Натуральне виробництво

Натуральне виробництво – це історично перша форма господарювання. Це виробництво при якому продукти праці використовуються для задоволення власних потреб виробника, для споживання в середині господарства, що їх виробляє.

Натуральне господарство переважає в умовах недостатнього розвитку продуктивних сил, суспільного поділу праці, товарно-грошових відносин, коли виробничі відносини є прозорими, тобто безпосередніми відносинами між людьми. Для натурального господарства характерні традиційність, обмеженість виробництва і споживання, незмінність пропорцій і структури виробництва, рутинна техніка, домінування ручної праці та ін. З розвитком продуктивних сил товарне виробництво витісняє натуральне виробництво. У той же час пережитки натурального господарства зберігаються і в умовах панування товарно-грошових відносин. У багатьох слаборозвинутих країнах натуральні форми господарювання складають значну, а в деяких країнах – переважну частину економіки.

Товарне виробництво

Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, при якій економічні відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю-продаж продукції їх праці. В результаті таких відносин продукт праці стає товаром.

Матеріальною основою, першою причиною виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці.

Внаслідок загального та часткового суспільного поділу праці, окремі господарства почали спеціалізуватися на виготовленні певного продукту. Це дало їм можливість підвищити продуктивність праці, збільшити виробництво продуктів та об’єктивно-зумовило виникнення і перетворення обміну у життєву необхідність.

Однак здійснити обмін може лише власник засобів виробництва і виробленого продукту. Отже, другою умовою виникнення товарного виробництва є соціально-економічна відокремленість виробників, яка виступає у формі приватної власності на засоби виробництва.

Розрізняють просте і розвинене (капіталістичне) товарне виробництво. Ці дві форми мають як спільні риси так і відмінності.

Загальні риси простого і розвиненого товарного виробництва полягають у тому, що, по-перше, обидві форми в своїй основі мають приватну власність на засоби виробництва; по-друге, економічні зв’язки між виробниками здійснюються у формі обміну продуктами.

Відмінності між ними наступні:

при простому товарному виробництві власник засобів виробництва і виробник поєднуються в одній особі; при розвиненому – виробниками є наймані робітники, позбавлені засобів виробництва;

§ просте товарне виробництво засноване на особистій праці, а капіталістичне – на найманій, на експлуатації чужої праці;

§ продукт праці при простому товарному виробництві належить товаровиробникові, у капіталістичному – власникові засобів виробництва, тобто капіталістові;

§ просте товарне виробництво є дрібним, розпорошеним; у ньому не існує одиничного поділу праці; капіталістичне товарне виробництво передбачає спільну працю багатьох найманих працівників, розвинений одиничний поділ праці;

§ метою простого товарного виробництва є задоволення особистих потреб товаровиробника, метою ж капіталістичного виробництва є нажива, отримання прибутку капіталістом;

§ просте товарне виробництво має обмежений характер, тобто лише частина вироблених продуктів використовується для обміну; розвинене (капіталістичне) товарне виробництво має пануючий характер в суспільстві, воно стає загальним.

На сучасному етапі суспільного розвитку домінуючою формою господарювання є товарне виробництво. Однак у розвинених країнах все більше проявляє себе безпосередньо суспільна форма виробництва. Це безтоварне і безгрошове планомірно організоване виробництво продуктів і послуг, їх розподіл, обмін і споживання за допомогою новітніх електронних засобів, досконалого механізму планування. Безпосередньо-суспільне виробництво розвивається на основі одиничного поділу праці в межах гігантських компаній, країн та інтеграційних угрупувань типу ЄС.