Завдання та методи управління державним боргом

Управління державним боргом – сукупність дій, пов’язаних із здійсненням запозичень, обслуговуванням і погашенням державного боргу, інших правочинів з державним боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості бюджету та оптимізацію боргового навантаження.

Правовою основою управління державним боргом є Конституція України, в якій передбачено, що виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни.

Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись принципів:

- безумовності – забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики;

- зниження ризиків – розміщення і погашення позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов’язань;

- оптимальності структури – підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань за термінами обертання і погашення;

- зберігання фінансової незалежності –підтримка оптимальної структури боргових зобов’язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами;

- прозорості – дотримання відкритості при випуску облігацій державної позики, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

Ефективне управління державним боргом передбачає розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов’язань держави з використанням різноманітних методів.

Методи управління державним боргом:

1. Рефінансування державного боргу – погашення основної суми боргу та процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик.

2. Новація – домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов’язання по певному фінансовому кредиту іншим зобов’язанням.

3. Уніфікація позик – об’єднання декількох раніше випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.

4. Конверсія – одностороння зміна доходності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по позиках, отриманих державою.

5. Консолідація – зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по зобов’язаннях на пізніший термін.

6. Обмін облігацій за регресивним співвідношенням – кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації.

7. Відстрочення погашення позик – провадиться, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик.

8. Анулювання боргу – відмова держави від усіх зобов’язань щодо раніше випущених позик. Може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або політичними мотивами.

До операцій з управління державним боргом належать:

- державне запозичення (випуск державних цінних паперів та отримання позик);

- погашення державного боргу.

- обслуговування державного боргу.

- операції з активного управлінням державним боргом.

Погашення боргу - повернення позичальником кредитору отриманих кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів (договорів про позику) та умов випуску боргових цінних паперів.

Обслуговування боргу – операції щодо здійснення плати за користування кредитом (позикою), сплати комісій, штрафів та інших платежів, пов’язаних з управлінням державним боргом. До таких операцій не належить погашення державного (місцевого) боргу.

Операції з активного управління державним боргом -операції, пов’язані з державним боргом та спрямовані на зменшення ризиків, пов’язаних з державним боргом, та/або отримання економії коштів державного бюджету, додаткових надходжень до державного бюджету.

До операцій з активного управління державним боргом належить:

- зворотний викуп зобов’язань за державним боргом;

- обмін державних цінних паперів на державні цінні папери з більшим строком обігу;

- дострокове погашення державних цінних паперів;

- розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду;

- операції з деривативами.

В управлінні державним боргом України беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України та Державна казначейська служба України.

При управлінні державним боргом та гарантованим державою боргом, МФУ виконує наступні функції:

- розробляє та погоджує нормативно-правові акти з питань управління державним боргом;

- здійснює управління ризиками, пов’язаними з державним боргом;

- здійснює прогноз фінансування державного бюджету;

- розробляє середньострокову стратегію управління державним боргом;

- здійснює оперативний облік державного та гарантованого державою боргу;

- веде реєстр державних гарантій;

- здійснює погашення та обслуговування державного боргу;

- здійснює правочини з державним боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов’язань, за умови дотримання граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду;

- здійснює на відкритих аукціонах продаж прав вимоги простроченої більше трьох років заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також за кредитами з бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- здійснює заходи, спрямовані на підвищення привабливості інвестування в державні цінні папери України, і комплексні заходи з поліпшення кредитного рейтингу України;

- затверджує порядок відбору та функціонування первинних дилерів.

ДКСУ при управлінні державним боргом виконує наступні функції:

- здійснює за дорученням МФУ платежі з погашення та обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного боргу в національній та іноземній валютах;

- відображає в бухгалтерському обліку операції, пов’язані з державним боргом;

- складає звітність за операціями з державним боргом.

Ризик, пов’язаний із державним боргом, - це можливість настання події (обставини) імовірнісного характеру, що призведе до:

збільшення витрат державного бюджету, пов’язаних із збільшенням сум погашення і обслуговування державного боргу, або

зменшення можливостей фінансування державного бюджету за рахунок боргових джерел.

Відсотковий ризик - ризик зростання плаваючих відсоткових ставок, передбачених умовами діючих зобов’язань за державним боргом.

Валютний ризик - ризик знецінення національної валюти відносно іноземних валют, у яких номіновано зобов’язання за державним боргом.

Ризик рефінансування - ризик зменшення ємності відповідних ринків, що унеможливлює запозичення в обсягах, достатніх для рефінансування боргу за прийнятною ціною.

Кредитний ризик - ризик невиконання контрагентами зобов’язань перед державою.

Ризик ліквідності - ризик тимчасової нестачі коштів державного бюджету на виконання зобов’язань за державним боргом.

Бюджетний ризик - ризик значного недовиконання дохідної частини державного бюджету, що може призвести до збільшення державних запозичень та/або невиконання боргових зобов’язань з обслуговування державного боргу.

Рейтинговий ризик - ризик зниження суверенного рейтингу.

Операційний ризик - ризик дії людського, технічного факторів і обставин непереборної сили.

Управління ризиками - це складова управління державним боргом щодо визначення бажаного співвідношення між очікуваними витратами та ризиками і досягнення цього співвідношення.

Операції з активного управління державним боргом здійснюються МФУ та спрямовані на зменшення ризиків та/або отримання економії коштів державного бюджету.