Функції менеджменту як види управлінської діяльності

Управлінська діяльність – це сполучення різних функцій (видів діяльності), кожна з яких спрямована на вирішення специфічних, різноманітних і складних проблем взаємодії між окремими підрозділами організації, що вимагають здійснення великого комплексу конкретних заходів.

Якщо коротко сформулювати коло проблем, які розв’язуються управлінською діяльністю, то їх можна звести до наступного: насамперед визначаються конкретні цілі розвитку, виявляється їхня пріоритетність, черговість і послідовність вирішення. На цій основі розробляються господарські завдання, визначаються основні напрямки і шляхи вирішення цих завдань, розробляється система заходів для вирішення намічених проблем, визначаються необхідні ресурси і джерела їхнього забезпечення, встановлюється контроль за виконанням поставлених завдань.

Зміст кожної функції управління визначається специфікою задач, що виконуються в рамках функції. Тому складність виробництва і його задач визначає всю складність управління і його функцій.

Управлінські функції виконуються в організації спеціальним апаратом (органами управління), що складається з взаємодіючих між собою підрозділів. За кожним з них закріплюються свої специфічні функції (як функції апарату управління). Їхнє виконання зв’язане з вирішенням конкретних завдань, що входять у сферу діяльності (відповідальності) відповідного органа управління.

Організаційно-технічний характер функцій апарату управління визначається тим, що вони містять у собі збір, систематизацію, обробку й аналіз інформації; розробку і прийняття рішень; доведення рішень до конкретних виконавців і організацію їхнього виконання; проведення контролю за виконанням рішень.

Як би добре не були розвинуті функції управління, для здійснення управлінської діяльності цього ще недостатньо. Необхідні ще такі економічні важелі й інструменти, що дозволяють реалізувати ці функції досить повно й ефективно. Ми виходимо з положення, відповідно до якого функції управління й економічні важелі та інструменти взаємозалежні між собою в єдиний економічний (господарський) механізм управління.

Планування безпосередньо впливає на рівень активізації діяльності виробництва й апарату управління.

Функція координації здійснюється з метою забезпечення погодженої і злагодженої роботи, що беруть участь у процесі виконання планових завдань виробничих і функціональних підрозділів підприємства і цехів.

Функція мотивації впливає на колектив у формі спонукальних мотивів до ефективної праці, суспільного впливу, колективних і особистих заохочувальних заходів тощо.

Функція контролю виявляється у формі впливу на колектив людей за допомогою виявлення, узагальнення, аналізу результатів виробничої діяльності і доведення їх до керівників підрозділів і служб управління з метою підготовки управлінських рішень.

Регулювання безпосередньо поєднано з функціями координації і контролю.

Функції контролю і регулювання в процесі управління виробництвом виконують роль гнучких інструментів, за допомогою яких хід виробництва безупинно (у реальному масштабі часу для кожного виробничого підрозділу) вводиться в строгі рамки, передбачені планом.

Перераховані функції доповнюють і проникають одна в одну, в сукупності і взаємозв’язку вони утворюють цикл управління і відбивають зміст повсякденного управління виробництвом (рис. 5.1).

Рис.5.1 Схема циклу управління виробництвом

Слід зазначити, що функції організації, нормування, мотивації, конкретизовані для визначених виробничих умов, більш стійкі до впливу внутрішнього і зовнішнього середовища і тому не змінюються відносно тривалий період. Для підприємства в цілому властиві спеціальні функції (функціональні підсистеми), що відбивають конкретний економічний зміст системи управління. Серед них – підсистема „Управління виробництвом”.

Для функціональної підсистеми управління виробництвом апарат управління організується на рівні підприємства і кожного підрозділу. Так як підсистема управління виробництвом є вирішальною в реалізації цілей підприємства, то до неї мають безпосереднє відношення практично всі інші функціональні підсистеми.

Для кожного з основних підрозділів можна виділити чотири основні функціональні підсистеми:

1. Управління економічною діяльністю.

2. Управління технологічною підготовкою виробництва.

3. Оперативне управління виробництвом.

4. Управління технічним обслуговуванням виробництва.

З приведеної характеристики функцій управління випливає, що кожна з них має визначене місце і значення в процесі управління, усі вони взаємозалежні між собою і доповнюють один одного при розробці управлінських рішень.