Групофікація як стадія ідентифікації

Подальший розвиток теорії встановлення групової належності дозволив інтерпретувати її з одного боку в інший, як першу стадію ідентифікації для пізнання загального в конкретному, а з іншого - як самостійний метод дослідження для віднесення об’єкта до класу, роду, виду чи більш вузької групи.

Ідентифікація - це стадійний процес дослідження, що включає виділення загального із окремого. Так, починаючи порівняльне дослідження відбитків пальців рук, насамперед їх групують за типами візерунків на дуги, петлі та завитки. Потім кожну групу ділять на більш вузькі за обсягом підгрупи, за якою-небудь заданою сукупністю ознак, а з отриманої підгрупи роблять те ж саме, і так доти, доки не звузять її до двох об’єктів, ідентифікуюче поле кожного з яких містить неповторну сукупність ознак. Таким чином, процес пізнання конкретного здійснюється через вичленення із загального. Звідси, групофікація завжди є першою стадією ідентифікації об’єктів, щодо яких принципово можливе встановлення тотожності. Встановлення тотожності методом криміналістичної ідентифікації не завжди можливе внаслідок неповноти відображення. В таких випадках процес ідентифікації закінчується стадією групофікації.

Наприклад, на місці вбивства знайдені нечіткі сліди взуття. Експертиза встановила, що сліди залишені новим чоловічим взуттям певного розміру, наприклад, 27, з малюнком на підошві в ялинку. Тим самим визначені вид та група взуття, серед яких слід шукати необхідні. Якщо підозрюваний носить взуття 27 розміру, причому на підошвах є малюнок «у ялинку», то це не означає, що слід на місці злочину залишив саме він. Таке взуття є в місцевому магазині і його могли придбати інші мешканці цієї місцевості. Однак встановлення групи взуття обмежено двома конкретними ознаками, дозволяє більш цілеспрямовано будувати розшукові та слідчі версії. Зрозуміло, що якби сліди мали більше ознак, наприклад, характер зношування рельєфного малюнка, які-небудь пошкодження, які утворились на підошві внаслідок експлуатації взуття тощо, то в даному разі можна було б ототожнювати взуття з слідами.

У викладеному вище процесі криміналістичної ідентифікації закінчився встановленням тільки групової належності. Тому поняття «групова належність» у даному випадку означає логічну форму висновку ідентифікаційного процесу. Прикладом останнього є дослідження холодної зброї та інших невідомих предметів, коли потрібно встановити: чи є досліджуваний предмет холодною чи вогнепальною зброєю. Тут визначення ножа фінським є встановленням його групової належності, тобто першою стадією ідентифікації.

Групофікація як самостійний метод дослідження застосовується для дослідження сипучих, рідких та газоподібних об’єктів, щодо яких встановлення тотожності за допомогою криміналістичної ідентифікації неможливо, оскільки ці об’єкти не мають сталої зовнішньої форми.

Розглянемо це на прикладі. Зі складу підприємства викрали кілька мішків пшениці. Експерт,порівнюючи зразки пшениці які, були на складі підприємства із зразками вилученими у підозрюваного, встановив, що обидва зразки належать до одного сорту і виду, одного року врожаю, мають однакову схожість, засміченість тощо. На основі збіжних властивостей він дійшов висновку, що порівнювальні зразки однакові і відносяться до сорту пшениці «Миронівська 808», тобто встановив клас (злакові), рід (пшениця), та вид «Миронівська 808». Дослідження зразків зерна можна було б продовжити і встановити ще декілька збіжних властивостей, розроблених методикою судово - біологічної експертизи, тобто досягти трохи більшої схожості, але не тотожності. Оскільки пшениця, вилучена у підозрюваного зі складу підприємства, після розділу на частини утворила 2 нових конкретних об’єкти, кожний з яких тотожний сам собі.

Аналогічним є процес дослідження рідких та газоподібних речовин. Скажімо, встановлення групової належності крові за двома плямами, визначення сорту вина дегустатором тощо. Тут встановлюється не конкретна порція речовини, а тільки чи належить вона до певного виду, роду, класу раніше відомому і визначеному сукупністю властивостей та ознак.

Тому встановлення групової належності сипучих, рідких та газоподібних об’єктів - це процес групофікації, який являє собою самостійний частковий метод науки криміналістики.