Джерело отримання інформації про ознаки зовнішності відомих і невідомих осіб

Інформація про зовнішні ознаки людини збирається у випадках, коли виникла або може виникнути необхідність встановлення особистості. Інформація про зовнішні ознаки може бути отримана при освідуванні живих осіб, огляді трупів, огляді місця події і речових доказів, при допиті, при проведенні оперативних заходів.

а) Показання свідків і потерпілих.

Джерелом інформації про зовнішність особи, що розшукується, звичайно є показання свідків та потерпілих. При допиті пропонується розповісти про зовнішність особи, що розшукується, потім з‘ясовується, що розуміє свідок під тим чи іншим виразом, та уточнюються отримані характеристики. Треба мати на увазі, що вживання при допиті термінології “словесного портрета” недоцільно, так як спеціальні терміни, будучи незрозумілими свідку, можуть ввести його в помилкове розуміння. Крім того неможливо вимагати від свідка підписання протоколу, в якому є неясні для нього висловлювання. Для використання отриманих відомостей в розшукових цілях, на підставі даних допиту складається опис за правилами “словесного портрету”, з обов’язковим дотриманням спеціальної термінології.

Зовнішність (риси обличчя) особи, що розшукується, в окремих випадках може бути відтворена в фотографічних монтажах або малюнках. В криміналістичних підрозділах ОВС для отримання композиційних портретів використовуються комплекти фотознімків, прилади композиційних портретів (ПКП), фотопроекційні прилади для малювання композиційних портретів, ідентифікаційні комплекси малюнків (ІКМ) і альбоми з малюнками елементів обличчя.

Комплект фотознімків складається з декількох сот портретів осіб різного віку, але однієї статі і однієї і тієї ж антропологічної групи.

Фотороботи лінійного типу.

До них відносяться умовно планшетні фотороботи, прилади композиційних портретів і фотопроекційні прилади. Їх об’єднує те, що фотознімки, відібрані для отримання фрагментів обличчя, показаного в анфас, розрізняються тільки по горизонталі, а використані при складанні портрета, зміщуються по лінії розрізів. В фотороботах лінійного типу фрагменти зображення відтворюються в стрічках, пластинах обличчя “вирізаються” із діапозитивів за допомогою спеціально горизонтально розташованих шторок, розміщених у проекторах. Портрет може складатися із трьох і більш фрагментів, частіше використовуються зображення, складені із п’яти частин і овалу обличчя, зачіски, очей, носа, рота та вух.

Ідентифікаційні комплекти малюнків (ІКМ) призначені для складання малюнково-композиційних портретів із раніше підготовлених малюнків елементів обличчя.

Один із різновидів таких комплектів ІКМ-2. Він складається із альбому-реєстру із зображенням елементів обличчя, голови, набору діапозитивів, дублюючих ці зображення і демонстраційного пристрою для складання портретів із діапозитивів.

В альбомі-реєстрі показані фрагменти елементів обличчя і волосся (зачіска, брови, очі, носи, роти, нижні частини обличчя (овали), вушні раковини, зморшки та складки шкіри, бороди, вуса, очки, головні убори). Всі малюнки штрихові, чорно-білі, виконані в анфас в певному масштабі і розташовані по спеціальній класифікації. Основну частину складають малюнки елементів обличчя, які відносяться до типових представників європеоідного населення, останні характеризують елементи типові для інших антропологічних груп і є доповненнями до перших.

Всі малюнки альбому в тому ж масштабі повторені на прозорих плівках – діапозитивах. Крім того, на діапозитивах друковані сполучення літер, які утворюють кодове найменування елементів і їх порядковий номер у відповідному розділі альбому-реєстру, що необхідні для швидкого находження необхідного діапозитива, а також для складання літерної цифрової формули портрета. Кодове найменування елемента єдине для всього комплекта. Воно повторюється в альбомі-реєстрі і на діапозитивах в таблиці – з вказівками, касеті з діапозитивами і на зажимах демонстративного приладу.

Процес виготовлення портрета за допомогою ІКМ заключається в слідуючому: спочатку у очевидця з‘ясовують характеристики елементів зовнішності особи що розшукується, які їм запам’яталися. Потім приблизно визначається місце цих характеристик у відповідних розділах альбому-реєстру. Для пошуку конкретного зображення виділяється ознака зовнішності, яка вибирається з групи малюнків відповідного розділу, в якій може знаходитись зображення яке потрібно знайти. Ці групи малюнків ретельно проглядаються і з них відбираються необхідні зображення елементів обличчя. По літерно-цифровим ознакам за допомогою таблиці-вказівки в касетниці розшукуються відповідні діапозитиви, які закріплюються в демонстративному приладі. Закріпивши діапозитив, його починають переміщувати для отримання необхідного зображення обличчя особи, що розшукується, після чого проводиться фотозйомка готового портрету.

