті;

· Способи вчинення злочинів, які залишилися нерозкритими.

Із впровадженням у практику кримінальної реєстрації ЕОМ та розмножувальної техніки змінилися форми зберігання й концентрації інформації. Картки, тобто паперові носії, поступово змінилися магнітними носіями (стрічки, диски, дискети тощо). У 1985 році в органах МВС почав формуватися єдиний банк даних - АБД (автоматизований банк даних), в якому зосереджується вся інформація щодо зазначених вище об’єктів. Єдиний банк даних має два рівні: АБД-центр й АБД-область. Збирання інформації для АБД здійснюються за допомогою єдиних карток збору інформації за всіма рівнями.

В обліках, що ведуться в органах внутрішніх справ, реєструють: звинувачених, затриманих, засуджених, осіб, які відбувають покарання, та злочинців, які зникли з місця події і переховуються. Майже кожний вид обліку, крім останнього, містить повні соціально-демографічні та анатомо-фізіологічні дані, а також інформацію щодо події злочину, способу та засобів його вчинення; дані про покарання та місце його виконання, а також інші відомості стосовно злочинця і злочину. Конкретно види інформації, які містяться в обліках і автоматизованому банку даних, зазначені в картках збирання інформації та картках конкретного виду обліку.

Відомості щодо злочинця, який зник з місця події і переховується, в картках обліку і автоматизованому банку даних (АБД) обмежені - здобуті з матеріальних слідів, виявлених на місці події, та відомостей очевидців (потерпілого, свідка).

Звинувачені, засуджені та затримані злочинці підлягають алфавітному та датилоскопічному обліку, а злочинці, які зникли з місця події і переховуються, реєструються за способом вчинення злочину, прикметами зовнішності та іншими ознаками, відображеними в матеріальних та ідеальних слідах.

Алфавітний облік злочинців має давню історію і досить простий. Суть його зводиться до заповнення алфавітної картки зі слів особи, що реєструється, або за матеріалами справи. До алфавітної картки заносять такі відомості: персонографічні, демографічні дані, наявність судимості, амністії, місце відбування покарання, час затримання, судимості, період відбуття покарання тощо.

До картки заносять дактилоскопічну формулу, яка служить кодом на звернення в дактилоскопічну картотеку. Знизу на картці розміщують фарбований відбиток вказівного пальця правої руки. Картки в картотеці складають за прізвищами, в алфавітному порядку. Через це і картотека, і обліки звуться алфавітними або прізвищними. Дактилоскопічному обліку підлягають особи, що були заарештовані, засуджені до позбавлення волі, а також затриманні за бродяжництво та жебракування. Дактилоскопічний облік зводиться до наступного: на спеціальному бланку - дактилокарті - розміщують зафарбовані десять відбитків пальців правої та лівої рук у певному порядку. Потім виводять дактилоскопічну формулу -- її головну та додаткові частини.

Існує декілька видів дактилоскопічного обліку. Якщо для обліку відбирають всі десять відбитків пальців, то облік зветься десятипальцевим. В ньому розкладка (систематизація карток) проводиться за дактилоскопічною формулою, яка служить спеціальним кодом.

Дактилоскопічний облік, в якому використовуються тільки п’ять відбитків пальців, називається п’ятипальцевим. Систематизація карток у картотеці ведеться спочатку згідно з належністю відбитків до правої та лівої руки, а всередині кожної групи – за спеціальною формулою.

Якщо систематизація карток здійснюється за одним відбитком пальця, то картотеку звуть однопальцевою.

Існують також картотеки слідів поверхонь долонь, однак в МВС України вони не ведуться. Можливі картотеки відбитків окремих частин обличчя – губів, кінчика носа, вушної раковини, лоба.

Дактилоскопічна формула має дві частини: головну та додаткову. Головна частина формули дозволяє класифікувати картки за наявністюзавиткових узорів. Для виведення головної частини формули всі десять пальців поділяють п’ять груп за їх розташуванням на картці і кожній групі привласнюють умовні позначки: 16, 8, 4, 2, 1. Потім значення завитків на парних пальцях записують у чисельник, а не парних – у знаменник. Числа в знаменнику та чисельнику сумують і одержують формулу у вигляді дробу, наприклад, 17/15 (це – не дріб у його математичному розумінні, тому його перетворення робити не можна).

На пальцях існують три типи узорів: дуги, петлі та завитки. У головній частині формули використовуються тільки завиткові узори, у додатковій – всі типи узорів. Для виведення додаткової частини формули всім типам узорів надають особливу ідентифікацію залежно від їх будови та розташування дельт і ніжок петель. Зокрема, дуги позначаються цифрою «1»; петлі -- цифрами «2», «3», «4», «5», «6»; завитки – «7», «8», «9», а відсутність пальця на руці або неможливість визначити тип узору – цифрою «0». Потім умовні цифрові позначки пальців правої руки заносять у чисельник, а лівої -- у знаменник приблизно таким чином 74851

67823 (будь-які перетворення ряду чисел робити не можна); вперед виноситься значення головної формули; одержуємо повну дактилоскопічну формулу: 274851.

