Поняття, предмет і задачі криміналістичного дослідження документів

Документи - джерела криміналістично важливої інформації.

Криміналістичне дослідження документів - це галузь науки криміналістики, яка вивчає засоби і способи відображення (документування) інформації на матеріальних носіях, що використовуються в якості джерел доказів в кримінальному судочинстві. Задачі, що розв'язуються криміналістичним дослідженням документів можна поділити на три групи.

Перша група - встановлення ознак і властивостей виконувача (автора) документа: статі, віку, психічного і фізичного стану, професійних і інших навичок.

Друга - визначення природи, якісного складу, групової належності, а іноді місця, часу виготовлення матеріалів документа (папір, барвники, сургуч, клей і т.п.), встановлення засобів, умов і способів виготовлення (підробки) документа або його окремих реквізитів (підписів, відбитків, печаток, штампів), виявлення невидимих і слабковидимих записів, текстів спалених документів і т.ін.

Третя - рішення ідентифікаційних завдань: ототожнення виконавця документа по письмовій промові і почерку, друкарської машинки - по машинописному тексту; розмножувальної техніки - по виготовленим на ній відбиткам тексту і т.ін.

Ці задачі конкретизуються і вирішуються при проведенні двох видів досліджень документів - криміналістичного дослідження листа і техніко-криміналістичного дослідження документів. Незважаючи на відому множину документів (по призначенню, природі, походженню), на різноманітність способів і засобів їх виконання, копіювання, підробки, використовуваних для цього матеріалів і засобів, а відповідно, методик дослідження документів і розв'язуваних за допомогою цих методик задач, загальними залишаються об'єкти дослідження - документи як джерела криміналістично-значимої інформації, а у визначених межах закономірності відображення і наступного вивчення такої інформації в процесі розслідування злочинів. Саме в цьому контексті правомірно говорити про криміналістичне дослідження документів як єдиної галузі криміналістичної техніки, яка вивчає природу документів, закономірності відображення в них ознак і властивостей виконавців, слідів впливу на документи з метою зміни їх змісту. На цій основі розроблюються засоби і методи криміналістичного дослідження документів з метою розкриття і розслідування злочинів.

У криміналістиці в якості документів виступають різноманітні матеріальні об'єкти, що містять інформацію про обставини вчинку або злочину. Ця інформація має визначене значення і зміст і може бути виражена друкарськими або рукописними літерами, цифрами, символами, кодами.

В залежності від способів фіксації інформації розрізняють письмові акти, графічні зображення (креслення, малюнки, схеми), фото-кіно-відеоматеріали (негативи, позитиви, кінострічки, відеокасети), об'єкти-носії закодованої інформації (магнітні стрічки ЕОТ, і магнітофонів, магнітні диски комп'ютерів, перфоплівки, перфокарти і т.і.).

Згідно зі ст. 83 КПК України, документи є джерелом доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи. У тих випадках, коли документи мають ознаки вказані в ст. 78 КПК є речовими доказами.

Документи - речові докази містять сліди злочинного впливу (травлення, підчищення, дописка, наявність підробленого відбитку печатки та ін.). У якості документів речових доказів можуть виступати тільки оригінали.

За характером наявної інформації розрізняють оригінальні і підроблені документи. Оригінальними є такі документи, в яких реквізити й зміст відповідають дійсності.

Підробка може бути повною (виготовлення цілком підробленого документа) або частковою (внесення в справжній документ змін). Відповідно в юридичній практиці розрізняють два види підробки - інтелектуальний і матеріальний. При інтелектуальній підробці викладена в документі інформація не відповідає дійсності. Наприклад, виготовлення документа від імені не існуючої організації. Матеріальна підробка являє собою внесення змін у справжній документ шляхом дописки, виправлення та ін.

При виявленні, вилученні і дослідженні документів - речових доказів керуються загальними правилами поводження з речовими доказами, що містяться в ст.77-81 КПК України.

Таким чином по першому питанню лекції можна зробити висновок, що документами в широкому розумінні являються об’єкти на яких зафіксована інформація про факт.

Документи, що зустрічаються в практиці можна поділити: по призначенню що засвідчують будь-які факти чи права і ті, що містять визначену інформацію.

Весь перелік задач і можливостей, що вирішуються криміналістичним дослідженням (експертизою) документів вимагає спеціальних знань, застосування методів фізико-технічних, хімічних і інших технічних наук на базі криміналістичної методології. Разом з тим в предмет техніко-криміналістичної експертизи документів не входить встановлення правдивості чи фальсифікації (підробки документів). Це правове питання і вирішують його слідчий і суд.

Техніко-криміналістична експертиза документів може бути призначена в процесі провадження дізнання, попереднього слідства і судового розгляду по кримінальним справам або під час розгляду справ в цивільному процесі.