б) Фотографічне зображення, як джерело інформації.

Фотознімки можуть знаходитись в ОВС, але наявність фотозображення не звільняє працівника міліції від складання “словесного портрета”, на чорно-білих фотокартках (погрудний знімок) не передається номер, не можна визначити зріст, тілобудову, функціональні ознаки тощо.

Крім того, фотознімок може бути виготовлений в різних умовах освітлення, в незвичних ситуаціях, а це все викривляє справжні пропорції тіла людини.

в) Кваліфікований огляд місця події може дати суттєві дані про зовнішні ознаки людини. По слідам рук, ніг і зубів інколи можна судити не тільки про особливості їх будови, але і про зріст, тілобудову, а інколи і професіональну належність людини.

г) Різного роду документи, такі, як історія хвороби, рентгенограми,особи, що розшукується можуть служити джерелом інформації про зовнішні ознаки.

Можуть існувати і інші джерела в залежності від конкретних обставин справи.

Задача оперативного працівника, слідчого відшукати дані джерела і по можливості більш повно встановити зовнішній вигляд особи, яка розшукується. З метою найбільш ефективного інформаційного забезпечення ОРД ОВС в інформаційно-пошукових системах “розшук” та “облік” сконцентровані дані про злочинців, в тому числі дані за ознаками їх зовнішності.

Для збору і фіксації інформації про осіб, які підпадають підлягають постаноці на облік, використовуються типова формалізована справка, в якій пошукові ознаки кваліфіковані і зазначені стандартними термінами.

Оперативно-розшукова інформація цих справ включає і дані “словесного портрету”, обробляються за допомогою електронно-обчислювальної техніки.

Для звернення в ІПС (інформаційно-пошукову систему) з запитом даних про зовнішні ознаки злочинця складається анкета у вигляді програмованого запиту.

Обробка інформації проводиться співробітником ІПС. Ефективність пошуків знаходиться в прямій залежності від точності ознак, на базі яких він буде будуватися.

Короткі відомості про портретну експертизу.

Можливості експертних досліджень, направлених на встановлення особистості за зовнішніми ознаками, взагалі дуже широкі, а види таких досліджень різноманітні. До числа їх відносяться: ототожнення особи по фотознімках і черепу шляхом фото накладання(метод “аплікації”), ототожнення особистості з використанням рентгенограм, судово-медичні дослідження окремих частин трупа, які мають особливі прикмети та ін.

Портретна експертиза проводиться, як правило, в процесі оперативних і слідчих заходів по розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду, а також осіб, що скоїли втечу з місць позбавлення волі та осіб, що пропали безвісти, коли виявляється особа, схожа з особою що розшукується, в процесі встановлення особи людини що загинула, коли анатомічні ознаки трупа збереглись в стані, який допускає ототожнення, коли виникає сумнів в тому, що на фотографії документа зображена особа, яка пред’явила документ, коли суб’єкт заперечує (або стверджує), що саме він зображений на фотографії, яка має відношення до розслідуємої пригоди і в деяких інших випадках.

В основі ототожнення особистості по фотознімках лежить порівняльне дослідження зовнішньої анатомії зафіксованих на двох, трьох, і більш фотокартках людей та вирішення питання: чи не належать дані зображення одній особі?

Порівняльне дослідження особи здійснюється за допомогою таких прийомів як:

1. Візуальне співставлення анатомічних ознак.
2. Повне і часткове накладання зображень, в тому числі співставляння для вивчення біологічної асиметрії обличчя.
3. Співставлення відносних величин, характеризуючих співвідношення відстаней між визначеними точками обличчя.

Оцінка співпадань і відмінностей зовнішностей по фотокартках проводиться експертом з урахуванням можливих вікових змін кожної ознаки, змін паталогічного характеру, а також умов виготовлення знімків і освітлення при зйомці, положення сфотографованих, ретуші, тому подібних причин, які впливають на правильність відображення рис обличчя і можуть обумовити виникнення співпадань які виникають або відмінностей. Можливості і межі дослідження багато в чому залежать від того, наскільки правильно підібраний направляємий експерту фотографічний матеріал. Досвід показує, що найбільш пригодні для ототожнення особистості фотознімки з різним зображенням, без значних пошкоджень емульсії та ін.

Задача експерта суттєво полегшиться, якщо представлені фотографії найбільш близькі по часу виготовлення і по положенню сфотографованих осіб.

Питання експерту формулюються таким чином: “Чи не одна і та ж особа зображена на фотознімках №1 і №2 (якщо фото попередньо пронумеровано)? Чи не зображений на груповому знімку Б..., чия фотокарточка додається?” та ін.