Якщо на всіх пальцях немає жодного завиткового узору, то головної формули додають по 1. Це правило зберігається і за інших значень головної формули.

Дактилоскопічна картотека слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів централізована, вона – однопальцева. Систематизація карток здійснюється за спеціальною формулою або цифрами-кодами на картках, на яких наклеєно відбиток. Для пошуку використовують технічні системи, в тому числі й ЕОМ. Картотека формується таким чином: виявлений на місці події слід (один або кілька) фотографують у натуральну величину і друкують знімки (у чотирьох примірниках). Один знімок заносять у місцеву картотеку, а інші направляють до області (ЕКВ) та центру (КЦ МВС України).

Дактилоскопічна картотека осіб, поставлених міліцією на облік, формується на основі положення про адміністративний нагляд за особами, які звільнились із місць ув’язнення. Такі особи дактилоскопуються та фотографуються. Картки вливають у місцеву картотеку РВ (МВ) внутрішніх справ та області, а фотознімки наклеюють в альбоми, які зберігаються в РВ (МВ) внутрішніх справ, лінійних відділах міліції на залізничному транспорті. Картки систематизують звичайним способом – за формулою або прізвищем.

Облік осіб, що пропали безвісти, централізований і побудований на використанні ознак зовнішності та огляду. Картка на особу, що пропала безвісті, включає персонографічні, соціально-побутові та виробничі відомості, які слідчий одержує із заяви родичів і близьких, а також за місцем роботи такої особи. Фотознімки (якщо вони є у близьких чи у відділі кадрів) заносять у картку, а також до альбому осіб, що пропали безвісті. Картку направляють до картотеки області, а альбоми зберігають тільки на місцях.

При виявлені трупа особи, яку встановити немає можливості, його реєструють у картотеці невпізнаних трупів. Для занесення до обліку слідчий заповнює картку невпізнаного трупа в трьох примірниках. До картки заносять ознаки зовнішності та одягу, які збереглися. Труп фотографують у фас, профіль (правий та лівий), а фотознімки вклеюють у картку. Якщо збереглися пальці то труп дактилоскопують (на картці передбачену місцем для відбитків). Для дактилоскопування ушкоджених та мацерованих пальців трупа необхідно запрошувати спеціаліста – судового медика. Картотеки невпізнаних трупів існують в області та Головному інформаційному бюро.

Облік крадених, загублених і вилучених номерних речей та виробів (годинники, фото-, кіно-, відеотехніка, автомототранспорт тощо) здійснюється шляхом опису ознак і номеру об’єкта, його особливих прикмет, матеріалу, кольору, ступеня експлуатації тощо. У картотеці картки класифікуються за видом об’єкта, його моделлю, номерам, іншим ознакам.

Облік вогнепальної зброї - краденої, загубленої або зданої -- ведеться у вигляді карток або колекції зброї. У картку заносять таку інформацію: модель, номер, місце виявлення, час занесення до обліку, хто здав у кого вилучено, окремі характерні ознаки зброї. Із зброї, що поставлена на облік здійснюється експериментальний відстріл, а кулі та гільзи поміщають у картотеку, перевіривши їх по картотеці куль, гільз та патронів з місць нерозкритих злочинів.

Облік куль, гільз та патронів зі слідами зброї - ведеться у вигляді колекції об’єктів або їх фотознімків. Облік централізований: КЦ МВС-центр, ЕКВ-область. Всі кулі та гільзи, виявлені на місці здійснення злочину, підлягають перевірці по цій картотеці на предмет встановлення єдиного джерела їх походження. До обліку заносять тільки об’єкти в справах нерозкритих злочинів, або розкритих, але зброя знаходиться в розшуку.

Для постановки на облік куль, гільз та патронів фотографують їх загальний вигляд, а також наявні сліди на них крупномасштабним способом, фотознімки заносять у картку. Цю роботу виконують експерти ЕКВ області. Кулі та гільзи зберігають в кулегільзотеках, а їх фотознімки - в Центральній картотеці Криміналістичного центру МВС України.

Облік грошових знаків (паперових підроблених грошей) ведеться в картотеці обліку документів, виконаних поліграфічним способом.

Облік підроблених металевих грошей - ведеться криміналістичними підрозділами у вигляді колекції монет, або їх фотознімків. Для постановки на облік підробленої монети її направляють в ЕКВ області, де експерти монету фотографують, складають опис її ознак на картці. Монету поміщають у колекцію, яка називається монотекою, а її фотознімки направляють в КЦ МВС.

