Корпоративні стратегії розвитку

Стратегія корпоративного рівня - це сукупність дій, спря­мованих на придбання конкурентних переваг шляхом вибору напрямів розвитку і управління кількома структурними підроз­ділами в різних галузях або на різних товарних ринках.

Залежно від багатьох чинників, міжнародна корпорація може обрати одну з чотирьох стратегічних альтернатив розвит­ку - зростання, стабільність (обмежене зростання), скорочен­ня та поєднання цих варіантів. На рис. 3.5 наведена класифікація стратегій корпоративно­го розвитку.

Стратегія зростання здійснюється шляхом щорічного значного підвищення рівня короткострокових та довгостроко­вих досягнень над рівнем показників попереднього року. Стра­тегія зростання застосовується в галузях, які динамічно розви­ваються та технології в яких швидко змінюються. Існують два способи здійснення стратегії зростання: внутрішній (створення нової продукції, вихід на нові ринки власними силами) та зовнішній (придбання інших підприємств). Міжнародні корпорації використовують стратегії внутрішнього зростання, якщо оцінка власного потенціалу свідчить про можливість підвищення ефективності його ви­користання, а також якщо в галузі немає достатньо приваб­ливих варіантів придбань або конкурентна структура галузі не залишає місця для нових виробників. Зовнішнє зростан­ня відбувається у вигляді поглинання інших підприємств або злиття з ними. Причинами вибору стратегії зовнішнього зро­стання є, як правило, необхідність змін всередині міжнарод­ної корпорації, а також сприятливі обставини щодо інтеграції. Цей різновид стратегій зростання є досить популярним се­ред міжнародних корпорацій. Так, за статистичними даними, в 2003 році було здійснено більше 15 тис. угод із злиття загаль­ною вартістю 1,0 трлн. дол., в 2002 році кількість угод складала майже 21 тис. на суму 1,2 трлн. дол.

Вибір між стратегіями внутрішнього та зовнішнього зрос­тання здійснюється на основі аналізу двох показників: почат­кових витрат та часу.

Початкові витрати при здійсненні стратегії внутрішнього зростання складаються з витрат на створення нових видів про­дукції, виведення їх на ринок, створення нових виробничих та інших потужностей, організацію виробництва. Стратегія зовні­шнього зростання реалізується за рахунок придбання інших підприємств, отже, витрати на її здійснення дорівнюють вар­тості такого придбання. Ця вартість, як правило, складається з вище перелічених затрат та премії за ризик продавця, що по­в'язаний з продажем власності. Врахування компенсації за ри­зик робить зовнішнє зростання дорожчим за внутрішнє, особ­ливо якщо розмір цієї компенсації є завищеним. Таким чином, у разі, якщо вирішальним критерієм є початкові затрати, пере­вага надається стратегії внутрішнього зростання.

Час, необхідний для здійснення стратегії внутрішнього зро­стання, складається з часу на розробку нового товару та часу на придбання нових навичок та можливостей. У разі здійснення стратегії зовнішнього зростання цей час фактично дорівнює часу, необхідному для укладання угоди, а також часу для адап­тації нового підприємства. Таким чином, якщо головний кри­терій вибору - тривалість здійснення стратегії, перевага на­дається стратегії зовнішнього зростання.

Зростання міжнародної корпорації відбувається за одним із двох напрямів: ринковим або товарним. В залежності від того, за яким з них відбувається зростання, розрізняють чотири види стратегій: стратегія концентрації (проникнення на ринок), роз­витку ринку, розробки товару, диверсифікації.