Поняття, завдання і сутність криміналістичної ідентифікації та її види

Любий злочин, скоєний в умовах реальної дійсності, і при цьому обов’язково в оточуючому середовищі, де здійснюється той чи інший злочин, створюють різні сліди (відображення) в силу загальної властивості матерії як властивість відображення. І при розкритті злочинів, часто виникає необхідність визначити по слідам або іншим відображенням зв’язок людини, предмета (засобу злому) або іншого об’єкта з пригодою що розслідуеться.

Наприклад, в м. Херсоні із приватного будинку була скоєна крадіжка особистого майна. При отриманні повідомлення про скоєнний злочин на місце негайно виїхала оперативна група в складі: слідчого, оперуповноваженого кримінального розшуку, експерта - криміналіста, кінолога, дільничного інспектора міліції.

При огляді місця пригоди виявлені: на дверях - сліди засобу взлому, на штукатурці - сліди рук, біля вхідної двері - ключ, який не належить господарям будинку.

Кінолог разом з ДІМ пішли по сліду злочинця і прийшли до одного будинку, який находився в 900 метрах від місця скоєння злочину.

Ключ, виявлений на місці пригоди підходив до замка від дверей цього будинку. При обшуку в будинку виявили з даного місця пригоди речі і речі з інших місць скоєння крадіжок, вилучили засоби злому - ломик...

В послідуючому проведеними експертизами встановлено, що сліди пальців рук вилучені з місця пригоди оставлені підозрюваним і також сліди засобів злому, виявлені на дверях, оставлені ломиком, вилученим у підозрюваного.

В приведеному вище прикладі здійснюється ідентифікація (ототожнення) людини, предмета з розслідуємою пригодою.

Термін «Ідентифікація» виходить із латинського слова «Identificare» - тотожний, той самий, і означає встановлення тотожності того чи іншого об’єкта (людини, речі, явища і т. ін.).

Ідентифікувати, ототожнювати - це значить методом порівняння, дослідження встановити, чи не являється даний об’єкт розшукуваним.

Криміналістична ідентифікація - це процес встановлення одного конкретного об’єкта по різним його відображенням із багатьох інших аналогічних йому об’єктів в цілях розслідування і попередження злочинів.

Із визначення видно, що перш за все ідентифікація являється процесом вивчення. Якщо вона являється процесом вивчення, то в ній приймають участь конкретні особи, які встановлюють даний одиничний конкретний об’єкт. Їх прийнято називати суб’єктами криміналістичної ідентифікації. Ними можуть бути різні учасники кримінального процесу: слідчий, дізнавач, суддя, експерт, потерпілий, підозрюваний і т. ін. Кожний із них вирішує задачі ідентифікації у відповідності із своїм процесуальним положенням і засобами дозволеними законом.

Наприклад:

1. Експерт проводячи балістичну експертизу визначив, що куля випущена із даного пістолета.

2. Свідки бачили злочинця, запам’ятали його зовнішність і по мисленому портрету можуть його розпізнати.

У визначенні вказаний спосіб встановлення одиничного конкретного об’єкта - це відмінність відображення цих об’єктів.

Відомо, що кожний об’єкт має багато властивостей і ознак (форма, розмір, колір, склад і т. ін.). В криміналістичній ідентифікації вивчаються не всі властивості і ознаки, а головним чином їх зовнішні ознаки, особливо зовнішньої будови об’єктів. Ці особливості зовнішньої будови об’єктів при визначенні умов відображення на інших об’єктах. Наприклад, особливості леза сокири (нерівність) відображається в сліду розрубу на дереві, особливості зовнішності людини - в пам’яті іншої людини, на фотокарточці і т. ін.

Таким чином відображення об’єктів існують в різних формах, а саме:

1. Відображення у виді мислених образів, виникаючих у свідомості людей як результат зорових і інших сприймань (прикмети злочинця в пам’яті потерпілого, особливості звуку пострілу).

2. Відображення у виді описання, моментів, зроблених в момент або після зорового сприйняття об’єктів самими спостерігачами або по їх свідченнях іншою особою (слідчим, художником і т. ін.) (орієнтировки, суб’єктивні портрети).

3. Відображення, як фіксування відтворення вироблених навиків, наприклад, навиків письмової мови і почерку в рукописах, способу злочинних дій в навколишньому середовищі.

4. Фотографічне відображення і відображення у виді механічних записів людської мови, голосу (фонограми).

5. Відображення у виді частин предметів і частин речей (частини засобів злому, осколки фарного скла на місці пригоди).

6. Відображення у виді різного виду слідів (сліди рук, ніг, засобів злому, транспортних засобів).

В залежності від того, які використовувалися відображення для ідентифікації, визначається вид і самої ідентифікації.