Облік підроблених документів, виконаних поліграфічним способом - є централізований та ведеться криміналістичними підрозділами у вигляді колекції підроблених документів або їх фотознімків. Для постановки на облік підроблений документ необхідно сфотографувати, занести його ознаки в картку і наклеїти на неї фотознімок документа. Сам документ направляють в Центральну картотеку, а фотознімки зберігають в ЕКВ області. Паперові підроблені гроші в цьому обліку складають окремий розділ, також окремо ураховуються паспорти, дипломи, посвідчення та інші документи, підроблені із застосуванням поліграфічних методів та засобів.

Облік адміністративно-правових порушень й осіб, які їх вчинили -ведуть органи міліції, а вся інформація концентрується в АБД-область і АБД-центр. Для формування єдиного банку даних до 1985 р. існувала картка «Профілактика-пошук - 2». На сьогоднішній день введено стандартну картку збирання адміністративної інформації «ІПК - АП» (інформаційно-пошукова картка на особу, яка вчинила адміністративно-правове правопорушення). Зміст інформаційної картки: відомості про правопорушника, ознаки його зовнішності, персонографічні дані, відомості про характер, місце і час вчинення правопорушення. Картка ІПК - АП заповнюється тільки на особу, яка підлягає адміністративному арешту або офіційному попередженню.

Картки на особу про адміністративно-правове порушення заносять до картотек, які класифікуються за прізвищами або способами вчинення правопорушення. В ІПК-АП зберігаються ознаки словесного портрету, такі самі, як і в інших обліках. Тому ця картотека узгоджується з алфавітною, а через неї - дактилоскопічною та іншими картотеками, в яких фіксується зовнішність осіб за ознаками словесного портрету.

Реєстрація способів вчинення злочинів -ведеться на картках MOS (modus - спосіб, operandi - дія, system - система).

У картці описують спосіб дії злочинця та сліди, що залишені при цьому. Спосіб вчинення злочину або адміністративного правопорушення передбачений у кожній інформаційно-пошуковій картці збирання інформації для формування єдиного банка даних (ЄБД). Знання способу вчинення злочину дозволяє робити припущення щодо професійних навиків та окремих ознак зовнішності злочинця з метою його пошуку.

По третьому питанню лекції потрібно зробити висновок, що для кожного окремого виду криміналістичних обліків існують тільки свої специфічні об’єкти.

Саме цим і пояснюються особливості ведення окремих видів обліків.

Крім того як вже частково велося в другому питанні, об’єктами криміналістичного обліку є будь-які предмети різноманітного походження чи інформація, які підлягають кримінальній реєстрації та кримінальному обліку.

В реалізації обліку об’єктів і отримання належної інформації про них, в залежності від виду обліку існують свої специфічні і обов’язкові для дотримання засоби

ЛЕКЦІЯ по темі №19
«кОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ криміналістичної тактики»

Питання лекції:

1. Поняття, задачі і зміст криміналістичної тактики.

2. Принципи криміналістичної тактики.

3. Поняття тактичного прийому.

4. Тактика окремих слідчих дій.

5. Слідча ситуація, її поняття. Поняття, значення і принципи планування. Види і форми планів розслідування.

Л І Т Е Р А Т У Р А:

1. УПК України

2. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика(учебник для вузов), НОРМА-ИНФРА, М., 1999.

3. Біленчук П.Д., Головач В.В., Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник. ПРАВО, К., 1997.

4. Криминалистика / Под ред. Р.С. Белкина. – М., 1986.

5. Криминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М., 1998.

6. Криминалистика / Под ред. А.Н. Васильева. – М.: МГУ, 1980.

7. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова, В.Я. Колдина. – М., 1990.

8. Советская криминалистика. Методика расследований отдельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченка. – К., 1988.

9. Криміналістика: Навчально-довідний посібник / Під ред. М.В. Сал­тев­ського – К., 1996.

10. Криміналістика: Підручник / Під ред. М.В. Салтевського – К., 1997.

11. Криміналістика: Підручник / Під ред. П.Д. Біленчука, М.В. Салтевського – К., 1998.

12. Практикум по криминалистике: Учебное пособие / Под ред. Н.П. Яб­локова – М., 1995.

13. Книга криміналіста / Під ред. О.І. Рощина, П.Д. Біленчука, Г.О. Омельченка – К., 1995.

14. Руководство для следователя / Под ред. Г.И. Кочарова – М., 1971.

15. Довідник слідчого: В 2-х частинах.

16. Советская криминалистика: Учебно-наглядное пособие / Под ред. И.И. Артамонова, Н.И. Порубова. – Минск, 1977.

17. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. – М., 1988.

18. Криминалистическое обеспечение деятельность криминальной милиции и органов предварительного расследования / Под ред. Р.С. Белкина – К., 1997.