Сутність і класифікація державного боргу

Державний борг - загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Державний борг формується в результаті державних запозичень шляхом: залучення державою кредитів (позик); випуску державних цінних паперів; виникнення інших боргових зобов’язань держави.

Кошти від державних внутрішніх та зовнішніх запозичень є одним з джерел фінансування бюджету. Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету.

За умовами залучення коштів розрізняють:

1. Внутрішній державний борг – це сукупність строкових боргових зобов’язань держави в грошовій формі, які виникли в результаті запозичень до державного бюджету на внутрішньому ринку.

2. Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов’язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку.

Граничний обсяг державного боргу (внутрішнього та зовнішнього), граничний обсяг надання державних гарантій встановлюється на кожний бюджетний період Законом про Державний бюджет України.

Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України.

Згідно з міжнародними стандартами критичними вважаються боргові зобов’язання держави, які перевищують 60 % від ВВП.

Відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої МФУ, борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання.

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державне запозичення і державну гарантію:

1. Державне запозичення - операції, пов’язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету.

Державне внутрішнє запозичення - здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів (облігацій та казначейських зобов’язань), що розміщуються на внутрішньому ринку.

Державне зовнішнє запозичення - державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку

Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах, визначених законом про Державний бюджет України, з дотриманням граничного обсягу державного боргу.

Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень належить державі в особі Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов’язки, за дорученням КМУ.

КМУ визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.

Цінні папери, які випускаються державою:

- облігації;

- казначейські зобов’язання;

- інші цінні папери.

За терміном обігу облігації можуть бути:

- довгострокові - понад п’ять років;

- середньострокові - від одного до п’яти років;

- короткострокові - до одного року.

Державні облігації України поділяються на:

- облігації внутрішніх державних позик;

- цільові облігації внутрішніх державних позик;

- облігації зовнішніх державних позик;

Облігації внутрішніх державних позик - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейське зобов’язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України.

2. Державна гарантія - зобов’язання держави повністю або частково виконати платежі на користь кредитора в разі невиконання позичальником, іншим ніж Україна, зобов’язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

При наданні державних гарантій виникає умовний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов’язань позичальника, за якими держава була гарантом.

Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов’язань у спосіб, передбачений законом.

Обов’язковою умовою надання державної гарантії є укладення договору між МФУ та суб’єктом господарювання про погашення заборгованості суб’єкта господарювання перед державою за виконання гарантійних зобов’язань.

Платежі, пов’язані з виконанням гарантійних зобов’язань держави, здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України та відображаються як надання кредитів з бюджету стосовно суб’єктів господарювання, зобов’язання яких гарантовані.

За валютою залучення державний борг поділяється на:

1. Борг у національній – переважно внутрішній борг.

2. Борг у іноземній валюті – зовнішній борг.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:

1. Короткостроковий борг (з терміном погашення до 1 року)

2. Середньостроковий (від 1 до 5 років)

3. Довгостроковий (від 5 років і більше).

Державний борг можна поділити також на:

1. Капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов’язань держави на певну дату;

2. Поточний, що складається з платежів по зобов’язаннях, які позичальник повинен погасити у звітному періоді.