Використання почерку для розшуку і ідентифікації виконавців рукописів

В слідчій практиці вказані ознаки почерку використовуються з метою вирішення розшукових та ідентифікаційних задач. У випадках виявлення рукописних текстів (листи-загрози, підроблені медичні рецепти і т.п.), що виконані невідомою особою, складається пошукова таблиця, по якій робиться порівняльне дослідження почерків осіб що перевіряються. Для упорядкування пошукової таблиці насамперед вивчається зміст рукопису, аналізуються ознаки письмової промови і почерку. З їх кількості вибирають найбільш характерні (помітні), що рідко зустрічаються і стійкі ознаки - звичайно 6-8. Основна частина таблиці складається з характеристики цих ознак і їх графічних замальовок. Потім визначається коло осіб, що могли б виконати досліджуваний документ і організується безпосередня перевірка їх почерків - розшук виконавця документа.

Підготовка матеріалів до експертизи. Для призначення почеркознавчої експертизи в розпорядження експертів надається досліджуваний документ (оригінал) і доброякісні порівняльні зразки рукопису можливого виконавця.

Копії документу або фотознімку надаються експерту тільки у виняткових випадках.

Розрізняють вільні й експериментальні зразки рукопису (почерку).

Вільні зразки - рукопису, підпису, це ті, що виконані без будь-якого зв'язку з учиненням злочину, порушенням кримінальної справи. Ними можуть бути документи особистого і службового листування, автобіографії, заяви, конспекти і тощо. Вільні зразки почерку (підпису) умовно повинні відповідати досліджуваному тексту (підпису) за часом написання, темпу письма, умовам виконання рукопису, стану особи, що писала текст.

Як правило, у якості вільних зразків почерку вимагається не менше 5-6 сторінок рукописного тексту, для вільних зразків підпису - не менше 10 (по 5-6 підписів на кожному листі), виконаних із розривом у часі.

Експериментальні зразки рукопису (підпису), це ті, що виконані за вимогою слідчого, оперативного працівника спеціально для порівняльного дослідження. Вони повинні бути близькі за змістом до досліджуваного тексту, виконані в аналогічних умовах. Експериментальні зразки можуть бути отримані при написанні під диктовку слідчого або шляхом самостійного написання якогось тексту. З цією метою складається, спеціальний зв'язковий текст, у якому повторюються слова, наявні в досліджуваному документі. Якщо особа, у якої відбираються зразки почерку, намагається змінити почерк, то можна прискорити диктовку, збільшити об`єм тексту або оголосити перерву, щоб пишучий забув, які зміни він вносив у почерк.

Експериментальні зразки повинні бути виконані за допомогою пишучого приладу того ж виду і на папері тої ж якості (по щільності, кольору, розмірам), що і досліджуваний документ, не менше ніж на 10-15 листах і повинні відтворювати весь досліджуваний документ або містити окреме слово (вислів), наявні в досліджуваному документі.

Експериментальні підписи виконуються на 5-6 листах по 10-15 підписів на кожному.

У постанові про призначення почеркознавчої експертизи повинні бути зазначені обставини, що мають значення для провадження почеркознавчого дослідження. Питання експерту належить формулювати точно, наприклад: ким (із числа конкретних осіб) виконаний текст, окремі записи, підпису; одним або різними особами виконані тексти, підпису в декількох документах або фрагменти в однім документі і т.ін.

Аналогічним способом формулюються питання, що стосуються властивостей особистості виконавця рукопису, його психофізіологічного стану, професійної приналежності, часу виконання документу. Результати такого дослідження мають, як правило, орієнтуюче (пошукове) значення.